Демид. У вас. Я приїхав повчитись.
Іван. Хіба і ти вже грамоту забув?
Демид. Ха-ха-ха! При їхав поучитись хліборобству.
Карпо. Жартуєте?
Демид. Ні. Щиро кажу. Додумався до одної ідеї... Бачите, учителювать в сільській школі і не працювать біля землі — прямо-таки гріх! Подумайте: я щорічно п’ять місяців нічого не роблю в школі. На вакаціях учителі здебільшого робляться акторами і грають препогано аматорські спектаклі, а я хочу завести маленьке зразкове хазяйство на трьох десятинах і думаю згодом, коли моє хазяйство піде добре, подать у земство проект, щоб при кожній школі було таке хазяйство, де б діти бачили, як треба землю оброблять, щоб не дряпали її, як дряпають батьки, без системи.
Карпо. Чудово! Діло! Хороше діло! Ідея золота! Тілько вам треба буде самому всяку роботу робись, бо на малому хазяйстві пс можна наймиті» держать.
Д е м п д. А звичайно! Звичайно, самому, для того й приїхав, щоб робить.
Карпо. А на який строк?
Демид. Я думаю, що до Семена всі роботи пройдуть перед очима і скінчаться.
Карно. Певно. Дуже рад, дуже рад такого робітника мать... То я вам заплатю в строк до Семена по вісім карбованців в місяць, на моїх харчах.
Демид. Що?
Карпо. Мало? Така ціна — більше не дам!
Демид. Я не розумію, за віщо ви хочете мені платить як строковому?
Карпо. Щоб робота була справжня і щоб ви були справжнім робітником — інакше нічого не буде! При цій тілька умові ви навчитесь і побачите, чи можна так зробить, як то вам тепер здається, чи це тілько ті благі бажання, якими вимощено пекло.
Демид. Ну, знаєте... Я, єй-богу, не знаю, що сказать! Це... це... Ви неначе хочете посміятись, стать на перешкоді...
Касрпо. Борони боже! Скажіть мені щиро: ви хочете робить чи так тілько розважатись досхочу?..
Д е м и д. Робить!..
Карпо. Ну, а за роботу платять! Який же ви будете робітник і яке у вас буде зразкове хазяйство, коли ви будете робить досхочу,— це буде химера, а не праця! А от коли я вам заплатю і ви візьмете на себе обов’язок справжнього робітника, то це привчить вас до робочої дисципліни, і після строку у вас перед очима буде ясна стежка, ви не будете себе обманювать, а певно знатимете, куди приведуть вас ваші хороші жадання...
І в а п. Правда! Діло! У кожнім слові життєва правда: привикнуть до робочої дисципліни! Це не слова, тут зразу побачиш, чи ти годишся на діло... Робоча дисципліна... Важна річ! Куди б молодий чоловік свій путь не направив — скрізь робоча дисципліна поможе -стать на .тверді ноги! Робоча дисципліна!.. Це слово зразу перевернуло мене... Я наймаюсь до тебе в строк до Семена. Приймаєш?
Карпо. З радістю!
Іван. Став могорич!
Карно (сміється). За обідом вип’ємо: і по случаю при-їзда братів, і могорич.
Іван. Ху! Неначе лантух піску лежав довго на плечах і раптом зсунувся, так легко стало! Робоча дисципліна — чудове слово! За що не візьмись, без цієї дисципліни нічого не зробиш! Ну, тепер і я чоловік — хоч і строковий!
Демид. Ну, як так, так так! Нехай буде по-вашому: стаю і я в строк!
Іван. Тілько не годуй кандьором, бо підніму бунт.
Карно і псі смію і ься. Входе Я н до х а, а потім В а с п л п п а.
ЯВА VIII Т і ж, Я и д о х а і В а с и л и н а.
Я вдох а. А, Демид Семенович! Я вас пізнала у вікно! Чого ж це ви так довго пе заглядали до нас?
Демид. Ніколи було.
Іван. Зате ж тепер нанявся у Карпа в строк до Семена.