ЯВА XI
Ті ж, К а р гі о, Демид і Іван.
Демид. Здоровенькі були, мамо! (Цілує руку Тетяни.) Тетяна. Доброго здоров’я! Тілько що приїхали, саме на обід; мабуть будуща теїца ще жпнн! Вибачайте ж, ми гостей ждемо. Ходім, дочко, ходім, Явчохо, готовити стіл.
Ідуть.
Карпо, будь ласка, достань на вечір печериць.
К а р п о. Та я ж вам достав уже.
Василина. Мамочко!
Тетяна. Не годяться: зчервивіли.
Василина (цілує матір, до Карпа). Старі!
Явдоха сміється.
Тетяна. Чуєте! Загуркотіло!.. Приїхали!! (Раптом йде у двері, за нею Явдоха і Василина.)
Карпо (біля вікна). Справді приїхали!
Надворі голос Тетяни: «Діти мої! Сини мої, соколи мої!» Голос Васи-лини весело викрикує: «І я скінчила, і я скінчила!» Карпо і Демид
йдуть у двері.
Іван. Суєта!
Завіса.
ДІЯ ДРУГА
Проста хата, світлиця. На полу багато одежі, килимків, подушок у цвітних наволоках. Великий стіл. Віденські стільці, канапка. Обідають всі. Михайло сидить на покуті, коло нього з одного боку Петро, з другого — Карпо і батько, далі з обох боків сидять Демид, Іван і Василина. Мати і Явдоха подають обід.
ЯВА І
Михайло (їсть). Порося чудово засмажено, полковник Сорокотисячников похвалив би! Недавно я обідав у нашого директора. Подавали теж порося — куди! Ні один повар так не засмажить поросяти, як мама!.. А начинка, начинка — таїть!..
Макар. їжте, діти, їжте та вибачайте, що все просте, хуторське!
Карпо. Дай боже повік!
П е т р о. О, якби нас в городі годували хуторськими харчами, добре б було!
Мака р. Погано в городі годують. Я колись з тобою обідав.
Михайло. Наш директор і його брат, полковник Сорокотисячников люблять смачно поїсти... А я до кулінарії маю охоту. (їсть.)
Макар (до Карпа). До чого Михайло має охоту?
Карпо. Любе поварювать.
Макар. А!..
Михайло (проковтнувши). І навчив я свого директора деяким приправам, так він часто кличе мене попробувать обід по моєму рецепту. Особливо нам печерній удаються.
Входе Явдоха і Тетяна. Одна несе макітру з варениками, а друга кисіль па емалірованім блюді. Василина хутко приймає тарілки, Явдоха ставе макітру, Тетяна — блюдо з киселем, потім достають тарілки з шафи, що тут же стоїть, і переміняють Михайлові, Петрові і Демидові. Все робиться хутко, а разом з тим йде балачка.