Явдоха. Що?
Іван. І я строковий!
Явдоха. Та відчепіться, що ви мелете.
Входе В а с и л и* и а.
Бачиш? Я ж казала, що то Демид Семенович приїхав! Демид. Доброго здоров’я!
Чоломкаються.
Скінчили?
Василина кипа головою.
Поздравляю! Що ж тепер — учительницею?
Іван. В строкові краще!
Василина. Ще не знаю. А сестра ваша, Маня; що робить — на курсах?
Демид. Ні, вийшла заміж.
Іван. Натуральні женські курси!
Карпо сміється.
Василина. Коли, за кого?
Д е м и д. Після паски 2 гіовіпчалась з учителем, Александром Кручковським.
Васили и а. А курси? Вона ж торік збиралась їхать на курси?
Іван. Дівчина тоді кінчає всі курси, коли виходить заміж!
Василина. Та відчепись, от ще отець-базіка! Демид. І справді, знаєте, чи до курсів, чи після курсів, а прийдеться вийти заміж, коли посвата чоловік достойний, що, мовляв, ще й до серця припадає. Так чого ж його вікладать?
І в а п. В квадраті натурально! І птиці ранньою весноіо паруються.
Василина. А чом же ти не паруєшся?
І в а н. Я ще пі чоловік, пі птиця! А строковий! Василина. Ану тебе! Вибачайте, мені ніколи,— братів ждемо, треба помогти мамі. (Вийшла.)
Явдоха. І. я принарядюсь, бо, певно, скоро* приїдуть. (Вийшла.)
Карпо. А цікаві жінки! Покинули все і прибігли подивитись: чи Демид, чи хто другий приїхав.
Іван. А може, його тут ждали?
Демид. О! Якби то! Я б був дуже радий!
Карпо. Ну, пани мої робітники, хоч сьогодня і неділя, а поки приїдуть гості, мені треба заглянуть по хазяйству!
Демид. Ходім і ми з вами!
* І в а и. Слухай! Я начну свій строк з вівторка, а то приїдуть брати, хочеться побалакать.
Карпо (сміється). Ну-ну! А страшно? (Сміється.) Д е м и д. А що ви думаєте? Зразу будуть сміятися ваші робітники.