Карпо. З справжньої роботи не сміються!
Вийшли.
ЯВА IX
Виходе Явдоха з бокових дверей, з гарною хусткою в руках, і починає перед дзеркалом пов’язуватись.
Явдоха. Василина пхека на Демида! Бреше! Як побачила його в вікно, то загорілась, як калина... Розбери дівчат. Добре було б, щоб вона за його вийшла заміж... А то учитись! Нам своїх дітей треба учить... Бідний Карпо вже затомився, все на братів та на сестру тратить.
Вбігає Василина.
Василина. Ой сестро, біда!
Явдоха (тривожно). Боже мій, що там сталось? Василина. Печериці згоріли!
Явдоха. Ото! Бідна мама! Вони так хотіли догодить Михайлові, на превелику силу достали печериць, і на тобі, згоріли! А хто ж був біля печі?
Васили н а. Я.
Входе Т с т я її ;і.
ЯВА X
Тетяна (до Василини). А-а! Ви тут, утікли? Нашкодила і утікла!
Василина (кидається на шию і не дає говорить). Мамочко, голубочко... Я завтра сама побіжу па вигін, назбираю печериць, Михайло паєм а жить по-вчепому, і я вивчусь.
Тетя и а. Ну, годі вже. Пусти! Очіпок зіб’єш з голови. (Поправляє очіпок.) І тобі не сором: училась, училась, вісім літ училась—і печериць не умієш засмажить! Михайло — мужчина і все уміє, а як розкаже про яку смачну страву, то аж їсти захочеться, так гарно.
Василина (наївно сміючись). Мамочко! Михайло, мабуть, в університеті научився смачно їсти і гарно печериці смажить, а я ще на курсах не була.
Тетяна (добродушно). Иу, щастя твоє, що ти недавно приїхала додому, а то б я тобі печериць дала. Василина. Ха-ха-ха! Хіба б ви мене били?
Тетяна. Атож!
Василипа. Ні, мамочко! Ніколи не повірю, ви такі добренькі, та щоб били свою єдину доню!
Тетяна (до Явдохи). Взяла поставила печериці без масла і без сметани на огонь, а сама сіла за книжку. Я масло била в сінях, а Домаха пішла по воду. Чую: смердить горілими печерицями. Вбігаю — згоріли! Ні спекти, ні зварить, ні прясти, ні ткати... Що ж ти умієш?
Василина. Я умію, мамочко, морожене робить.
Тетяна сміється добродушно.
Солодке-солодке! От купіть форму — я вам зроблю... Е... та що ж, у нас льоду нема!
Тетяна. Ох, треба буде учить канальську лисичку, бо хто ж тебе, таку недотепу, візьме?
Я в д о х а. У нас уже єсть...
Василина. Єсть, єсть! У Явдохи, мамо, єсть курчата!.. Манюні-манюні та гарнюні,— я люблю курчаток!
Тетяна. Дивитись любиш на курчаток, а як виводить, то того не тямиш.
Василина. Я навчусь, всьому навчусь, тілько перше треба поїхать на курси!
л
Входять Карпо, Демид і Іван.