Тетяна. Молода є? Ти хочеш женитись? Слава богу!
Макар. Нехай бог благословить!
Т е т я н а. І пошле тобі щастя! (Цілує його.) А хто ж твоя дівчина, сину? Де вона, сину? Чия вона, якого роду?
Михайло. Дівчина гарна, інтелігентна, скінчила Смольний інститут 5з шифром.
Тетяна (утираючи сльози). Господи! Господи!.. Які є дівчата!
Макар. З шифром? Що ж то, сину?
Михайло. Особий знак достоїнства.
Мака р. Достойна, виходить! Дай господи, дай господи!
Михайло. Дочка полковника — Наталія Сорокотисяч-никова.
Макар. І придане добре.
Карпо. Це, тату, призвіще таке.
Макар. А!.. Ну, знаєш, воно недаремно таке прізвище — Сорокатисячпі! Мабуть, багата?..
М и х а й л о. Я не знаю, тату.
Макар. А чом же пе розпитав? Розпитай, сипу!.. Там хоч вона і достойна, а все, знаєш, придане не вадить! Ти ж не абихто — скоро сам генералом будеш!
Михайло. Вона одна дочка, що є — то її.
Макар. Ага! Одна? Ну, це добре. Вже як одна, то, звісно, все їй достанеться.
Тетяна. Чорнява, сипу?
М и х а й л о. Чорнява, мамо, а очі сппі: як намальована!
Тет я п а. То тії ж її привезеш до пас, покажеш? А може б, ми з старим поїхали на оглядини: так годиться. Вони б нас побачили, а ми їх...
Михайло. Далеко це, мамо! Вони тепер за кордоном, на Рів’єрі °... Батько її лічить очі,— бояться, щоб не осліп.
Тетяна. Ото, нехай бог бороне!
Карпо. Так ти аж туди поїдеш?
Михайло. Треба їхать. Не можна інакше. Ми умовились з Наталею Петровною там побачитись... Тепер розумієш: не поїхать, вийде — фе! — хамство! А поїхать — грошей треба! У мене є небагато, я зберіг, скільки міг... А вернувшись, треба мешкання гарне,, повара... Хоч на перше время; знаєш — рідня: наш директор—дядько, та й батько— полковник!.. Потім можна буде перевести на демократичну ногу, а зразу... Та воно і для кар’єри... теж... Ти все розумієш, що там тобі розказувать...
Карп о. Та я одно розумію, що тобі грошей треба.
Михайло (провів пальцем по горлу). До 'зарізу!
Макар. Хіба не можна, сину, тут їх підождать? Навіщо терять гроші по чужих краях?
Михайло. Не приходиться: слово дав, що приїду, і вони там ждуть! Як же так? Скажуть: хвастун, мужик, бідняк і... розумієте... справді вийде по-свинськи...
Тетяна. Напиши, що грошей нема.
Михайло. Ну, мамо!.. Більше на мене теряли — поможіть востаннє: дайте п’ятсот рублів!
Макар і Тетяна дивляться на Карпа, Карпо тре голову і розводить