— Опа! Це дівка!
— Може, віддати її назад, та й по всьому?
— Та ні, я вже до неї звик.
— Нічого собі!
— Витягни її на руці і прислухайся добре. Зараз птиці зізнаються.
— І довго іще так стояти?
— Тихо! Почекай!
Батьки завмерли і прислухались.
Десь далеко заспівала птаха.
— Лілька!
ЗОЗУЛЯ
До речі, ви знаєте, чому птахи не викидають зі своїх гнізд зозулині яйця?
Бо зозуленя — це найгарніше для птахів пташа.
Для пташиць.
Їхній сон короткий, але зозуленя встигає наснитися. Не пищить жовтим ротом, дивиться птасі в очі, каже їй:
— Давай домовимось!
— Домовляйся з моїм чоловіком!
— Він спить!
— Іди говори з батьком!
— Він спить, і сон його забрав. Він лежить тепер, як тонка шкаралупа від крашанки, розмальована зверху у вид птаха, а вся середина тим часом десь блука. Сама з таким розмовляй!
— Так я з таким весь свій вік розмовляю!
— Іди сюди, іди до мене, послухайся хоч раз істоту, котра тебе кличе!
Згоджуйся, і тобою новий промінь піде,
згоджуйся, і від тебе старий світ зникне.
Згоджуйся, бо вже несуть тобі моє яйце, міцним міцне і всередині тепле.
Так каже птасі зозуленя. Обидва у сні співочої птахи, не знають, як співати: «Алілуя!»
ТЕРЕНТІЙ І ТІТ
А якось я сама вийшла на поле і пішла шукати Білогородку.
Там дорогою є всякі речі цікаві.
Ці місця називаються Очисні Споруди.