Хліб на списі. Фраґменти віршів. Переклад з давньогрецької, передмова, коментарі Андрія Содомори : читать книгу онлайн полностью и бесплатно

«Невгамовний» — невелика розповідь із життя давньої Еллади VII ст. до н. е. У центрі тут — Архілох, відомий давньогрецький поет, що прославився своїми сатиричними піснями, байками і віршами.

У результаті археологічних розкопок у Єгипті вчені виявили згортки з уривками творів Архілоха. Це допомогло відтворити образ «невгамовного» поета, який викривав несправедливість, традиційні погляди та звичаї, що отруювали життя його сучасників.

Автор цієї книжки — один із найвидатніших радянських істориків, великий знавець історії Греції. Його перу належать книжки для дітей «Письмо греческого мальчика», «Заговорившие таблички».

Ця книжка розкриє школярам ще одну сторінку історії Греції. Тут широко представлена картина побуту, воєнних зіткнень та культурного життя давньої Еллади VII ст. до н. е.[73]

Читач цієї книжки, звісно ж, насамперед запитає, чи правдою є те, що в ній розказано, а чи все це — вигадки автора. Твори Архілоха, великого грецького поета VII ст. до н. е., не збереглись, і в пізніші часи, коли перемогло християнство, читати цього автора вважали шкідливим для юнацтва. Лишень уривки з його пісень випадково збереглися як цитати у різних творах давніх авторів; окрім того, до нас дійшло чимало розповідей про нього, та не всім цим розповідям можна вірити.

Відтоді, як наприкінці XIX століття і в XX столітті почались систематичні розкопки у Верхньому Єгипті (в середній течії Нілу) біля давнього міста Оксирінха, наші відомості про грецьку літературу загалом і, зокрема, про Архілоха значно розширились[74].

В Оксирінху, що був адміністративним центром, проживало багато посадових осіб, тому й знайдено тут чимало документів і приватних листів. Але жило тут і багато освічених греків, які захоплювались літературою — прозою і поезією. Книг тоді не було — прозові й поетичні твори записувались на папірусних згортках. Коли такі згортки рвались і були не до вжитку, їх кидали в помийні ями. Ось чому під час розкопок у тих ямах було знайдено твори багатьох грецьких письменників, у тому числі й Архілоха. Але все це — порозривані й викинуті в помийну яму екземпляри, тому і тут вкрай рідко щастить знайти цілі вірші. Зазвичай знаходять лише обривки пергамента, де вірш — без початку або без кінця, де кінця або початку рядка загалом немає. Іноді дуже легко й просто догадатися, що тут обірвано. Наприклад, коли написано:

то кожен здогадається, що наприкінці тих рядків було написано: «сто(ит)» і «сп(ит)». Якщо ж обірвана, скажімо, половина вірша, то здогадатися, чого саме бракує, — нелегко; інколи ж одні й ті самі вірші можна доповнити по-різному. Припустімо, збереглись лише початки віршів:

Один доповнить так:

А ще хтось — по-іншому:

Насправді ж, на обірваних кінцівках рядків могли б ми читати й щось цілком інше. Так само — й з уривками віршів Архілоха. Чимало вчених у різних країнах світу працюють над відтворенням пошкоджених рядків; вони часто доповнюють їх по-різному й сперечаються, який варіант відповідніший.

Одне не підлягає сумніву й знаходить підтвердження в усіх давніх джерелах: Архілох у своєму житті не тримався загальноприйнятих поглядів — ішов своїми стежками. І це вкрай важливо: вивчаючи вселюдську культуру, легко переконаємось у тому, що прогрес культури завжди починався з того, що у змаганнях за нове, краще життя люди виступали проти загальноприйнятих поглядів; у періоди занепаду й стагнації культури люди втрачали здатність самостійно мислити — бездумно йшли за авторитетами.

Дуже добре сказав Діккенс: «Всі так кажуть, але я не можу погодитися з тим, начебто те, що всі кажуть, неодмінно правда. Всі нерідко помиляються. Як показує досвід людства, ці ж самі «всі» так уже часто помилялись і часами так не скоро вдавалося зрозуміти всю глибину їхньої помилки, що цьому авторитету довіряти більше не варто. Звісно, всі можуть мати рацію, але це не закон».

А й справді, на якому низькому рівні перебувала б наша культура, якби, скажімо, Коперник і Галілей заспокоїлись на загальноприйнятому погляді своїх попередників і сучасників, що Сонце крутиться довкола Землі, і не пішли новим, революційним шляхом, заявивши, що Земля не є непорушною, а крутиться довкола Сонця!

У другому тисячолітті до н. е. держави древнього Сходу створили надзвичайно високу культуру. І в математиці, і в писемності, і в живописі, і в архітектурі, загалом у культурі стояли вони незрівнянно вище, аніж греки. Але в першому тисячолітті до н. е. жителі цих держав під впливом закостенілого державного ладу й закостенілої релігії заспокоїлись на досягнутому. Вони беззастережно приймають загальновизнані погляди — ніхто чи майже ніхто не дозволяв собі відкрито засумніватися в їх правильності. Так, наприклад, замість того, щоб розвивати математику, вони заучують напам’ять рішення задач; колись через невміння єгиптяни малювали обличчя в профіль, око ж — так, як його бачимо, коли обличчя звернене вперед (анфас); згодом, коли скульптура вже досягла високого розвитку, єгиптяни й далі тримаються закостенілої традиції — малюють око в той же спосіб і т. д.

Такою ж застійною була у Греції доба з X по VII ст. до н. е. Культура тогочасної Греції стояла на значно нижчому рівні, аніж культура Сходу: греки тільки-но починали вчитись у Сходу. Але культура Сходу закостеніла, а греки на чолі з передовими людьми нового покоління, в тому числі й Архілохом, перестали схилятися перед традицією і швидко рушили вперед. Минуло два століття, і греки далеко випередили Схід, що тоді був уже в занепаді.

Новий поштовх у розвитку культури був, зрозуміло, справою рук багатьох передових людей VII ст. Але з тих людей, що боролися із загальноприйнятими поглядами, нам відомий лише Архілох. Ось чому його біографія для нас особливо цікава.

Кожна людина — дитя свого часу. Не одразу й Архілох звільнився від забобонів своєї доби: був він, і не лише в чомусь одному, людиною свого суспільства й свого класу. Ми викривили б образ Архілоха, якби змалювали його безбожником і демократом: впродовж усього свого життя він сліпо вірив у грецьких богів, як і в те, що знатні люди — «нащадки богів» — благородніші й розумніші, аніж прості люди, а тим паче не греки, «варвари». Але, як ви незабаром довідаєтеся з нашої книжки, Архілох відкрито й енергійно боровся з багатьма традиційними поглядами та звичаями, що отруювали життя його сучасників.

Уривки з віршів Архілоха переклав російською мовою В. В. Вересаєв, відомий письменник, лікар, перекладач і суспільний діяч. Але чимало віршів було знайдено вже після виходу в світ книжки Вересаєва; деякі вірші він переклав неточно. Такі уривки нам довелося перекласти заново.

А ще ж відтоді на Паросі знайдено дві біографії Архілоха; їх написали у III ст. до н. е. його вдячні нащадки. Цим біографіям повністю довіряти не можна, але в них багато відомостей про життя великого поета. Ось звідки беремо відомості про Архілоха. А щоб картина вийшла цілісною і доладною, нам довелося дещо додати, звертаючись до здогадок та уяви; загалом же ми намагались бути якомога ближче до історичної дійсності.

Маленький Архілох перевертався з боку на бік на незвичному для нього м’якому ложі. Він ніяк не міг заспокоїтись — думав про те, що в цей день з ним відбулося справжнє чудо!..

Архілох чув від старших, що на землі багато віків тому відбувались дивовижні дива. Хлопчик вірив, що спочатку на землі був золотий вік, потім срібний, далі бронзовий, а за ним — залізний вік. У золотому віці над людьми царював добрий бог Кронос. Не було тоді бідних і багатих, рабів і вільних; всі були щасливі: навіть вовк спав разом із вівцею.

У золотому й срібному віках боги спускались на землю, а на землі жили герої. Дива траплялись тоді на кожному кроці. Про це співали у священних гимнах, які Архілох так любив слухати. І хоча йому було лише десять років, він сам складав пісеньки про ті часи і співав їх чистим, приємним голосом.

Але пора чудес, думав він, давно минула. Бронзовий і нинішній, залізний, вік — то часи хіба що горя, страждань, хвороб і смертей. Нелегке життя, що оточувало Архілоха, було геть не подібне до золотого віку. Тож у світ леґенд можна було тепер потрапити хіба що вві сні. Тільки у царстві казки бідний беззахисний хлопчик міг стати героєм і царевичем.

Але він чув, що дива, хай дуже рідко, але траплялися і в його час, у залізному віці. От батько Архілоха, Телесікл, іще пам’ятав, як батько богів Зевс таки серед білого дня, при ясному небі погасив сонце. Стало темно, як уночі, і всі жителі його рідного острова Паросу, якого зусібіч омивають хвилі Егейського моря, очікували неминучої смерті. Але Зевс ізнову засвітив сонце, нічого більше не трапилось — усе ввійшло у свою колію.

Один із рабів Телесікла розповів Архілохові ще більшу дивину. Далеко від Паросу, на грецькому материку, є країна Беотія. Ґрунти там дуже родючі: пшениця дає високі врожаї. Але більша частина земель у Беотії належить багатим землевласникам, селяни ж там живуть бідно. Один із тих селян став великим поетом: в усіх містах відомі його поеми «Походження богів» та «Труди і дні». Це — Гесіод. Коли він був іще хлопцем, пастухом, з ним трапилось чудо — і сталося це не в золотому віці, а недавно. Раб прочитав Архілоху вірші Гесіода, в яких той розповідав про це чудо:

Але, думав Архілох, якщо такі чуда, хай і рідко, трапляються й нині, у залізному віці, то чому таке ж чудо не може статися й з ним, дарма що він усього лиш маленький раб?

А втім, батько Архілоха був знатною людиною. Годі було назвати його багатим, а от знатністю мало хто на Паросі міг йому дорівняти. Матір’ю ж Архілоха була рабиня. Батько не усиновив Архілоха, через те він теж був рабом.

Телесікл вірив, що боги керують кожним кроком людини і постійно їм молився; був він одним із жерців Деметри, богині плодючості.

[73] Переклад Андрія Содомори з російської зроблено за виданням: С. Я. Лурье. Неугомонный. — Москва: Госиздательство детской литературы Министерства просвещения РСФСР, 1962. — 80 с.

[74] Докладніше про це див. у моїй книжці «Письмо греческого мальчика». — Л.: Детгиз., 1958.