122. «Леофіл — провідця нині…»
123. «Для богів — усе легким є…»
125. «Злидарі, мої краяни, зрозумійте ж ви мене…»
126. «Над тим островом, над нами…»
Еподи[62]
«…стлумивши геть усю хіть…»
159. «Лікамбе-батьку, що з тобою трапилось?..»
160. «Цикаду за крило смикнув…»
161. «Розгніваний на тебе, що за бог такий…»
166. «Забув про клятву складену…»
167. «А ти ж поклявся, що відповісти готов…»
168. «Ту байку знає люд увесь…»
169. «Обід жахний малятам принесла вона…»
170. «Коли про ту біду страшну…»
171. «О Зевсе-батьку, ген у небі правлячи…»
173. «Орлиця для пташат своїх…»
202. «Лікамба донька, лиш вона…»
217. «Гуртом веселим на змагання люд валив…»
223. «Поміж безсмертних…»
224. «Повчальну, Кірекіде, я повім тобі…»
233. «З таким-от задом, мавпо…»
245. «Й тут же у серце моє несподівано…»
249. «Геть розморила мене, цупка й жагуча…»
250. «Йде за порою пора — так час повільно…»
266. «Бажання геть звело мене…»
280. «Я над тасосцями плачу…»
283. «Узяти слабодуха на судно своє?..»
298. Гимн Гераклові
С. Я. Лур’є
НЕВГАМОВНИЙ
Повість
[62] Епод (досл. «приспів»): у двовіршах (переважно ямбічних), якими складені еподи, другий, коротший, вірш звучить наче приспівом, наприклад (фраґм. 159):