Чарівні казки: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Щоб і надалі не терзати вас невідомістю, я скажу, що ця особа в лахмітті була старшим сином могутнього сусіднього короля. Цей молодий королевич, один із найпідступніших умів свого часу, в усьому керував своїм батьком, та для цього не треба було премудрої голови, бо король відзначався таким м’яким і поступливим норовом, що його прозвали Добросердим. Що ж до молодого королевича, який діяв лише хитрістю, народ прозвав його Підступним. Він мав молодшого брата, настільки ж сповненого чеснот, наскільки у самого було недоліків, однак, незважаючи на різницю характерів, між братами панувала довершена згода, і всі навкруги не переставали цьому дивуватися. Крім прекрасних якостей душі, вродливе обличчя і витончена постава молодшого брата робили його настільки привабливим, що він заслужив ім’я — Милий Для Очей.

Саме Підступний підучив посла свого батька на ту зловмисну витівку, яку кмітливість Розумниці повернула проти них самих. Підступний, і без того недолюблюючи батька королівен, геть зненавидів його після цього випадку, тому, коли дізнався про заходи перестороги, які той ужив заради своїх дочок, він зі злостивим задоволенням вирішив ошукати пильність завбачливого короля. Під вигаданим приводом Підступний одержав від свого батька дозвіл на подорож і вжив заходів, які, що ви вже знаєте, дозволили йому потрапити до вежі, де перебували королівни.

Вивчаючи палац, королевич зазначив: сестер легко можуть почути перехожі, і вирішив, що мусить залишатися у жіночому вбранні протягом усього дня, бо якщо вони викриють його, то покличуть на допомогу і покарають за зухвалий вчинок. Отже, цілісінький день він залишався в одязі і в образі професійної жебрачки, а ввечері, після того, як три сестри повечеряли, Підступний скинув лахміття і всі побачили вбрання кавалера, гаптоване золотом і коштовним камінням. Бідні королівни так злякалися, що одразу ж кинулися навтіки.

Розумниця і Балакуха швидко дісталися до своїх кімнат, а Безтурботну, яка ніколи не поспішала, королевич наздогнав в одну мить.

Одразу ж кинувся їй у ноги, повідомив, хто він є, і сказав, що чутки про її красу змусили його залишити пречудовий двір батька, аби скласти королівні обітницю своєї вірності. Безтурботна спочатку так розгубилась, що не могла нічого відповісти королевичу, який і далі стояв навколішки, але оскільки він наговорив їй тисячу люб’язних слів і, даючи тисячу обіцянок, палко умовляв негайно прийняти його за чоловіка в цих же покоях, природна слабкість характеру не залишила їй сили чинити опір. Вона недбало кинула Підступному, що вірить у його щирість і пристає на його пропозицію.

Ніяких інших формальностей при укладанні цього шлюбу вона не дотримала, але одразу ж втратила веретено — воно розбилося на друзки.

У цей час Балакуха і Розумниця страшенно хвилювались. Вони дісталися до своїх кімнат кожна сама по собі й зачинилися там. Ці кімнати були досить віддалені одна від одної, а оскільки кожна із сестер нічого не знала про долю інших, за цілу ніч вони не склепили очей. Наступного дня зловмисний королевич відвів Безтурботну до нижніх покоїв у кінці саду. Там королівна сказала Підступному про свою тривогу щодо сестер, хоча сама не наважувалась з’явитися перед ними, боячись їхнього осуду за своє заміжжя. Королевич на це відповів, що бере на себе клопіт умовити сестер схвалити їхній шлюб і, поговоривши ще трохи, вийшов, зачинивши Безтурботну, яка цього навіть не помітила. Потім він заходився шукати її сестер.

Певний час він не міг знайти, де вони заховалися. Та, нарешті, вічне бажання Балакухи поговорити, яке призвело до того, що королівна почала розмовляти сама із собою, жалісно голосячи, привело королевича до її кімнати, де через замкову шпарину він побачив і саму принцесу. Підступний заговорив до неї через двері і сказав, як до цього старшій сестрі, що він здійснив спробу проникнути до вежі лише заради того, аби запропонувати їй своє серце і свою вірність. З великими перебільшеннями він вихваляв її красу і розум, і Балакуха, цілком певна того, що має незрівнянні переваги, досить безрозсудно повірила базіканню королевича. Принцеса відповіла йому зливою слів, які аж ніяк не були нелюб’язними. Мабуть, королівну охопила справжня словесна лихоманка, коли вже так вчинила, а, може, пригніченість так подіяла, крім того, принцеса цілий день нічого не їла, адже в кімнаті не мала їжі. Оскільки була надзвичайно лінивою особою і нічим не переймалася, окрім нескінченних розмов, то коли чогось потребувала, зверталася до Розумниці. Ця мила королівна, настільки ж працелюбна й завбачлива, наскільки мало відзначалися цими якостями її сестри, завжди тримала у своїй кімнаті безліч марципанів, мармеладу, маринадів і варення, які готувала сама. А Балакуха, не маючи такої переваги, до того ж присилувана голодом, дослухаючись до ніжних запевнень королевича, врешті-решт відчинила двері підступному спокуснику, і тоді він так само майстерно, як перед тим, розіграв комедію — бо добре завчив свою роль.

Потім вони разом вийшли з кімнати і попростували до буфетної, де знайшли найрізноманітніші страви, адже кошик завжди постачав королівнам їжу заздалегідь. Балакуха все ще турбувалася про долю сестер, та раптом невідомо чому вирішила, що вони, без сумніву, зачинилися разом у кімнаті Розумниці, де забезпечені усім вдосталь. Підступний доклав усіх зусиль, підтримуючи в ній цю впевненість, і сказав, що вдвох провідають королівен увечері. Вона була не згодна з ним і відказала, що треба йти до них одразу ж після обіду.

Нарешті королевич і королівна закінчили обідати у цілковитій злагоді, і Підступний попросив показати йому прекрасні покої вежі, запропонувавши руку королівні, яка і відвела його туди. Опинившись у покоях, він заходився розписувати свою ніжність до неї і ті вигоди, які матиме принцеса, якщо вийде за нього заміж. Він сказав їй те ж саме, що й Безтурботній: вона мусить дати згоду негайно, бо коли зустрінеться із сестрами до того, як прийме його своїм чоловіком, ті обов’язково запротестують, оскільки він, без сумніву, наймогутніший сусідній королевич, і, на думку її сестер, найбільш підходяща пара для старшої.

Після безлічі пустих балачок королівна вчинила так само необачно, як і старша сестра: прийняла королевича як чоловіка і згадала про властивості скляного веретена лише тоді, коли воно розбилося вщент.

Десь під вечір Балакуха повернулася до своєї кімнати разом із королевичем, і перше, що побачила, — розбите на друзки веретено. Це дуже схвилювало королівну; принц спитав її про причину такого хвилювання.

Нестримна пристрасть до базікання не дала їй щось приховати від нього, і вона з дурного розуму розкрила Підступному таємницю чарівних веретен; він відчув радість через те, що король одержить вагомі докази негідної поведінки своїх дочок.

Однак Балакусі вже не хотілося шукати сестер, бо мала підставу боятися, що ті не схвалять її поведінки. Тоді королевич запропонував: знайде їх сам і докладе всіх зусиль до того, аби вони не засуджували її вчинку. Після таких запевнень королівна, що за цілу ніч не склепила очей, заснула, і поки вона спала, Підступний замкнув її, як і Безтурботну.

Чи не правда, чарівна графине, Підступний був останнім негідником, а обидві королівни — легкодухими і нерозсудливими особами? Я дуже сердита на всіх цих людей і, думаю, ви відчуваєте те ж саме, але не хвилюйтесь: усі вони матимуть по заслузі, а мудра й відважна Розумниця здобуде перемогу.

Зачинивши Балакуху, підступний королевич заходився обшукувати всі кімнати вежі, а що всі вони були відчинені, вирішив — Розумниця могла ховатися в тій єдиній, двері якої були замкнені зсередини. Тоді Підступний і тут, тепер уже перед дверима Розумниці, взявся викладати все те, що говорив її старшим сестрам. Але королівна не була такою легковажною, як Безтурботна і Балакуха, довго слухала його мовчки. Нарешті, зробивши висновок, що її все ж таки знайдено, Розумниця відповіла: коли й справді він відчуває до неї таку сильну і щиру ніжність, у чому й намагається переконати, вона просить його зійти в сад і зачинити за собою двері; після цього говоритиме з ним скільки завгодно з вікна своєї кімнати, котре виходить у сад.

Підступний ніяк не хотів на це погодитись, але тому, що королівна уперто не хотіла відчинити, безчесний королевич, не тямлячи себе від нетерпіння, виламав двері її кімнати. Та тут він побачив, що Розумниця озброїлась великим молотком, який колись забули в одній з комірок. Від хвилювання на щоках королівни палав рум’янець, і хоча очі її блищали від люті, вона видалася Підступному надзвичайно принадливою. Він хотів кинутись їй в ноги, але королівна гордовито сказала йому, відступаючи:

«Королевичу, якщо ви наблизитесь до мене, я розіб’ю вам голову цим молотком!»

«Як! Прекрасна королівно! — лицемірно вигукнув Підступний, — моє кохання викликає у вас таку жорстоку ненависть?»

Він знову взявся розписувати, проте на чималій відстані, полум’яну пристрасть, яку викликали у нього чутки про її красу і незрівнянний розум. Принц додав, що перевдягся лише тому, щоб шанобливо віддати їй своє серце і запропонувати руку, вона ж мусить вибачити його палким почуттям ту зухвалість, яку дозволив собі, виламавши двері. Закінчив він свою промову спробою переконати її, подібно до старших сестер, що в інтересах королівни прийняти його за чоловіка якомога швидше. Запевнив також, що не знає, де переховуються сестри Розумниці, бо навіть не намагався шукати їх, думаючи тільки про неї. Винахідлива Розумниця, прибравши вигляду, що полагіднішала, відказала нахабі, — мовляв, спочатку треба знайти сестер, а потім разом думати про майбутнє. Однак Підступний заперечив, що не наважиться піти по королівен до тих пір, поки вона не згодиться вийти за нього заміж, бо сестри, звісно ж, не погодяться на цей шлюб через належне їм право старшинства. Така відповідь лише посилила підозру Розумниці, яка з повною на те підставою не довіряла підступному королевичу; вона здригнулася від думки про те, що, можливо, вже сталося з її сестрами, і вирішила водночас помститися за них і самій уникнути нещастя.

Отже, юна королівна сказала Підступному, що згодна взяти з ним шлюб, але певна — вечірнє заміжжя завжди нещасливе, тому просить перенести церемонію і дати одне одному обітницю вірності наступного ранку. Пообіцяла нічого не казати сестрам і попросила залишити її на деякий час, щоб вона могла звернути свої помисли до Неба, а потім відведе його до покоїв із чудовим ложем. Підступний, який не відзначався великою відвагою, бачачи, що Розумниця все ще озброєна великим молотком, погодився з її бажанням й пішов, аби вона мала змогу поміркувати на самоті. Як тільки він зник, королівна побігла готувати постіль над отвором помийної ями, що містилася під однією з кімнат вежі. Ця кімната була такою ж чистою, як інші, але в широкий отвір ями скидали всі нечистоти палацу. Поклавши на цей отвір навхрест дві не дуже міцні палиці, королівна чепурненько постелила зверху постіль і одразу ж повернулася до себе. Незабаром прийшов Підступний, і Розумниця, показавши йому місце для відпочинку, залишила його. Не роздягаючись, королевич кинувся на ложе, палиці одразу ж зламалися, і він упав на дно помийної ями, діставши при цьому не менше двадцяти гуль на голові, добряче побившись. Падіння королевича супроводжувалося гуркотом у трубі, тому королівна одразу ж зрозуміла, хитрість удалась, і її охопило надзвичайно приємне відчуття. Неможливо змалювати ту втіху, з якою вона слухала, як королевич вовтузиться в ямі. Він заслуговував на таке покарання, і королівна мала всі підстави бути задоволеною.

Однак радість не займала її аж так, щоб Розумниця могла забути про сестер. Перша її турбота — розшукати їх. Знайти Балакуху було зовсім не важко: закривши королівну, Підступний залишив ключ у замку. Розумниця поспішила зайти до цієї кімнати, шум кроків розбудив сплячу Балакуху, і та дуже збентежилась. Розумниця розповіла, яким чином їй вдалося позбавитись королевича-облудника, котрий прийшов лише задля того, щоб образити їх. Балакуха була вражена цією новиною, немов ударом блискавки, бо, незважаючи на своє вміння базікати, була такою нетямущою, що мала необережність повірити словам Підступного. Є ще на світі такі дурепи! Приховуючи невимовну гіркоту, королівна рушила з Розумницею розшукувати Безтурботну. Вони обійшли всі кімнати вежі, так і не знайшовши сестри, аж поки Розумниця не здогадалася: та може бути в покоях, ррзташованих у саду. 1 справді, вони знайшли її там напівживу від голоду й розпачу. Королівни надали сестрі необхідну допомогу, а потім, коли все пояснили, це сповнило Безтурботну, як і Балакуху, смертельною тугою.

Підступний провів жахливу ніч і навіть не підозрював, що вже настав світанок. Королевич перебував у печерах, всю огидність яких не міг бачити, бо туди ніколи не проникало денне світло. Намучившись, він все ж знайшов вихід із ями, на значній відстані від вежі, у річці. Його крик почули рибалки й витягли з води у такому жалюгідному стані, що навіть ці злидарі пожаліли королевича. Його одвезли до двору батька і взялися лікувати, одначе лиха пригода, яка з ним сталася, викликала у Підступного таку шалену ненависть до Розумниці, що він думав не стільки про своє одужання, скільки про помсту.

Королівна ж переживала важкі часи: честь була для неї у тисячу разів дорожча за саме життя, і ганебна слабкість сестер кинула її в такий глибокий відчай, що вона ледве протистояла йому. Однак погане самопочуття двох сестер, наслідок їхніх безчесних шлюбів, ще раз змусило випробувати стійкість Розумниці.

А відбувалося ось що. Хоч яким метким облудником був Підступний, після своєї пригоди він напружив увесь свій розум, щоб стати ще спритнішим. Ні помийна яма, ні одержані синці не розгнівали його так сильно, як те, що комусь вдалося перемудрувати його. Здогадуючись про наслідки двох своїх шлюбів і бажаючи ще більше позбиткуватися над хворими королівнами, він наказав принести під їхні вікна великі ящики, де росли дерева, рясно вкриті чудовими плодами. Безтурботна і Балакуха, часто проводячи свій час біля вікна, не могли не помітити цих фруктів, і принцес одразу ж охопило непереборне бажання покуштувати їх. Королівни благали Розумницю спуститися вниз у кошику і нарвати для них плодів. Бажання догодити нещасним сестрам було таким великим, що та погодилась виконати їхнє прохання, спустилася вниз і принесла їм чудових плодів. Наступного дня з’явилися інші фрукти: нове бажання сестер, нові поступки з боку Розумниці. Але цього разу майстерно сховані слуги Підступного, яким напередодні не вдався їхній задум, не пропустили нагоди. Вони схопили Розумницю і забрали її на очах у сестер, що з розпачу рвали на собі волосся.

Помічники Підступного відвезли Розумницю до заміського будинку, де королевич одужував після своєї пригоди. У лютій нестямі він наговорив їй тисячу грубощів, на що та незмінно відповідала зі стійкістю і величчю душі, гідними такої героїні, як вона. Нарешті, протримавши кілька днів в ув’язненні, Підступний наказав відвести королівну на вершину високої гори і прибув туди сам. Тут він оголосив, що покарає її лютою смертю, то буде помста за всі її витівки. І підступний королевич глумливо кивнув Розумниці на діжку, обтикану із середини лезами ножів, бритвами та гвіздками, й сказав, що королівну кинуть до неї, а потім зіштовхнуть вниз із вершини гори.

Хоча Розумниця і не була мужньою римлянкою, однак злякалася тортур, які чекали на неї, не більше за Регула перед подібним випробуванням. Юна королівна зберегла усю свою стійкість і самовладання. Але замість того, щоб захоплюватися її героїчним характером, Підступний розлютився ще більше і думав лиш про те, щоб якнайжорстокіше погубити дівчину. Він схилився над отвором діжки, аби ще раз помилуватись витвором своєї злої фантазії. Побачивши, що цей огляд відвернув його увагу, Розумниця миттю штовхнула Підступного в діжку, покотила її з гори й кинулась тікати. А слуги королевича, надто засмучені тим, що їхній хазяїн так жорстоко повівся із милою королівною, не поспішали її наздоганяти.

До того ж вони дуже злякалися нещастя, яке сталося з Підступним, і не могли думати ні про що інше, як тільки про те, яким чином зупинити діжку. Але всі спроби були марними — вона скотилася до самого підніжжя гори і з неї витягли королевича з тисячею ран.

Нещастя із сином кинуло в розпач короля Добросердого і королевича Милого Для Очей. Однак народ цього королівства аж ніяк не сумував, бо всі ненавиділи Підступного, не перестаючи дивуватися, що шляхетний і великодушний молодший королевич може любити цю негідну душу. Та такою вже була природна вдача Милого Для Очей; він любив усіх своїх родичів, а Підступний завжди примудрявся так уміло імітувати свою ніжність до нього, що великодушний королевич ніколи б не вибачив собі, якби палко не відповідав на його почуття. Милий Для Очей вкрай засмутився тяжкими пораненнями брата й зробив усе можливе, щоб якнайскоріше вилікувати його, але, незважаючи на найдбайливіше піклування, ніщо не могло зарадити Підступному. Навпаки, його рани, здавалося, роз’ятрювалися дедалі більше й змушували королевича нестерпно страждати.

Уникнувши жахливої небезпеки, Розумниця щасливо дісталася до вежі, де залишалися її сестри, та незабаром і тут її спостигли нові прикрощі. Обидві королівни народили по синові, і це поставило Розумницю у досить скрутне становище. Однак юна королівна не занепала духом; бажання приховати неславу своїх сестер змусило її ще раз звідати небезпеку, хоча вона чудово розуміла весь ризик задуманої справи. Перевдягнувшись у чоловіче вбрання, королівна поклала малюків до коробок, заздалегідь зробивши там невеликі отвори для дихання, сіла на коня, навантаживши на нього ці коробки разом з іншими, і в такому спорядженні прибула до столиці короля Добросердого.