Чарівні казки: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Привітно зустрівши своїх підданих, королева висловила велику радість з нагоди цієї зустрічі і першою звітувала перед ними про свої добрі діла протягом трьох століть. Скромність Меридіани змусила її дуже стисло викласти все здійснене нею. Вона сказала про нетерпіння, з яким чекала на побачення з феями, певна того, що кожна з її сестер творила добро і поводилася достойно.

Низько вклонившись, Мерлузіна запевнила королеву, що ніколи не пропускала нагоди робити добро тим, хто належав до її дому, а також багатьом іншим, і хоча вже багато років жила в горах Дофіне, поступилася своїм притулком ченцям-картезіанцям й подалася до замку Сассенаж, де таємно теж творила все те добро, на яке тільки була здатна. Королева повелася з нею вельми люб’язно, і віддаючи належні почесті, складаючи щиру подяку, зняла свою заборону.

Стара, незграбна фея з гнійними очима, поставши перед королевою, заявила, що оселилася в замку Пьєрансіз, де всіляко заважала в’язням одержувати листи і стежила, щоб ніхто з них не втік з цієї жахливої в’язниці. Вона вимагала від королеви у винагороду дозволу чаклувати, як і раніше, але Меридіана відповіла: коли вже посада тюремниці припала їй до смаку, вона наказує й надалі займатися цим, не втручаючись в інші справи. Всі вітали цей присуд.

Тоді до королеви наблизилась фея з добрим обличчям і повідомила, що вибрала собі притулком замок Монкальє-сюр-ле-По, де була присутня при народженні великої герцогині, шанованої нарівні з королевами. Вона нагородила маленьку королівну великим розумом, непохитною доброчесністю, найпрекраснішими у світі очима, чудовим кольором обличчя і відмінною поведінкою, починаючи з раннього віку, бо з народження визначила їй зайняти найвеличніший трон на землі. Потім вона хотіла розповісти про багато послуг, наданих своїй країні, але королева, зрозумівши, що та вдається до вельми делікатних подробиць, перебила її розповідь і запевнила: лише благодіянь стосовно чарівної королівни цілком досить, аби заслужити право виконувати обов’язки феї так само вільно, як робила це до заборони. Бажаючи показати, як високо цінує вона поведінку цієї феї, королева зняла заборону з її подруги, яка нічим не заслужила такої ласки.

Потім з’явилася інша фея, яка мала вельми бундючний вигляд і повідомила, що давно вже усамітнилася в замку Ферраре й завжди перешкоджала сусіднім королевичам захопити його, проте релігійний запал примусив її віддати це прекрасне герцогство до рук Папи. Королева розгнівалась на фею, бо з її вини згас древній рід герцогів Ферраре, і з тим відправила додому.

За нею виступила фея в чорній оксамитовій шапочці й сказала королеві, що живе в замку Боссю у Фландрії. Бажаючи вершити добрі справи, подібно до королеви фей, вона вирішила очистити світ від незліченної кількості розпусників і, щоб здійснити свій задум, кожні два роки приводила до свого замку багато тисяч людей різних націй, котрі, як на її думку, мали ці недоліки, і нищила їх. Така жорстокість жахнула королеву. Звинувативши фею в загибелі багатьох героїв, вона заборонила їй з’являтися на очі.

Інша фея в мисливському вбранні, поставши перед королевою, повідомила, що жила в замку Фонтенбло задовго до того, як Франциск І його розбудував; вона стала жертвою жорстоких наклепів, її вважали привидом, бо інколи полювала в лісі. Вона стверджує перед її чарівною величністю, що ніколи й нікому не робила шкоди, не лякаючи навіть пастушок, і мала радість бути присутньою при перших пологах мудрої королеви й наділити її малюка усіма доблестями героїв, а особливо добротою матері-королеви. Фея із задоволенням пересвідчилася: королевич ніколи і ні в чому не принизив своєї гідності, і тоді, як батько-король поставив його на чолі своєї армії, і коли виконував інші доручення. Меридіана, яку дуже цікавив цей королевич, зняла свою заборону і навіть похвалила чарівницю.

Ще одна фея з’явилася перед ними, кинулася до ніг королеви і розповіла, що живе в замку Шамбор, де їй майже не випадало нагоди робити добро чи зло, однак вона завжди мала добрі наміри і, не знаходячи для них іншого застосування, оберігала фазанів від лисиць. Фея зізналася також, що єдиною хитрістю, яку вона собі дозволила, було з’явитися перед мисливцем у подобі лисиці й примусити його багато разів вистрелити з рушниці, а потім у тому ж вигляді повернутися до горопашного й спитати в нього, чи не бачив двох її маленьких друзів. Почувши таке, товариство розсміялося разом із королевою. Коли ж фея попросила Меридіану поновити її у колишніх правах, та погодилась, але обмежила їх можливістю робити шкоду лисам, вовкам, котам та іншим тваринам, які живляться дичиною.

Фея із вельми розумним обличчям постала перед королевою і повідомила, що оселилась у замку Шантільї, де брала участь у вихованні багатьох великих героїв, а останнім часом особливо піклувалася опорядженням будинку й саду. їй пощастило привабити туди таку чарівну королівну, що навіть її самої, без водойм і садів, було б досить, аби перетворити цей замок на найприємніше місце на світі. Королева, вельми полюбляючи справи, в яких виявлялися доброчесність і винахідливість, дозволила феї займатися чаклунством, як і раніше.

Нова фея постала перед королевою у досить незвичайному вбранні і сказала, що колись мешкала в замку Хайдельберг, але інші феї, вороги дому Палатіни, були присутні при пологах Обраниці й напророкували багато поганого народженим нею королевичам і королівнам. Вона опинилася там випадково лише раз, коли Обраниця народила королівну; фея наділила її великою доброчесністю, порядністю, шляхетною душею та вродою. Але тепер, сягнувши зрілості, її підзахисна королівна перейшла до інших володінь, далекого відгалуження роду, де фея нікого не знала, тому вона твердо вирішила не повертатися більше до Хайдельберга, благаючи королеву призначити їй для житла інший замок і скасувати свою заборону.

Задоволена щиросердістю німецької феї, королева відновила її у колишніх привілеях і призначила місцем постійного мешкання замок в лісі Монтаржі.

Інша, вельми огрядна фея, простершись перед королевою долілиць, сказала, що мешкає в замку, розташованому в лісі Амбуаз, і якось, купаючись в Луарі, відвернула корабельну катастрофу. Але Меридіана, згадавши, що ця фея брала участь у змові в замку Амбуаз, відправила її додому, не бажаючи більше слухати.

Фея із замку Блуа, поставши перед королевою і заявивши, що її головною турботою було зберегти в Блуа чудову мову і смачні вершки, вимагала поновити її у правах, але королева згадала: її піддана стала призвідницею останніх подій у володіннях Блуа (до того ж у пам’яті Меридіани ще свіжі були згубні поради феї великому королевичу, який жив у цьому замку), наказала їй і надалі покращувати якість блуазьких вершків і назавжди заборонила займатись чимось іншим.

Потім з’явилася фея у вельми простому вбранні і сказала, що є однією з найстаріших фей на світі, мешкає в замку Пон у Сентонжі. Із прикрістю спостерігала вона, як часто змінюються його власники, і побоюючись, щоб він, зрештою, не потрапив до поганих рук, передала його королевичу, не менш відомому своїм розумом й численними чеснотами, ніж високим походженням. Вдячна за цю добру справу, королева дозволила феї чаклувати, як і раніше.

До королеви наблизилась фея із замку Єпаньї в Бургундії і розповіла, що право володіти ним вона передала великій королівні; та своєю дивовижною красою, величним виглядом і доброчесним життям заслуговує порівняння із самою королевою фей, бо слава про неї поширилась по всьому світу, аж до того, що народи, які живуть на краю землі, вшановують королівну немов божество. Фея попросила поновити її у колишніх правах і додала, що жодного разу не зробила шкоди, за винятком випадку, коли зламала в замку підйомний міст, щоб надовше затримати найвишуканіше товариство, яке там зібралося. Королева сприйняла це як жарт доброго смаку і зняла свою заборону.

З’явилася інша піддана королеви, яка відзначалася стриманістю манер, і сказала, що живе в замку Нансі, де завжди шкодувала про відсутність королевича, хазяїна. Єдиною її розрадою був його шлюб з королівною найяснішого роду, доброчесною і побожною. На деякий час фея залишила замок Нансі, щоб встигнути до перших пологів молодої королеви, і наділила хлопчика вродою, мужністю й великим бажанням повернутися до своїх володінь. Коли той досяг повноліття, вона вельми вдало влаштувала його справи, підшукавши молоду королівну, в роду якої були тільки королі й імператори, але значно шанованішу за свою слухняність, розум і шляхетні манери, ніж за високе походження.

«Я сподіваюсь, велика королево, — вела фея далі, — що заради цього славного подружжя ви поновите мене у колишніх правах, бо, запевняю вас, першу дитину, яка народиться від цього найяснішого шлюбу, щедро обдарую».

Королева розсміялась і скасувала свою заборону.

Цю фею змінила інша, яка розмовляла ламаною французькою мовою. Вона розповіла, що мешкає в замку Рісвік, куди привабила завдяки своїй винахідливості послів наймогутніших королів землі і після багатьох нарад примусила їх, нарешті, укласти міцний мир. Вона хотіла продовжити розповідь про заслуги королевичів дому Насау, яким належав цей замок, але королева, і без того анітрохи в цьому не сумніваючись, запевнила фею, що не потребує інших доказів для зняття своєї заборони. Вона щиро похвалила старанність феї і не тільки поновила в усіх правах, але й обіцяла зробити таку ж ласку будь-якій іншій феї за її вибором.

Після цього перед королевою з’явилась дуже стара фея із замку Лош, де ніколи, завдяки її клопотам, не відбувалося нічого, супротивного правлінню королевича. А коли англійці взяли замок в облогу й довели його мешканців до скрути через нестачу продовольства, вона заходилася рохкати вдень і вночі на фортечних мурах, немов порося, і ворог, збитий з пантелику, повірив, що в замку є ще великі запаси провізії, і зняв облогу.

До того ж фея виявила таку делікатність у виборі губернатора фортеці, що допускала на цю посаду лише великих достойників, і навіть останнім часом, коли в замку не стало ні гарнізону, ні укріплень, вона не робила ніяких поступок щодо бездоганної порядності управителя. Королева, високо шануючи вияви честі й доблесті, поновила фею в колишніх привілеях.

Наступна фея зізналась королеві: мешкає в замку Барселони і завжди була небайдужою до подвигів на полі битви, тому, хоч би яку прихильність відчувала вона до своєї країни, її так вразила надзвичайна мужність двох королевичів, котрі атакували укріплення, що вона не захотіла перешкодити їм, і ті захопили замок.

Королева зауважила, що всі жінки були б доброчесними, якби їх обходила чиясь доблесть, і коли вже вона віддала перевагу двом героям перед своїм обов’язком, нехай залишить замок Барселони і оселиться в замку Ане, де зможе взятися за його благоустрій. Для цієї справи королева надала їй можливість користуватися усіма колишніми привілеями.

Меридіана вже збиралася закрити зібрання, коли з’явилася фея в турецькому вбранні й сказала, що давно живе в замку Адріанополя, де нерідко підносила рабиню до рівня султанші. Щоб догодити королеві фей, вона охороняла Оттоманських королевичів, викоренила варварський звичай задушення молодших заради безпеки старшого, тому три брати мали можливість царювати, змінюючи один одного, а потім син першого з них наслідував своєму батькові й дядькам.

Королева зняла свою заборону і гаряче похвалила пильність цієї феї, сказавши, що всім іншим не завадило б виявляти таку ж увагу, недремно оберігаючи життя великих королевичів. Меридіана поскаржилась на те, що не знайшося жодної доброчесної феї, аби поїхати до Іспанії і дбати про королівський дім. Але феї відповіли їй: вони вибирали собі притулком лише старі замки, а її величності добре відомо, що в Іспанії таких не було.

Потім з’явилося багато чужоземних фей, одначе королева, знаючи про великі неподобства, вчинені ними в їхніх країнах, не побажала їх слухати і після прекрасної промови, в якій напучувала тих, хто ще залишався під забороною, віддати всі сили на добрі справи, закрила зібрання. Але перед тим наказала феям через три століття прибути до замку По, щоб звітувати про успіхи на ниві доброчесності.