Чарівні казки: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Тим часом чимало знатних королевичів, почувши про красу і дивовижні достоїнства королівни Прекраснорукої, надіслали своїх послів просити її руки, але королева завжди відмовляла, залишаючись невблаганною перед проханнями, які сипалися звідусіль. Королівна ж, натурою вельми схожа на батька, не вірячи в те, що всі пророцтва фей обов’язково збуваються, марно намагалася переконати матір і, зрештою, вирішила познайомитись з іншою феєю на ім’я Клеранс, яка мала репутацію доброї чарівниці, щоб за її допомогою якомога більше дізнатися про секрети фей і, коли вдасться, уникнути передреченої Лігурдою згубної долі.

Вона чула, що феї зневажають багатство, і їм набагато більше до душі прості дарунки, ніж золото й срібло. Це спонукало дівчину вибрати дев’ять пучків найтоншого льону, дев’ять пучків прядива і дев’ять кедрових веретен; до всього цього вона додала також тринадцять човників зі слонової кістки і доручила своїй годувальниці віднести усе це феї, тисячу разів привітати чарівницю від її імені і докласти всіх зусиль до того, щоб фея згодилась завітати до неї у палац. Годувальниця, жінка вельми спритна, чудово виконала доручення. Зворушена подарунками й довірою, Клеранс пообіцяла, що завітає до королівни Прекраснорукої, коли та найменше очікуватиме на це.

Задоволена переговорами, королівна з нетерпінням чекала зустрічі з Клеранс, коли, прогулюючись одного чудового дня зі своєю матінкою в саду, помітила в одному з його куточків бабусю з прядивом, яка попросила у них милостиню. Розгнівана королева почала сварити челядників за те, що ті пустили сторонню до саду, а добросерда королівна дала старенькій золоту монету. Тоді бабуся, граючи своїм веретеном, накреслила три кола: тієї ж миті сад чудесно змінився, став ще прекраснішим від незлічених квітів, апельсинових алей, каскадів та фонтанів.

«Мені дуже приємно, — сказала бабуся, — винагородити королівну за її щедрість і повідомити королеву, що їй не слід мати клопіт, гніваючись, що мене впустили до саду».

Бідна королева, вражена таким перетворенням і тими словами, зрозуміла, що старенька — чарівниця, і тисячу разів просила вибачити за своє невігластво.

«Я — фея Клеранс, — провадила далі бабуся, — і прийшла провідати Прекрасноруку, яка видається мені гідною кращої долі, ніж та, що напророчена злою Лігурдою».

Невимовно зрадівши, королева заходилась обнімати її, а Клеранс, уважно роздивившись очі, риси обличчя й руки королівни, сказала:

«Лігурда вельми досвідчена фея, проте вона, мабуть, не дуже чітко висловила свої думки або ви не зрозуміли її, бо я з усією відповідальністю заявляю, що Прекраснорука вийде заміж за великого короля, з нею справді стануться деякі прикрощі, але вони лише сприятимуть славі і підуть на користь. У королівни народиться незвичайний син, і вам слід остерігатися лише пасток жорстокої Лігурди, яка намагатиметься погубити його у ранньому віці».

Мати благала фею пожаліти їх і захистити від підступності Лігурди, а Прекраснорука просила допомоги так зворушливо й наполегливо, що фея пообіцяла ніколи її не залишати. Потім вона зникла разом із прекрасним садом, а королева з королівною пішли до своїх покоїв, вражені й схвильовані незвичайною пригодою.

Через деякий час до двору прибув посланець просити у короля руки його дочки від імені могутнього сусіднього монарха, який досить настійливо добивався його згоди. Королева, як і раніше боячись напророчених дочці нещасть, не могла зважитись на цей шлюб, а король, дізнавшись, що у його можливого зятя є вельми гарна сестра, побажав, аби його син одружився з нею. Сказано — зроблено, бо закоханий король, який не міг думати ні про що інше, крім шлюбу з королівною Прекраснорукою, в чому вже було відмовлено багатьом монархам, дав свою згоду на заміжжя сестри. Цей подвійний шлюб відсвяткували невимовно пишно. Не втрачаючи пильності, Лігурда з першої ж шлюбної ночі приготувала невістці короля таку долю, яка принесла їй згодом багато нещасть. Проте коли захотіла вчинити так само з королівною Прекраснорукою, яку надалі ми будемо називати королевою, Клеранс, що незримо перебувала біля неї, стала на перешкоді лихих намірів.

Між двома феями виникли серйозні суперечності: обидві схилялись до того, що незабаром нова королева буде вагітна сином, але Лігурда, побоюючись, щоб Клеранс не випередила її, поквапилась дати три поганих пророцтва його долі: перше — у дитинстві він тяжко хворітиме, друге — матиме багато ворогів, а третє готувало йому надто вередливу кохану, і кращі роки його життя минуть у неї на службі.

«Зупинись, жорстока, — перебила її Клеранс, — і зачекай, поки я дам йому свої пророцтва: перше — це довге життя, друге — перемога над ворогами, а третє — величезні багатства».

Лігурда була дуже розлютована, пророцтва Клеранс в усьому різнилися від її власних, і, не стримавшись, сказала, що час покаже, чиє пророцтво збудеться. На це Клеранс відповіла їй вельми стримано, намагаючись відмовити від злих намірів, які та виношувала проти королеви. Кінець-кінцем обидві феї пішли, незадоволено буркочучи.

Прекрасноруку прийняли у володіннях її чоловіка з нечуваною радістю; до того ж за звичаями того часу заведено було цілувати королеві руку, а позаяк такої прекрасної руки досі ще не бачили, це викликало загальне захоплення. У короля, який дуже любив полювання, було багато рідкісних птахів; він показав їх королеві, особливо вихваляючи переваги одного червоного птаха з високо посадженою головою, надзвичайно гострими дзьобом і пазурами. Тоді королева згадала про погрози Лігурди і, хоча не мала сумніву в прекрасних мисливських якостях птаха, все ж завжди побоювалась його і навіть дивилась на нього неохоче. Із першого ж року подружнього життя пішли чутки про вагітність королеви, сама ж вона не була певна цього. Але одного разу, коли вона усамітнилась у своєму кабінеті, туди зайшла служниця, пропонуючи купити папугу, який розмовляв різними мовами і особливо добре рідною мовою королеви. Ця обставина розпалила її цікавість, і королева наказала принести папугу; той одразу ж виголосив прекрасну промову рідною їй мовою. Потім королева поставила йому різні запитання, на які птах відповідав вельми розумно. Неможливо змалювати, як втішив королеву цей папуга. Вона вирішила, що ніколи не нудьгуватиме, коли біля неї знаходитиметься цей чудовий птах, весь двір захоплювався ним, як справжнім дивом, і навіть король досить часто заходив до покоїв дружини, аби послухати папугу, але тому невдовзі набридло усім відповідати, й він дуже засмутив королеву своїм мовчанням. Побоюючись, щоб він не захворів, королева оточила його піклуванням і ласкою. Зворушений її горем і виявом дружнього співчуття, папуга сказав:

«Не сумуй, прекрасна королево, я, твій вірний друг Клеранс, перетворилась на папугу, аби без перешкод розмовляти з тобою, не викликаючи ні в кого підозри. Ти, без сумніву, вагітна, і зла Лігурда вже замислила погубити твою дитину ще в колисці. Я поквапилась сюди, щоб врятувати її і доведу розпочату справу до кінця. Зберігай таємницю і довір мені свою дитину, я позбавлю її пасток Лігурди і забезпечу виховання, гідне високого походження і вельми відмінне від того, яке звичайно дають іншим королевичам. Але оскільки перше пророцтво Лігурди триватиме двадцять один рік, мусиш довірити мені сина і терпляче очікувати, поки не закінчиться цей довгий строк, щоб знову побачити своє дороге дитя».

Хоча королева і була зворушена люб’язним піклуванням доброї феї, все ж не могла стримати горя і пролила море сліз, не в змозі відповісти хоча б одним словом.

«Невже ти не наважишся довірити його моїм турботам?» — вела далі фея.

«Чому ж ні! — відповіла королева. — Ви знаєте, що я цілком довірилася вам, але боюсь, король ніколи на це не погодиться».

«Для мене досить твоєї згоди, — сказала Клеранс, — бо я зроблю твою вагітність невидимою, ти навіть народиш, не відчувши цього, і можеш розраховувати на те, що берегтиму твоє дитя як зіницю ока і поверну його одразу ж після закінчення строку. Тоді, для інших, ти знову народиш його, але будь обережна, бережи таємницю і скоріше зважуйся, не лякаючись прикрощів, які принесе тобі довга безплідність. Я також обіцяю тобі, що після народження дорогого сина, якого хочу назвати Незрівнянним, бо з ним не зможе зрівнятися жоден королевич на світі, ти будеш втішена народженням другого сина, якого ніжно любитимеш, а я визначу таку долю, що його шануватиме увесь світ, і все його життя, одне з найдовших, буде нескінченною низкою слави і розваг».

Не сумніваючись у добрих намірах Клеранс, королева охоче погодилась на всі її пропозиції, наперед радіючи і другому своєму синові. Вона закінчувала свої прохання про те, як слід піклуватися нащадком стародавнього роду багатьох славетних героїв, коли до кабінету увійшов король. Папуга заспівав приємну пісеньку, це дуже втішило короля, потім стрибнув на вікно і полетів геть. Королева вдала надзвичайну стривоженість і послала служників піймати птаха. В усьому королівстві оголосили: кожен, хто повідомить, де шукати папугу, одержить у винагороду п’ятсот пістолів, однак знайти його так і не вдалося. Кажуть, що король, який палко любив птахів, був засмучений цією втратою набагато більше, ніж королева.

Отже, ніхто не здогадувався про вагітність королеви, яка й народила так само непомітно для всіх. Клеранс забрала Незрівнянного, і, оскільки її мистецтво відкрило, що в майбутньому він здійснить великі діяння, фея охоче взялася за його виховання. Знаючи, що діти часто схожі на своїх годувальниць, фея вибрала для цього зачаровану королеву із шляхетними нахилами. Багатьом зачарованим граціям було наказано бавити дитину. Мені неважко описати його колиску і пелюшки, але для цього досить лиш уявити все, що є найбагатшого і найвишуканішого в чарівному палаці. Добра фея не могла намилуватися Незрівнянним і, помітивши, що він погано засинає, згадала: у зачарованої на кілька десятків століть китайської королівни, без сумніву, найвродливішої і водночас найгордовитішої дівчини на світі найчарівніший серед усіх смертних голос. Фея наказала їй лишатись біля дитини і заколисувати своїм співом, як тільки мале не спатиме.

Надзвичайна краса цієї королівни була так широко відома свого часу, що найвельможніші королевичі вважали за велике щастя ризикувати своїм життям заради того, щоб завоювати її повагу. А сама китайська принцеса була такої високої думки про свої переваги, що вважала один-єдиний погляд надто щедрою нагородою за найшляхетніші вчинки юнаків. Лише героям дозволяла служити собі і вимагала, щоб заради свого кохання вони звершували незвичайні і часто неможливі подвиги. Якщо досягали в цьому успіху, то діставали у винагороду дозвіл служити їй і надалі, якщо гинули, вона вважала: їхня доля гідна заздрощів, бо своє життя вони віддали заради неї. За велику гординю принцесу прозвали Прекрасною Славою. Через заздрощі до надзвичайної краси королівни феї вирішили викрасти і зачарувати її на три тисячі років. Клеранс довго цьому опиралась, але бачачи, що заради своїх забаганок королівна прирекла на смерть безліч прекрасних юнаків, погодилась зачарувати її, однак із застереженням, щоб за цей тривалий час королівна не зістарілась і залишилась такою ж принадною, як і в день викрадення.

їй присудили змотувати одинадцять тисяч клубків вовни щодня, але заради маленького королевича Клеранс звільнила її від важкої роботи і звеліла співати щоразу, коли дитина капризуватиме, не засинаючи. Це заняття видалося королівні надзвичайно приємним після тяжкої роботи, така переміна долі сприяла зародженню її прихильності до юного Незрівнянного, який з великим задоволенням слухав Прекрасну Славу.

Клеранс, яка обожнювала юного королевича, побачивши, що Прекрасна Слава вельми успішно справляється зі своїм дорученням, сказала їй кілька люб’язних слів, обнадіюючи, що зможе надовго залишити на службі у Незрівнянного.

Із семирічного віку фея почала вчити його різним мовам, і коли королевич достатньо зміцнів, щоб пізнавати й інші науки, вона підшукала йому досвідчених учителів. Воліючи виховати його міцним і витривалим, фея годувала королевича лише одним видом м'яса і не клала йому в суп ніякої іншої трави, крім шавлії, хоча інколи дитині подавали також салат із буквиці. Прекрасна Слава мала величезний вплив на юного королевича: він нудьгував, якщо не бачив її; вона ж, зі свого боку, була так задоволена шляхетними почуттям Незрівнянного, що їй не треба було примушувати себе постійно бути поруч із ним і розважати його.

Із раннього дитинства королевич виявляв великий потяг до військової справи й частенько озброював списами та мушкетами своїх слуг, уміло муштрував їх, намагаючись в усьому сподобатись Прекрасній Славі. Однак у міру того, як він ріс, горда королівна проводила з ним усе менше часу, приховуючи свою таємну прихильність. Захоплюючись нахилом королевича до військового мистецтва і бажаючи надати можливість виявити свій благородний хист, фея подарувала йому свисток із слонової кістки, за допомогою якого він викликав тисячу озброєних воїнів, отже, за один ранок міг зібрати багатотисячні армії, якими вправно керував.

Фея захотіла також, щоб королевич став умілим політиком і пізнав мистецтво управління. З цією метою вона створила й підпорядкувала йому Раду, яка складалася з багатьох видатних людей, тут обговорювались різноманітні питання великої ваги. Спочатку королевич із деяким зусиллям примушував себе брати участь у засіданнях Ради, але, зрештою, бажання прислужитися феї перемогло, і він почав відвідувати всі її засідання. Саме там пізнав юриспруденцію, навчився розрізняти істину й брехню, а потім проникати в таємниці людських сердець.

Однак навчання військовій справі і політиці було не досить, щоб зайняти талановитого юнака. Він захоплювався також образотворчим мистецтвом, і хоча палац Клеранс був прегарною й вельми просторою спорудою, навіть у ньому Незрівнянний знаходив вади й доводив, що в його будові не завжди витримана симетрія. Особливу пристрасть відчував він до садів і до всього, що могло їх прикрасити. Фея захоплювалась численними талантами й добрими нахилами королевича й дала йому для вправ паличку, якою залишалося тільки тричі вдарити об землю, щоб з’явилося все, чого він забажає. Чудодійні властивості палички не залишилися без використання, бо королевич, даючи волю своїй уяві, спорудив палац надзвичайних розмірів, де в разі потреби можна було б розмістити більшість офіцерів його війська. Палац починався з анфілади пишно вмебльованих покоїв, прикрашених незліченною кількістю прекрасних картин. Всі, хто сюди потрапляв, здавалося, менше милувались золотом, лазур’ю, гаптуванням і прекрасним живописом, ніж тим, як майстерно все це розміщено і поєднано. Перехід вів до великої галереї, прикрашеної дзеркалами, прекрасними статуями з мармуру й бронзи, чудовими картинами, на яких зображувалися такі незвичайні подвиги героїв, що подібних не знала навіть міфологія.

У цьому розкішному палаці золото правило за звичайний будівельний матеріал і ним було покрите все аж до самого даху, а як щось і могло привернути увагу після такої пишноти, то хіба що прекрасний сад довкола палацу. У ньому звеселяли око басейни з білого мармуру, ставки, клумби, каскади і навіть річки, які замість того, щоб текти по рівнині, піднімалися до неба, просто до хмар. А ще вражали чарівні квітники, прекрасні алеї апельсинових дерев; той, хто потрапляв сюди, задумувався — звідки почати прогулянку, бо хотілося бачити все одночасно. На тих, хто бажав усамітнитись у затишному куточку, щоб помріяти досхочу, чекали чарівні фонтани, оточені мармуровими лавами й газонами. У саду розгулювали найрізноманітніші тварини: леви, тигри, леопарди, позбавлені своєї природної агресивності; тут змії виявлялися неотруйними, нестрашними були навіть дракони, самий вигляд яких в інших місцях викликає справжній жах. А коли хто-небудь втомлювався, то в кінці саду міг вийти до морської протоки у вигляді каналу, де безліч човнярів пропонували свої пишно вбрані човни і галери для морської прогулянки.

Одного разу фея наказала Прекрасній Славі супроводжувати королевича у подорожі по чудовому каналу, і Незрівнянний з цікавості спитав у королівни, чи поділяє вона загальне захоплення усім побаченим, але та холодно відповіла: багате оздоблення — річ настільки звичайна в Китайській імперії, що батько її, імператор, віддає перевагу простим і чистим будинкам перед розкішними палацами. Коли Прекрасна Слава відповіла йому таким чином, Незрівнянний одразу ж пристав до берега, скочив на землю і тричі вдарив по ній своєю паличкою. Тієї ж миті з’явився порцеляновий палац, оточений жасминовим квітником й численними маленькими фонтанчиками; все це являло собою прекрасне видовище.