Чарівні казки: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

З неймовірним зусиллям Незрівнянному вдалося стримати себе і відмовитись від завоювань, які він вирішив будь-що здійснити, однак, коли вже він взявся за зброю лише з бажання догодити Прекрасній Славі, слід було підкоритися її волі.

Ця жертва була вельми приємною для королівни, і вона подякувала йому надзвичайно люб’язно. Охоплений непереборним бажанням здійснити якусь нову справу, яка була б до смаку його чарівній коханій, і не маючи більше змоги відзначитись на полі бою, королевич знову віддав усі свої сили мирним державним клопотам.

Прекрасна Слава похвалила його за пильність і завзяття, але вимагала нового доказу його прихильності, що поставило королевича у досить скрутне становище.

«Ти знаєш, — сказала вона, — про мою надію незабаром звільнитися від чар. Ти насмілився піднести свої прагнення до мене і тобі відомо, що я люблю прекрасні палаци, але не маєш гідного палацу, щоб прийняти мене».

Незрівнянний запевнив її: найближчим часом вона буде задоволена, і, запросивши найдосвідченіших архітекторів, започаткував спорудження в столиці своєї держави одного з найпрекрасніших палаців з чарівними садами навколо. Це велике творіння наближалося до завершення, коли Прекрасна Слава, як звично, завітавши до королевича, заявила: вона не любить жити у містах, і якщо він хоче по-справжньому довести їй своє кохання і щиро вшанувати, то мусить побудувати палац на лоні природи і закласти сад, подібний до того, який він створив у володіннях феї Клеранс за допомогою чарівної палички.

Наляканий такою безглуздою забаганкою, Незрівнянний заперечив, що палац феї був лише плодом його уяви і всього мармуру на землі і золота Перу не вистачило б на подібну будову.

«Ти прекрасно знаєш, — провадила далі Прекрасна Слава, — звичайні речі мене не вдовольняють, я люблю лише те, що наближається до неможливого. Я повідомила тобі своє бажання, а тепер вирішуй сам, чи маєш досить сміливості й прагнення сподобатись мені», — і не чекаючи на відповідь, вона зникла.

Ніхто й ніколи не відчував такої скрути, як Незрівнянний, котрий волів тисячу разів померти, аніж чимось не догодити королівні. Хоча він і вважав здійснення цього великого задуму неможливим, але, бажаючи виявити свою слухняність Прекрасній Славі, все ж таки взявся до справи, навіть не сподіваючись на її успішне завершення. Він сам склав проект, і навіть не встигнувши як слід обговорити його з архітекторами, не гаючи ні хвилини, взявся до будівництва такого палацу й планування садів, отже, за два роки роботи значно просунулись.

Така моторність припала королівні до душі. Помітивши це, Незрівнянний подвоїв свої зусилля і не знав спочинку до тих пір, поки не завершив будівництво. Золото сяяло в тій споруді повсюди, вкривало навіть дахи, і хоча король намагався лише відтворити те, що вже робив у володіннях феї, він, без сумніву, багато в чому перевершив зачарований палац.

Сподіваючись, що королівна буде задоволена його витвором, Незрівнянний з нетерпінням чекав миті, коли вона з’явиться, але був надзвичайно вражений: хоча на небосхилі запанували переміни, Прекрасна Слава не завітала до нього. Це викликало у королевича велике занепокоєння і він перебував у вельми пригніченому стані до наступного дня, коли королівна, нарешті, з’явилася перед ним і розповіла: запряжені в колісницю лебеді були засліплені відблиском сонячного проміння на золотоверхому палаці й звернули до каналу, поминувши кабінет короля, там намочили крила і вже не могли злетіти. Примчавши на допомогу королівні, фея прирекла лебедів на вічне перебування у цих краях. Вона забрала із собою Прекрасну Славу і тримала у своєму палаці до того часу, поки не запрягла у колісницю орлів, які возитимуть її надалі. Потім королівна висловила Незрівнянному велику вдячність за те завзяття, яке він виявив у бажанні догодити їй, так швидко закінчивши будівництво прекрасного палацу, й пообіцяла ніколи цього не забувати.

Оскільки королівна була зачарована й залишалася для інших невидимою, Незрівнянний попросив її оглянути покої; вона погодилась і після уважного знайомства запевнила його, що знайшла їх пишнішими, із набагато приємнішим товариством, ніж у палаці феї. Під час других відвідин молодий король умовив Прекрасну Славу прогулятися морським каналом й показав чарівний порцеляновий палац на його берегах; вона знайшла в ньому велику подібність до китайського, але мусила визнати: створений Незрівнянним — довершеніший. Можливо, ця обставина викликала у королівни ревнощі чи вона змінила свою думку, але раптом Прекрасна Слава попросила зруйнувати палац із порцеляни, а на його місці збудувати інший, з мармуру і яшми, що й було виконано за кілька днів.

З усіх боків до королівства Незрівнянного з’їжджалися чужоземці помилуватися великими багатствами, унікальними витворами мистецтва, рідкісними прикрасами помешкань, переконатись в особистих достоїнствах монарха, який, однак, віддавав перевагу перед визнанням усього світу одному-єдиному поглядові своєї коханої. Постійно охоплений бажанням здійснити щось величне, аби втримати її прихильність, він якось поскаржився королівні на те, що вона більше не віддає йому розпоряджень на звершення видатних діянь.

«Гай-гай! — відповіла вона, — ти змусив мене милуватися каналом немов чимось незвичайним, однак я помітила — у заміських будинках багатьох приватних осіб є подібні споруди, а ти знаєш, я не люблю звичайних речей. Якби ти справді хотів догодити мені і по-справжньому довести, що думаєш лише про те, як стати гідним Прекрасної Слави, то спорудив би для мене канал, який з’єднує два моря. Після того як я скину із себе чужі чари, мене б дуже втішила можливість подорожі від океану до Середземного моря, не наражаючись на несподіванки й незручності тривалого морського плавання».

«Цей задум, — відповів королевич, — скоріш був би під силу феї, ніж звичайному монарху».

«Як! — вигукнула королівна. — У тебе вистачає зухвалості добиватися моєї прихильності в той час, коли тебе лякає подібне починання?!»

«Ніщо не може мене злякати, — відповів на це Незрівнянний, — якщо йдеться про служіння Прекрасній Славі, і коли вже ви неодмінно хочете канал, я зроблю його або помру в трудах»

Королівна поїхала, вельми задоволена рішучістю Незрівнянного, хоча сама сумнівалася в тому, чи вдасться коли-небудь здійснити такий незвичайний і сміливий задум. Королевич почав спорудження каналу з незліченними труднощами й величезними витратами. Будь-який інший монарх, крім Незрівнянного, занепав би духом, побачивши неможливість подальшого ведення робіт. Але Незрівнянний, знаючи, що великі труднощі — вірний засіб сподобатися Прекрасній Славі, вперто долав почате й нарешті, завдяки терпінню й зусиллям, які нагадували труди Геракла, завершив цю важку справу, чим незвичайно вразив королівну. Під час свого наступного візиту вона запевнила Незрівнянного в тому, що лише він видається їй гідним поваги, але водночас вона хотіла б, аби король повернувся пожинати лаври на полі бою.

Захоплений цим бажанням, яке цілком відповідало його нахилам, Незрівнянний з надзвичайним поспіхом зібрав велике військо і почав військову кампанію із блискучої облоги. Побачивши, з якої легкістю королевич і цього разу перемагає, Прекрасна Слава якось сказала йому, що інші герої беруть фортеці штурмом значно швидше, і якщо він хоче здивувати її незвичайним видовищем, то мусить щодня завойовувати нову. Не встигла вона закінчити свої промову, як Незрівнянний вихором увірвався в чужу країну, захоплюючи щодня нову фортецю. Швидкість, з якою він здобув таку велику кількість перемог, налякала сусідніх монархів…

Незрівнянний легко став би володарем багатьох великих держав, якби Прекрасна Слава, здивована тим, що він перевершив її сподівання, не вказала йому на те, що, оскільки замість суперника він зустрічає на своєму шляху лише страх, вона більше не буде зараховувати йому перемоги над людьми, які здаються без бою. Охоплений єдиним прагненням догодити чарівній коханій, Незрівнянний приніс їй і цю жертву й повернувся до своїх володінь.

Позаздривши процвітанню молодого короля і побачивши переляк та пригніченість його ворогів, підступна Лігурда підказала їм, що в їхніх краях є Жовтий птах, якого вона наділила багатьма якостями, і хоча він ще молодий і крила його не досить міцні, фея стверджувала, що надалі птах може з користю їм прислужитися. Ця порада звернула їхні погляди до Жовтого птаха і трохи підняла бойовий дух, та все було марно, бо, як ми вже сказали, Незрівнянний вже не збирався на них нападати, а Прекрасна Слава, побачивши Незрівнянного після завершення кампанії, висловила своє задоволення всіма його діяннями у неї на службі й дала зрозуміти, що йому слід було б великодушно знехтувати легкими перемогами. Він мусить вдовольнитися тим, що його вороги зовсім занепали духом, і не зловживати їхньою розгубленістю. Надзвичайно втішений тим, що зміг догодити Прекрасній Славі, Незрівнянний зголосився на це без вагань. Його шляхетний вчинок, до того ж зроблений у такий сприятливий для його військової слави момент, викликав у коханої кілька люб’язних слів.

Думка про те, як подарувати королівні найбільшу приємність, не полишала Незрівнянного навіть у хвилини відпочинку, і він знову присвятив себе сприянню наукам і мистецтву, відкриваючи безліч мануфактур, академій живопису та скульптури в різних куточках свого королівства. Відвідавши його через деякий час, Прекрасна Слава сказала:

«Ти зробив безліч прекрасних вчинків, запевняю тебе, однак мені здається, зовсім не надаєш уваги тому, що стосується мене особисто, бо навіть не подумав про послів до мого батька, імператора Китаю, щоб просити моєї руки після того, як з мене знімуть чари. Де твої порти, де твій флот?»

Незрівнянний був у захопленні, бо кохана сама подумала, як з’єднати з ним свою долю, і хоча він мав достатньо гаваней і кораблів, все ж побудував новий порт і багато великих кораблів із надзвичайним завзяттям та величезними витратами. Прекрасна Слава здавалася вельми задоволеною, вона сказала королевичу, що, оскільки подорож до Китаю надто тривала і стомлююча, варто було б заздалегідь заснувати кілька поселень в Америці, які могли б правити за склади і, в разі необхідності, за притулок для посланців, які ризикують без цього пропасти у важкій і небезпечній мандрівці. Сказано — зроблено: Незрівнянний діяв так успішно, що незабаром побудував кілька портів у Новому світі й заснував там компанії, які займалися торгівлею і в Індії, і в Америці.

Прекрасна Слава, якій раніше служили чимало великих героїв, була змушена визнати, що їй ще не доводилось зустрічати людину, котра б з таким шляхетним запалом виконувала всі її забаганки і трудилася з небаченим завзяттям заради того, аби лиш сподобатися їй.

«Слід визнати, — сказала вона королю, — ти маєш величезні багатства, препишні палаци й прегарні сади, але тобі бракує одного безцінного скарбу, яким мій батько-імператор дорожив більше, ніж короною, — це вірного друга. Я часто чула, як він співчував королям, оточеним натовпом улесливих придворних, що залюбки виконують будь-яку їхню волю, але рідко бувають справжніми друзями і говорять з ними цілком відверто, без якихось таємних умислів. Він мав одного безкорисливого друга, який відзначався великим розумом, надзвичайно м’якою натурою і дивовижною проникливістю. Той розсудливо міркував про найрізноманітніші речі, ніколи не лестив і любив мого батька незалежно від його високого сану».

Портрет цей, глибоко вразивши королевича, припав йому до смаку і в усьому відповідав нахилам Незрівнянного. Він уже вважав себе нещасним серед незліченних багатств, бо не мав такого друга. Король подякував королівні за її пораду, і коли орли, як звично, понесли її до палацу феї, він все ще перебував у задумі, серйозно розмірковуючи над почутим.

Незрівнянний почав уважно стежити за тими, хто його оточує, вивчав їхні уми і серця, намагаючись хоч в одному з них знайти якусь схожість з намальованим королівною портретом. Нарешті, після різних випробувань, йому пощастило знайти людину рідкісних якостей, надзвичайно доброчесну, котра стала йому другом.

Проте Прекрасна Слава не любила, щоб Незрівнянний тривалий час займався мирними справами й надихнула його на нові військові походи. Зачарований Лігурдою Жовтий птах (а він з того часу вельми зміцнів) безнастанно намагався зупинити просування Незрівнянного, та всі його зусилля не змогли завадити королю як завжди успішно вести воєнні дії, бо розпочати кампанію і здобути перемогу було для нього одне й те ж саме. Йому сприяли всі пори року, він починав облогу фортець взимку і влітку, розбивав табори на снігу і на квітучих луках. Об’єднавшись завдяки зусиллям Жовтого птаха, його вороги виступили могутньою армією і намагалися перешкодити переможній ході Незрівнянного, але це не завадило йому просто у них на очах захопити декілька міст.

Тоді Прекрасна Слава знову зупинила його, наказала скласти зброю і звеліла взятися до благоустрою своїх будинків і садів, що він і виконав з такою пишністю, яку легше уявити, ніж змалювати. Але примхам Прекрасної Слави не було меж, і вона заявила одного чудового дня, що, мовляв, не розуміє, як можна зносити тягар нескінченних справ і клопотів. Імператор Китаю виявляв у цьому питанні набагато кращий смак, бо, присвятивши частину тижня виконанню державних обов’язків, у інші дні ставав приватною особою, усамітнювався в прекрасному палаці, оточеному чарівними садами, де все відзначалося дивовижною чистотою. Там містилось безліч рідкісних речей, на які приємно глянути, але особливо милою для ока була річка, яка спадала вниз з вершини гори, утворюючи такий чудовий водоспад, що у погожі дні відблиск у ньому сонячного проміння осявав усі покої палацу. Саме так, приємно проводячи час, вільно й невимушено жив він удалині від натовпу в оточенні небагатьох вибраних, які бесідували з ним лише про приємні речі, ніколи не згадуючи про свої власні справи. Незрівнянний був захоплений витонченим смаком імператора Китаю і запевнив Прекрасну Славу, що обов’язково наслідує цей мудрий приклад.

Слава Незрівнянного, чутки про його героїчні діяння і велику звитягу досягли найвіддаленіших куточків землі. Чимало великих монархів з усіх кінців надіслали до нього своїх послів з багатими дарами, його королівство стало осередком видатних людей, усі нації зустрічали тут гостинний прийом, з усього світу з’їжджалися люди, щоб помилуватися незрівнянним королевичем і на його прикладі повчитися поштивості й доброчесності.