Утрачений світ: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Артур Конан Дойль

УТРАЧЕНИЙ СВІТ

Повісті

^©   _{http://kompas.co.ua  — україномовна пригодницька література}

Малюнки ЄВГЕНА КОТЛЯРА

Редакційна колегія: Андрухів Д. С, Баканов А. Г., Доценко P. І., Затонський Д. В., Пащенко В. І., Ющук I. П.

Редактор Є. П. Литвиненко

Передмова Наталі Жлуктенко

Перекладено за виданнями: A. Conan Doyle. The Lost World. London, 1912.

The Doings of Raffles Haw. Leipzig, 1892.

НЕЗВИЧАЙНІ ДОЛІ ГЕРОЇВ АРТУРА КОНАН ДОЙЛЯ

_{Більшість читачів, зачувши ім'я англійського письменника Артура Конан Дойля (1859–1930), відразу пригадають славнозвісного Шерлока Холмса, геніального майстра розплутувати кримінальні справи. У 90-х роках минулого століття лікареві А. Конан Дойлю, що встиг на той час опублікувати кілька прозових творів, спало на думку запропонувати лондонському журналові «Стренд мегезін» серію оповідань, пов'язаних пригодами одного героя. Публікація вже першого такого твору («Скандал у Богемії», 1891) перевершила всі сподівання — приватний детектив Холмс і його компаньйон доктор Ватсон, яких Дойль уперше вивів у своїй ранній повісті «Етюд у багрових тонах» (1887), але які тоді нікого не зацікавили, цього разу завоювали симпатії читачів. Коли Конан Дойль, стомившись від необхідності писати щотижня новий епізод їхніх пригод, відправив Холмса після сутички з професором Моріарті на дно Рейхенбахського водоспаду («Остання справа Холмса», 1893), піднялася справжня хвиля протестів. Шанувальники засипали Дойля листами, аж поки він через десять років воскресив Холмса, і той уже супроводжував свого творця до кінця його днів.}

_{Шерлок Холмс посів у англійській літературі місце поряд із легендарними героями таких класиків, як Шекспір або Діккенс. Це той нечастий випадок в історії культури, коли слава персонажа здатна затьмарити славу його автора. Справді, критики вже присвятили Холмсові, мабуть, більше досліджень, ніж самому Конан Дойлеві — вивчили його біографію, смаки, навіть познаходили у нього професійні помилки. Сучасні англійські письменники раз у раз намагаються знов оживити Холмса: то знаходять «невідомі записки Ватсона», то публікують «щоденники професора Моріарті». Навіть більше, з 1913 року й дотепер на Бейкер-стріт у Лондоні надходять незрівнянному детективові листи, в яких дорослі й діти звіряють йому свої думки, а часом і кличуть на допомогу: збірка цих дивовижних свідчень життєвості літературного образу вийшла нещодавно в одному з англійських видавництв.}

_{Звичайно, можна пояснити стійку читацьку прихильність до Холмса магією самого детективного жанру: на думку його знавців, людство у своєму ставленні до детективу поділяється на тих, хто любить його відкрито, і тих, хто робить це таємно. До того ж, автор наділив Холмса багатьма привабливими рисами — такими, як мужність та інтелект, аналітична думка, дар бездоганної логіки і глибоке, різностороннє знання життя, почуття справедливості і невичерпна енергія. Героїв такого типу люблять завжди — у будь-якій країні, в різні часи читач шукає на сторінках книжок розумну, вольову, енергійну людину, яка в боротьбі зі злом здатна повністю виявити себе.}

_{В англійській літературі на рубежі 19–20-го століть для того були свої особливі причини. Доба будівництва величезної держави, «майстерні світу», «володарки морів», могутньої колоніальної імперії безповоротно минала. Складний суспільний і державний механізм тодішньої Британії потребував догляду, а це справа, при всій її необхідності, неромантична й рутинна. Вона вимагає від людини точного виконання щоденних обов'язків, і при тому часто невблаганно стандартизує її поведінку, стиль життя, сам спосіб мислення. Час творчості А. Конан Дойля був по-своєму «безгеройним». Письменник розумів це так само, як і деякі інші його сучасники, неоромантики Редіард Кіплінг, Райдер Хаггард, Джозеф Конрад, Роберт Луїс Стівенсон. Їхньою відповіддю на цю духовну тенденцію було бажання зруйнувати у співвітчизників відчуття ординарності, сірої буденності існування — знайти і відкрити «таємничі двері» (є у Конан Дойля оповідання з такою назвою) до незвичайного, до того, за словами того ж таки Шерлока Холмса, що «виходить за рамки звичного й банального плину повсякденного життя». Тому так імпонували цим письменникам романи-подорожі, пригодницькі, детективні, історичні та науково-фантастичні твори.}

_{А. Конан Дойль писав у всіх названих жанрах. Особливо цікавила його історія: Дойль походив із старовинного, хоч і збіднілого роду, в якому переплелися власне англійська, ірландська і шотландська лінії. З дитинства він чув від матері захоплюючі історії про участь своїх предків у важливих подіях національного минулого. Школярем зачитувався історичними романами В. Скотта, Т? Майн Ріда, творами відомого англійського історика Т. Маколея. Через епізоди історії сімейної він намагався осмислити історію своєї країни, переповідав одноліткам прочитане, щедро доповнюючи реальні факти тим, що йому підказували фантазія і романтична уява, а коли став письменником-професіоналом, Дойль втілив свої думки про минуле й сучасне в романах про середньовічну Англію («Білий загін», 1891), про наполеонівські завоювання («Пригоди бригадира Жерара», 1896) та в інших історичних творах.}

_{Випало письменникові також мандрувати світом. Ще студентом-медиком він вирушив у своє перше плавання в арктичних водах. Потім судновим лікарем плавав у 1882 році в Західну Африку, перебував на фронті в Південній Африці під час англо-бурської війни. Подорожував Дойль і в інших країнах Європи й Америки, а здобуті враження використав не тільки в художніх, а й у багатьох публіцистичних книжках. Журналістом він був знаним і авторитетним, готовим відгукнутися на хвилюючі події в різних сферах життя. Писав про колізії міжнародного життя, про стосунки Англії з її колишньою колонією — Америкою, про недоладне рецензування нових книг і про трагічну загибель знаменитого корабля «Титанік». Життєва енергія Конан Дойля виявлялася і в його спортивних захопленнях: мін залюбки займався боксом, грав у гольф, ходив на лижах, і навіть узяв участь у відомому континентальному автораллі того часу.}

_{Цікавою сторінкою багатогранної діяльності А. Конан Дойля є його наукова фантастика. На межі XIX століття саме в Англії цьому різновиду літератури судилося набути нових форм: майстер соціальної фантастики Герберт Уеллс значно розширив коло тем, сюжетів і героїв, звичних для прихильників французького фантаста Жуля Верна. Новатор космологічного напряму в фантастиці, Герберт Уеллс застерігав людство від небезпеки технологічних і соціальних революцій. Ведучи мову про таємниці незвіданого майбутнього, Г. Уеллс бачив у сучасних умовах життя та праці джерело самознищення, яким може розплатитися людство за бездумне зловживання природними і людськими ресурсами.}

_{Слава Г. Уеллса-фантаста, так само, як слава Конан Дойля — автора детективів, якоюсь мірою витіснила науково-фантастичні твори Дойля за межі читацької уваги. Тим часом тут під пером автора виник герой, ім'я якого важить для справжнього знавця фантастики не менше, ніж ім'я Холмса для любителя детективів. Образ професора Джорджа Едуарда Челенджера проходить через низку творів Дойля. Саме цьому героєві належить слава відкриття доісторичного світу в нетрях Південної Америки («Утрачений світ»), він зумів передбачити небезпеку, яка загрожує людям внаслідок руйнівної дії специфічних космічних променів («Отруєний пояс») і організував неймовірну подорож до центру землі («Коли земля скрикнула»). Челенджер — біолог за фахом, але знається він і на інших науках. Челенджер пропонує проект нейтралізації торпед, засіб виділення азоту з повітря. Одну з його ідей вже здійснено — побудовано транспортний тунель під Ла-Маншем. У особі Челенджера Конан Дойль створив ще один тип героя на всі часи — образ ученого, мандрівника чи винахідника, який сміливо ламає усталені стереотипи на шляху до істини.}

_{Найвиразнішим образ Челенджера вийшов у Конан Дойля в повісті «Утрачений світ» (1912). В основу твору покладено гіпотезу про існування такого заповідного куточка на нашій планеті, де б збереглися рослини й тварини, що заселяли Землю мільйони років тому. Дойль уявляв його як високе гірське плато вулканічного походження, відрізане від навколишньої місцевості. Автор відвів для нього глибинні райони Південної Америки, які аж до кінця XIX століття лишалися подекуди недослідженими, а кліматичні умови регіону наближались, на думку вчених, до тих, за яких існували описані Дойлем істоти. Попри всю неймовірність, ідея повісті видалася привабливою не тільки читачам. Невдовзі після публікації твору, перед першою світовою війною, група американських учених з Пенсільванського зоологічного музею вирушила на яхті до витоків Амазонки, щоб розшукати «Утрачений світ» А. Конай Дойля.}

_{Заради об'єктивності скажемо, що думка звести представників сучасної цивілізації з їхніми далекими пращурами належала не Конан Дойлю. В романі Жуля Верна «Подорож до центру Землі» вчені спустилися жерлом одного з вулканів Ісландії, де і знайшли підземні пустоти, населені дивовижними істотами й тваринами, які на поверхні планети давно вимерли. Правда, Ж- Верна більше цікавили «геологічний» аспект цієї операції, сама можливість проникнення людини в підземні таємниці. Конан Дойля приваблював «біологічний» або «палеонтологічний» аспект проблеми.}

_{Чимало епізодів «Утраченого світу» мають суто літературний, белетристичний характер, які споріднюють роман з популярними пригодницькими творами другої половини XIX століття. На перипетії експедиції по-своєму впливають інтриги підступного метиса Гомеса, відданість чесного негра Самбо, шляхетність молодого вождя індіанців аккала Маретаса. В той же час фантастичні припущення Конан Дойля багато в чому мають об'єктивний характер, обумовлені тогочасним рівнем наукових знань про розвиток життя на Землі. Як не згадати тут ще один вислів популярного Холмса: «Щоб розшукати незрозумілі явища і незвичайні ситуації, ми повинні звернутися до самого життя, адже воно завжди здатне на більше, ніж будь-яке зусилля фантазії».}

_{Інтерес А. Конан Дойля до відкриттів палеонтології — науки про минулі форми життя на Землі, так само як загальне поширення «біологічних мотивів» у фантастиці рубежу XIX–XX століть, можна пояснити тим, що в цей період біологія, наука про живу природу і людину як її частку, була в авангарді наукового прогресу. Англійській біологічній школі, до того ж, належала першість у багатьох сферах досліджень. Швидкими темпами йшло вивчення природних багатств і ресурсів у тих частинах світу, де Англія мала свої колонії. На протязі всього XIX століття організовувались англійські наукові експедиції, в тому числі і навколо світу: з 1831 по 1836 рік у такій експедиції на кораблі «Бігл» брав участь відомий натураліст Чарлз Дарвін. Цілком імовірно, що ім'я головного героя «Утраченого світу» Конан Дойлю підказала одна з перших океанографічних експедицій 1872–76 років на кораблі «Челенджер». Англійські дослідники знайшли й систематизували багато фактів, що підтверджували ідею поступового розвитку всього живого на нашій планеті. Вершиною цього процесу стала теорія Чарлза Дарвіна про походження видів шляхом природного відбору.}

_{У тісному контакті з розвитком біології та геології розвивалася в цей час ще одна наукова галузь — палеонтологія. Вивчати закам'янілі залишки живих організмів англійські натуралісти почали ще у XVIII столітті. Тут же, в Англії, інженер В. См. Іт (1769–1839) звернув увагу на те, що в різних шарах гірських порід знаходять характерні саме для них залишки живих організмів, і став застосовувати палентологічний метод задля уточнення геологічних карт.}

_{В історії експедиції Челенджера до Південної Америки Конан Дойль популяризує здобутки біології та палеонтології своєї доби. «Утрачений світ» — це повість дарвіністська духом, адже ідея боротьби видів безпосередньо визначає його конфлікт. І в тих аспектах твору, де автор дає волю уяві, відчуваємо свідомий відхід від наукових істин в ім'я художньої достовірності й виразності. Так працюючи над цією темою, Дойль не міг не знати відкритого ще у 1893 році бельгійським дослідником А. Долло закону «необоротності еволюції», за яким живі організми не можуть повертатися на ступінь еволюції, вже пройдений їхніми попередниками. Закон Долло в певному розумінні не дозволяє повірити в можливість збереження птеродактилів, якщо цей етап еволюції птахів було пройдено ще в мезозої. Слідом за Ж. Верном, А. Конан Дойль порушив історичну послідовність розвитку видів, адже для більшого драматизму сюжету він звів у одному відтинкові часу й простору представників різних геологічних епох — гігантських ящерів мезозойської ери, що почалася сотні мільйонів років тому, з фороракосом і токсодоном кайнозойської ери і людиноподібними мавпами антропогенного періоду кайнозоя, що його відлік сучасна наука починає за 25 мільйонів років до наших днів.}

_{Такі невідповідності викликали гостру реакцію фахівців: у 1915 році відомий російський геолог, географ і мандрівник В. О. Обручев на противагу Ж. Верну і А. Конан Дойлю написав роман «Плутонія», в. якому експедиція до підземної країни зустрічає представників давньої фауни, поступово заглиблюючись у надра Землі: спочатку мамонтів, які жили десятки тисяч років тому, потім шаблезубих тигрів, а вже потім гігантських ящерів.}

_{Однак надмірний науковий об'єктивізм роману «Плутонія» не сприяв його художньому успіхові: твір Обручева лишився дидактичним романом-схемою.}

_{Серед достоїнств повісті «Утрачений світ», крім актуальної на той час наукової інформації і напруженої інтриги, слід відзначити також реалізм виведених характерів і обставин. Перед нами Англія кінця століття, із значними здобутками в техніці, що позначилися і в побуті людей, з характерною для цього періоду атмосферою бурхливих дискусій з різних наукових проблем. В останніх зацікавлені не лише спеціалісти, а й широка громадськість. Зростає роль преси в житті суспільства, і тому поруч з мандрівниками і винахідниками з'являється молодий журналіст Мелоун, якому довірено відповідальну роль секретаря експедиції та оповідача в романі.}

_{Характерні ознаки історичної доби мають також інші персонажі — опонент Челенджера, педантичний професор Самерлі, готовий однак визнати свою поразку перед лицем фактів, шляхетний мисливець і спортсмен лорд Рокстон, який виступає також носієм близької Конан Дойлеві філософії вічного пошуку. Але найбільше запам'ятовується Челенджер, що втілив якнайширші знання і навички практичної роботи, дитячу безпосередність і певний ексцентризм поведінки. Автор наділяє його мужністю, аж ніяк не меншою, ніж мужність Холмса на болотах Баскервіль-холла або під прицілом полковника Морана, шанобливо називаючи її «мужністю освідченого розуму».}

_{Життєвість образу Челенджера пояснюють ще й тим, що на його характеристику вплинув особистий досвід автора. На думку біографів письменника, зовні Челенджер нагадує одного з учителів Дойля — професора Едінбурзького університету Вільяма Резерфорда, а за характером повторює деякі риси друга юності письменника, лікаря Джозефа Бадда. Звичайно ж, значення образу Челенджера виходить за межі біографічних збігів із реальними прототипами. Образом Челенджера Конан Дойль сприяв формуванню своєрідної художньої традиції наукової фантастики, герої якої — геніальний учений, готовий на будь-які випробування заради істини.}