Кров Амбера: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Гаразд, гаразд, — він впав на ліжко і підняв праву руку. — Я ж сказав тобі, що давним-давно відмовився від цього.

— Але замахи тривали.

— Їх здійснював не я.

Гаразд, вирішив я про себе. Спробуємо.

— Їх влаштовувала Ясра, чи не так?

— Що ти про неї знаєш?

— Я знаю, що вона — твоя мати, і це справа також стосувалося і її.

Він кивнув.

— Значить ти вже знаєш… Відмінно. Це спрощує справу. — Він замовк, переводячи подих. — Вона дала мені завдання влаштовувати тридцятого квітня для тренування. Коли я взнав тебе покраще і зав'язав з цим, вона була в сказі.

— І тому продовжила справу сама?

Він кивнув.

— Вона хотіла, щоб ти вирушив на полювання за Каїном? — Запитав я.

— Бажання було обопільним.

— Ну а на інших? Тримаю парі, з ними вона теж тиснула на тебе. Але ти не зовсім впевнений, що вони цього заслуговують.

Мовчання.

— Адже так?

Він відвів погляд, не витримавши мого, і я почув, як він скрипнув зубами.

— Ти з гачка знятий, — сказав я нарешті. — Я не маю наміру заподіювати тобі шкоди. І їй теж не дозволю.

— А що стосується Блейза і Рендома, Фіона і Флори, Жерара і…

Він засміявся, що привело його до хворобливих конвульсій, і змусило схопитися за груди.

— Їм нічого тривожитися, — сказав він, — принаймні зараз…

— Що ти маєш на увазі?

— Подумай, — сказав він мені. — Я міг би козирнути назад у свою стару квартиру, налякати до чортиків нових мешканців і викликати «швидку допомогу». І міг би зараз уже бути в пункті швидкої допомоги.

— Чому ж ти цього не зробив?

— Я бував поранений і поважче, і виборсувався. Тут я перебуваю тому, що мені потрібна твоя допомога.

— О! Для чого ж?

Він подивився на мене, потім знову відвів погляд.

— Вона потрапила у велику біду, і ми повинні врятувати її.

— Кого? — Запитав я, вже знаючи відповідь.

— Мою матір.