Кров Амбера: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Я ніколи не зустрічався з ним, — додав я. — Але впізнаю кольори і здогадуюся.

— У коледжі ти теж завжди виконував задане на дім, — посміхнувся Люк.

— І, як правило, вчасно, — погодився я. — Але я з тобою затримався. Наприклад, не можу знайти Карти для Замку Чотирьох Світів. А ось хтось, кого я не знаю.

Я підняв Карту стрункої дами і помахав перед ним.

Він посміхнувся.

— Знову слабну і задихаюся, — промовив він. — Ти був в Замку?

— Точно.

— Нещодавно?

Я кивнув.

— Ось що я тобі скажу, — промовив нарешті він. — Розкажи мені, що ти побачив в Замку і як це ти дещо дізнався про мене, і я розповім тобі, хто вона така.

Я швидко прикинув. Так, можна було йому розповісти без остраху, що він дізнається щось таке, чого досі не знав.

Тому я коротко запропонував:

— Навпаки.

— Гаразд. Дама, — повідомив він, — це Санд.

Я втупився на Карту так пильно, що відчув початок контакту. І погасив його.

— Давно зникла, — додав він.

Я підняв Карту із зображенням схожої на неї людини.

— Тоді це, мабуть, Делвін?

— Точно.

— Ці дві Карти робив не ти. Вони виконані не в твоїй манері. Ти, ймовірно, взагалі не знав, як вони виглядають.

— Ти спостережливий. Їх намалював батько ще за часів біди, хоча і не отримав від них особливого пуття. Йому вони теж не допомогли.

— Теж?

— Вони не проявили ентузіазму для надання мені допомоги, незважаючи на все своє невдоволення цим містечком. Вважай їх такими, що вийшли з гри.

— Цим містечком? — Перепитав я. — Де ти по-твоєму знаходишся, Люк?

Очі його розширилися. Він окинув поглядом кімнату.

— У таборі ворога, — відповів він. — У мене не було вибору. Це твої покої в Амбере, вірно?

— Неправильно, — відповів я.

— Не дражни мене, Мерль. Ти ставиш мене у глухий кут. Я твій полонений. Де я?

— Ти знаєш, хто така Вінта Бейль?

— Ні.