Раптом у дворі з’явився якийсь чорнявий незнайомий хлопчина.
Він сміливо йшов до Фрукта.
Фрукт підвівся із східців.
Чорнявий підійшов і глузливо усміхнувся:
— Мухамед Алі!.. Ану дай сюди! — і він схопив рукою боксерську рукавичку.
Фрукт лякливо одсахнувся:
— Не чіпай!
— Козел!.. Ти ж ні разу їх і не надівав. Я ж знаю. Я ж за тобою вже давно стежу… Ти ж просто носиш їх… для показухи…
— Пусти! — Фрукт плаксиво скривився.
— Поносив — дай іншому поносити, — чорнявий рвонув рукавичку до себе.
І враз Валя збагнув: та Фрукт же звичайний боягуз, такий, як і він!
І рукавички боксерські він носить для хоробрості!
І так Валі стало радісно й весело від того відкриття, що він аж реготнув уголос.
То чого ж він тут ховається у кущах? Чого?
От коли пройти треба гоголем повз ворога свого осоромленого!.. На очах прекрасної Майї Юхимець і Маринки Зозулі.
Валя вихопився з кущів і швидким бадьорим кроком з презирливою усмішкою поспішив через двір.
Побачивши, як Валя рішуче наближається, чорнявий раптом завмер, пильно глянув на нього, потім перевів погляд на Фрукта, потім знову на Валю. В очах його майнув переляк.
І коли Валя підійшов зовсім близько, чорнявий криво усміхнувся:
— Та нате вам ваші рукавички! Дуже вони мені потрібні! — Він кинув уже одібрані у Фрукта рукавички на землю і, насвистуючи, швидко пішов геть.
Валя аж спинився від несподіванки.
Фрукт схилився, піднімаючи рукавички. Потім випростався, глянув мигцем на Валю, одвернувся убік, тихо пролепетав: «Спасибі!» — і шмигонув у під’їзд.
І тільки тоді Валя остаточно збагнув, що сталося.
Його, боягуза, злякався чорнявий чужак-заброда, що одбирав боксерські рукавички у Фрукта! У Фрукта, якого Валя так боявся. І Фрукт йому, Валі, сказав: «Спасибі». За порятунок.
Та це ж… це…
Валя зиркнув на балкон. На балконі не було нікого.
Невже не бачили? Невже раніше пішли з балкона і нічого не бачили?!. От же…
І все одно радість, ні з чим не зрівнянна радість охопила Валю.
…Звичайно, не думайте, люди добрі, що Валя одразу, в одну мить став одчайдушним сміливцем. Так не буває.
Але якщо боягуз вперше подолав свій страх, відчув, що він на щось, може, здатний і спромігся на якийсь бодай незначний вчинок — не такий він уже й боягуз.