Ну й що, що в неї носик бараболькою. І одна брова трохи вища, а друга нижча. Зате які в неї очі! І які ямочки на пухленьких руках біля ліктів!.. І вся вона яка!
Та як завжди у четвертому класі, коли тобі подобається якась дівчинка, вона на тебе зовсім не зважає.
Майя і Маринка весь час про щось таємничо шепотіли, раз у раз тихо скрикуючи, щоб хтось почув: «Уявляєш! Потрясе́!»
Валя зітхав.
Як йому хотілося бути героєм! Зробити таке, що роблять тільки сміливі, відважні люди. Щоб Майя захоплено ахнула. Ну, а заодне й Маринка Зозуля. Хай ахає й вона, йому не жалко…
Валя, як усі боягузи, особливо любив книжки й фільми про героїв. Скільки ж то він подвигів звершив у думках і мріях!
А в житті тільки й знав, що приховував своє боягузтво, щоб зовсім не осоромитись… І, як усі боягузи, виявляв неабияку фантазію й винахідливість, коли хитрував, вибріхувався, викручувався, щоб не бачили, особливо дівчатка, як він боїться.
Важко бути боягузом!
І от одного разу…
Мама послала його в магазин. Можна було, звичайно, не йти прохідним двором. Але в обхід дуже далеко — треба пройти квартал, потім ще один по вулиці, яка перетинає, потім знову цілий квартал… А мама просить швидше. І до того ж двічі вже він ходив прохідним і Фрукта не зустрічав. Може, той захворів або й зовсім переїхав у інший район — бувають же такі щасливі несподіванки. І Валя повернув у прохідний.
Та тільки він завернув за ріг, як…
Перше, що він побачив, це була Майя Юхимець та Маринка Зозуля. Вони стояли на балконі будинку, за ріг якого він завернув.
Друге — це був Фрукт з боксерськими рукавичками через плече. Він сидів на східцях біля під’їзду будинку, що навпроти.
Майя і Маринка Валю ще не помітили — вони стояли, спершися на бильця, боком до нього. Але ще крок — і вони його помітять. Відступати назад ризиковано — побачать, як він тікає.
Єдиний вихід — кинутися у кущі бузку під балконом. Що Валя й зробив із спритністю просто-таки дивовижною.
Балкон, де стояли дівчатка, був на другому поверсі прямо над Валею, і він добре чув їхні голоси.
— …а він раптом як зарегоче, — продовжувала щось розповідати Маринка. — А я отак подивилася і… все! А він як скривиться…
— Смішнюля! — пхикнула Майя.
— Ой, вони взагалі такі смішнюлі!
— І задавулі. Думають, що ніхто нічого не розуміє, які вони…
— Ага-га… Комедія!
Судячи з розмови, Валю вони не помітили.
Але Валя раптом уявив, як він проходить повз Фрукта, а той робить свій жест, а може, сьогодні не тільки жест… А Майя і Маринка дивляться з балкона, наче в театрі.
Буде їм комедія!.. Буде він їм зараз такий смішнюля, що…
У Валі потемніло в очах…
Фрукт сидів собі на східцях і не збирався нікуди йти. Ну що робити?
І з-під балкона не висунешся, бо ті окаті дівчата одразу вгледять. Ще й гукнуть, чого доброго. Куди тоді?.. Фрукт же одразу підгребе, підрулює…
Ну й ситуація!.. Хоч до вечора сиди. А мама? А магазин?..
Дівчатка нагорі замовкли. Невже помітили?
І раптом…