П’ятірка з хвостиком: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Якщо ви не забули, що Боцман Вася шепелявить, то ви, певне, зрозуміли, що «пофук» — це «пошук».

Вчитель групи подовженого дня, тобто «продльонки», Марія Дем’янівна була дуже симпатична, але занадто полохлива. Усякі «надзвичайні події» навіть невеликого масштабу викликали в неї такий переляк, що доводилося заспокоювати її усім класом.

— По-моєму, я чув там у кущах «Ань-ань», — непевно сказав Гришка Гонобобель.

— Так чого ж ти мовчав?! От іще!.. Гайда! — махнув рукою Боцман Вася.

І весь четвертий «А» у повному складі сипонув у кущі.

— Хлопчики! Дівчатка! Обережніше бігайте! Не впадіть! — гукнула їм услід з лавки під кленом Марія Дем’янівна, одірвавшись на мить від книжки…

…Володька Лобода вчився теж у четвертому класі, тільки в іншій школі.

Я точно не знаю, хто винайшов водневу бомбу. А от водну бомбу винайшов, мабуть-таки, Володька Лобода. Це дуже проста штука. Береться соска, звичайнісінька гумова соска для немовлят, що надівається на пляшку з молоком. Ця сама соска в даному разі надівається не на пляшку, а на водопровідний кран. Потім кран потроху відкручується. Під тиском води соска розтягується і незабаром перетворюється на отакенну ковбасяку.

Коли ви відчуваєте, що вона от-от лусне, ви негайно закручуєте кран, перев’язуєте соску ниткою і обережно знімаєте. Бомба готова. Якщо тепер ви її кинете, то від найменшого зіткнення з головою ворога вона розривається і вашого супротивника заливає водою з голови до ніг… Ефект надзвичайний! «Ворог» отетерів і принаймні на півгодини вибув із строю (доки не висушиться або не переодягнеться).

Володька Лобода абсолютно неповторна й неможлива людина. Він не визнає жодних ігор, крім війни.

У Володьки широке вилицювате обличчя і приплюснутий, без перенісся ніс, — як у боксера або американського гангстера. Вузькі Володьчині очі палають божевільним вогнем, коли він гасає по Ботаніці і гаркаво репетує: «Уггя!..» — що має означати «Ура». Якщо треба зобразити постріл, Володька не кричить звичайне «піф», «паф» або «пу». Наставляючи пістолетом вказівний палець, він противним голосом несамовито гугнявить: «Ань-ань! Ань-Ань!» І ці неймовірні звуки сіють у ворожих лавах страшенну паніку.

В цілому Володька Лобода типовий палій війни.

Причому війни, які він розпалює, ні в якому разі не можна назвати справедливими, благородними або визвольними. Зовсім навпаки. В історію людства поряд з війнами Александра Македонського, Батия і Чінгісхана війни Володьки Лободи увійдуть, як війни несправедливі, загарбницькі й спустошувальні.

Він нападав на мирних «продльонщиків» з інших шкіл, закидав їх водними бомбами, конфісковував м’ячі, скакалки та інший ігровий реманент. І віддавав тільки через годину, після втручання керівників «продльонки». Діяв він наскоками, несподівано і раптово, без офіційного оголошення війни. І після короткої бойової операції, не давши супротивникові отямитися й зібратися на силі, тікав із своїм воїнством у глибокий, порослий деревами й кущами яр…

Саме у цей яр і сипонув зараз наш четвертий «А».

На дні яру була невелика галявина — пересохле русло колишнього струмка.

І отут-то…

Під трьома деревами, як у ковбойському фільмі, стояли притиснуті спинами до стовбурів Хамід, Батир і Дениско. Їх тримали за руки по двоє, а Дениску аж троє воїнів Лободи. А сам Володька, мокрий з голови до ніг, ходив від одного до другого і розстрілював їх з автомата-водомета системи «Соска», гугнявлячи:

— Ань-ань!.. Ань-ань!.. Ань-ань!..

Не бажаючи применшити чоловічу гідність хлопчачої половини нашого четвертого «А», я все-таки мушу визнати, що вирішальну роль у цій конкретній військовій операції відіграли саме дівчатка.

— Ах ви розбійники!

— Ах ви хулігани!

— Ах ви бандити!

— Що ж це ви робите?!

— Як ви смієте?!

— Як вам не соромно?!

— Пустіть зараз же!

І все це на такій високій верескливій ноті, на якій вміють кричати тільки дуже обурені дівчатка.

Я думаю, не лише розбишаки Володьки Лободи, а й справжній військовий підрозділ міг би не витримати, розгубитися.

Галочка Семенова безстрашно підскочила до Володьки Лободи, вирвала з його рук «автомат-водомет», швиргонула його в кущі й зарепетувала: