ПЕРША ТАЄМНИЦЯ ЧЕТВЕРТОГО «А»
Отака була пригода з надкушеним пиріжком.
— Дудкін — міг! — впевнено сказала Шурочка Горобенко.
— Міг! — погодився піонерський актив.
— А Гонобобель — не міг! — сказала Шурочка.
— Не міг! — одностайно погодився актив.
— І я не змогла б… — опустивши очі й почервонівши, сказала Тая Таранюк, ланкова другої ланки.
Актив зітхнув, але заперечувати не став.
— І п’ятірка з хвостиком у Дудкіна ж є! — нагадала Шурочка.
— Ой! Правильно! — підхопив актив.
— Ходімо! — сказала Шурочка і повела актив до парти, де сидів і повторював якийсь урок Антоша Дудкін.
— Подивись мені в очі! — владно сказала Шурочка. Антоша підвів голову і глянув Шурочці просто у вічі своїми ясними сіро-голубими очима.
— Скажи чесно, це — ти?!
— Що? — розгубився Антоша.
— Оте саме! Гроші! У міліцію? — свердлила його поглядом Шурочка.
— Чесне слово! Ні! — вдарив себе в груди Антоша. — Чесне слово!
Шурочка зітхнула. Антоша був чесний хлопець і дивився так, що не повірити йому було неможливо.
— А… а п’ятірка з хвостиком? — як утопаючий за соломинку, ухопилася Шурочка за останній доказ.
— А в тебе хіба ні? — спитав Антоша.
Піонерський актив пильно глянув на Шурочку. Шурочка почервоніла:
— Та ви що?.. Стала б я отак крутити… Ви що?!
— А, між іншим, хто перший одержав оту п’ятірку з хвостиком? Я вже й забула, — наморщила Тая Таранюк лоба.
— Як — хто?.. Кум Цибуля! — сказав Антоша.
— Точно! — Шурочка звузила очі. — Як це я одразу не подумала.
І піонерський актив, як по команді, повернув голови і глянув на передостанню парту біля вікна.
Давайте глянемо туди й ми з вами…
Кум Цибуля
Коли ваше прізвище Цибуля, то як, ви думаєте, вас називають у класі?
Правильно!
Кум Цибуля…