— Вася Лоб це ж…
— Ж-жах та й годі…
— Отак привселюдно за надкушений пиріжок!..
— І хто б подумав! Такий тихоня!.. От тобі й Дудкін!..
— А що — молодець! Як усі будуть швирголяти пиріжки на підлогу, скільки тих пиріжків треба.
— Он в Африці діти голодують, а тут деякі пиріжками розкидаються.
— І взагалі хліб не можна кидати на землю… За це колись…
— Все одно Лоб йому не подарує.
— Не подарує…
У четвертому «А» гуло як у вулику.
Особливо кип’ятився, галасував і розмахував руками Гришка Гонобобель:
— Ну, Дуремар!.. От Дуремар!.. Ну-у… я йому не заздрю!.. Раз Лоб сказав, що все життя Дудкін тепер лікуватися буде, — значить, буде… Лоб — це такий кадр… будь здоров!.. Ну, Дудкін! І я ж його рятував, я ж рятував!.. А він мене — ліктем!.. Дуремар!..
Антоша сидів, втягнувши голову в плечі, і мовчав. Він знову був тихий і непомітний, як завжди. І навіть не вірилося, що це про нього балакають, що це він герой отієї пригоди з надкушеним пиріжком…
А після п’ятого уроку, як продзвенів дзвінок і Глафіра Павлівна взяла журнал і вийшла з класу і клас весело загаласував, збираючись додому, — у дверях раптом з’явився Лоб.
Всі дружно ахнули і завмерли.
Одразу стало чути, як дзижчить та б’ється об скло муха — така запала тиша.
Лоб мовчки крутив головою, обводячи важким поглядом клас. Брови його були насуплені.
Гришка Гонобобель стояв у проході між партами якраз перед Антошею, закриваючи його собою. Тому Вася Антошу не бачив. І продовжував мовчки похмуро озирати клас.
Нерви у Гонобобеля не витримали.
— От він!.. Василь Васильович!.. — вигукнув Гришка, обертаючись і виштовхуючи Антошу вперед. — Чого за мене ховаєшся?.. Ич!
Лоб, човгаючи ногами, попрямував до Антоші.
Червертий «А» затаїв подих.
Вася протиснувся у прохід між партами впритул до Антоші. Заніс праву руку назад, наче розмахувався…
Антоша зіщулився.
І раптом Лоб рвучко висмикнув з-за спини ліву руку й широко усміхнувся.
У ній… була цукерка.
— Нагороджую тебе «Тузиком»!.. За геройство.
Потім він обернувся до Гонобобеля:
— А ти… — і вліпив йому дзвінкого щигля.
Клас воднораз зітхнув і дружно засміявся.