Хтось хихикнув (чи то Спасокукоцький, чи то Кукуєвицький).
Вася Лоб нахмурився:
— Ти що, амеба, не розумієш?.. Ти ж усе життя лікуватися будеш…
Пиріжок тремтів у Антошиній руці, але Антоша вперто простягав його Васі.
І тут Гришка Гонобобель не витримав:
— Та він жартує! Василь Васильович! Він жартує… Він у нас комік! — Гонобобель підскочив до Антоші. — Ану давай сюди! — і хотів вихопити пиріжок.
Але Антоша не дав, спритно вивернувся, ще й боляче тицьнув Гонобобеля ліктем у бік.
— Тю! — зойкнув Гришка. — Я ж хотів тебе… Ну й пропадай! Дуремар…
У цей час Вася знову вдарив Антошу по руці, і знову пиріжок полетів на підлогу.
І коли Антоша за ним нахилився, Вася підняв ногу і здоровенною своєю лапацоною припечатав Антошу ззаду по штанях.
Антоша заорав носом і, розпластавшися по підлозі, як кошеня на льоду, проїхав кілька метрів аж до вікна.
Тепер уже весело захихикали і Спасокукоцький, і Кукуєвицький, і Галушкинський.
А Вася Лоб чвиркнув крізь зуби і, матляючи довгими руками, пішов по коридору.
В цей час задзвенів дзвоник, і всі кинулися по класах.
Тая допомогла Антоші підвестися й поспішно обтрушувала його, примовляючи:
— От бачиш!.. Нащо ти з ним зв’язувався… Воно тобі треба… Ну, побігли!.. Швидше!.. Уже Глафіра Павлівна іде…
Антоша супив брови й сопів:
— Ну, біжи!.. Я сам… Біжи!..
Тая була зразковою ученицею, ніколи в житті не запізнювалася на уроки і, нарешті, не витримала — кинула Антошу й побігла в клас.
Коридор умить спорожнів, двері класів позачинялися.
Антоша хвильку постояв, тоді зітхнув і пішов до дверей класу. Тільки не свого, четвертого «А», а сьомого «Б».
Постукав, прочинив двері, пролепетав: «Вибачте!» — і зайшов.
Усі разом, — і вчитель, і семикласники, — здивовано повернулися до нього.
Антоша пошукав очима, знайшов на задній парті Васю і рішуче попрямував туди.
В очах у Васі майнув переляк.
Антоша підійшов, мовчки поклав на парту перед Васею надкушений пиріжок і так само мовчки пішов назад.
Біля дверей знову пролепетав: «Вибачте!» — і вийшов…
…На перерві про це вже знав увесь другий поверх.
— Ой, що ж тепер буде-е?..
— Ой-ой-ой!..