Таємниця покинутого монастиря: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Він глянув з іронією.

— Я так розумію, якщо не відповім, то й води не отримаю?

Дівчинка відчула себе нетямою: янгол стільки витерпів, а вона намагається його шантажувати.

— Ні. Зрозуміло, що ні. Зачекай хвилину.

Вона побігла до монастиря, а потім пішла в кімнату з каміном. Там сиділи всі, зібравшись навколо столика, на якому стояв глечик гарячого чаю. Підвечірку не було, і схоже, не буде й вечері, але це нікого не обходило. Малгося, зморившись плакати, заснула на плечі в Елізи, близнючки обіймали одна одну, а Лідка тихим, монотонним голосом промовляла рожанець[29]. Це мусило діяти на нерви Артурові, бо коли Ніна увійшла, хлопець саме зірвався з крісла.

— Та заткнися ти нарешті! — гарикнув він, а потім спрямував злі очі на Ніну. — Це ти нас у це затягнула, тож тепер витягай.

Тамара незадоволено покрутила головою, Яцек здригнувся, усе ще дивлячись на кружку, яку тримав у руці. Усі мали бліді, спотворені страхом обличчя, на щоках багатьох виднілися сліди сліз. Пані Целіна лежала на ковдрі в кутку кімнати, поряд стирчав Хуберт, наче вірний пес на сторожі. Дивно, але інші уперто намагалися не дивитися у той бік, немов привид смерті, що літав над нещасною жінкою, був заразним.

— Я знайшла янгола, — сказала Ніна.

— Чудово, — голос Артура стікав отрутою. — Тоді нехай він нас звідси витягає. Мені все одно, хто з вас це зробить.

— Він не знає, як звідси вибратися.

— І яка тоді нам від нього користь?

— Може, ми завдяки йому довідаємося про те, що зможе нам допомогти, — Ніна підійшла до столика й наповнила кружку чаєм. — Скажу йому, щоби прийшов сюди, і тоді ми всі поговоримо.

— Ти, певно, з глузду з’їхала, — накинувся Артур. — Дивлячись на ту паскудну морду, я ригати хочу! Бажаєш із ним балакати, то балакай, але подалі від мене.

— Артур має рацію, — підтримала хлопця Еліза. — Він лякає Малгосю.

Ніна із сумнівом поглянула на дівчинку, яка спала. Що з того, що янгол бридкий? Адже це не його провина. І якщо вона зуміла призвичаїтися до вигляду його обличчя, то й іншим це вдасться, хай тільки спробують.

Утім, Ніна не мала ані часу, ані бажання сваритися. Просто взяла другу кружку чаю і пробігла поглядом по всіх, хто зібрався у кімнаті.

— Хтось іде зі мною?

— Я піду, — встала Тамара.

— І я, — Яцек також підвівся.

До них приєдналися близнючки та Маріуш. Еліза вирішила залишитися з Малгосею, яка боялася янгола, а Лідка воліла промовляти рожанець (Ніна підозрювала, що потворність янгола руйнує поняття Лідки про посланців Небес, і тому дівчина не хоче бачити крилатого). Артур, схоже, охоче пішов би з ними. Цікавість аж палила його, але він вирішив, що отак змінювати свою думку якось по-ідіотськи, тож залишився у кімнаті.

— Хуберте? — Ніна глянула на зіщуленого в кутку хлопця, який тріпнув головою, відкидаючи волосся, що падало йому на очі. Він рухався невпевнено, напружено, пов’язка на його руці просякла кров’ю, а в напружених м’язах обличчя відчувалося страждання. Не тільки пані Целіні була потрібна допомога лікаря.

Дівчинка зітхнула.

Янгол чекав там, де вона його залишила. Ніна присіла поряд і подала йому кружку.

— Гарячий, обережно, — сказала вона.

Крилатий подякував легким кивком. Молодь усілася на траву, сонце заходило за їхньою спиною, залишаючи на воді червону смугу.

— Хто ви такі? — запитала Кароліна. — Якщо насправді.

— Як тебе звати? — одночасно з нею озвався Яцек.

— І на яке запитання мені відповідати спочатку?

— Ім’я, — вирішила Ніна. — Ми мусимо тебе якось називати.

— Моє справжнє ім’я ви все одно не зумієте вимовити. А оте янгольське я завжди вважав винятково дурнуватим. Тому можете називати мене як захочете.

[29] Послідовність молитов у католицтві; при читанні її віруючий часто перебирає спеціальні чотки — по одній намистині на молитву; кількість молитов і їхню послідовність чітко визначено.