Адвокат розклав свої документи на столі.
— Попереднє слухання через чотири дні.
Том кивнув.
— Не передумали ще?
— Ні.
Фіцджеральд зітхнув.
— На що ви чекаєте? — Том поглянув на нього, і адвокат повторив: — На що ви, чорт забирай, чекаєте? Кавалерія не з’явиться на горизонті, друже. Ніхто не рятуватиме вас, окрім мене. І я тут тільки тому, що капітан Еддикот оплатив мій гонорар.
— Я просив його не витрачати свої гроші марно.
— Це не була б марна трата грошей! Ви могли б дати мені можливість заробити їх.
— Як?
— Дозвольте мені розповісти правду, дати вам шанс вийти вільною людиною.
— Ви думаєте, що, зруйнувавши життя дружини, я почуватимуся вільним?
— Я кажу лише про те, що половині цих звинувачень ми можемо протиставити гідний захист, що б ви там не зробили. Принаймні примусити їх перевіряти докази. Якщо ви не визнаєте себе винним, держава має довести кожен елемент кожного злочину. Цей чортів Спреґґ і його надумані звинувачення! Дайте мені шанс упоратися з ним, хоча б заради моєї професійної гордості!
— Якщо я визнаю себе винним в усьому, моїй дружині дадуть спокій, ви ж так сказали. Ви знаєте закон. А я знаю, що саме хочу зробити.
— Думати й робити — дві різні речі. В’язниця у Фримантлі — справжнє пекло. Ворогу не побажаєш провести там двадцять років.
Том подивився в очі адвоката.
— Ви хочете знати, де нікому не побажаєш провести час? Позьєр, Бюллекур, Пашендаль. Якби ви були там, то не розказували б тут, яке жахливе місце, де вам дають ліжко, їжу та дах над головою.
Фіцджеральд опустив погляд на свої папери, щось там позначив.
— Якщо ви вирішили визнати себе винним, я змушений дослухатися. Але на вас навішають весь комплект звинувачень. Наскільки я зрозумів, вам треба перевірити голову… І вам краще молитися милостивому Господу, щоб Спреґґ не навісив нових звинувачень, щойно вас перевезуть в Олбані.
Розділ 32
— Що там, чорт забирай, сталося? — спитав Вернон Накі, коли Гаррі Ґарстоун зачинив за собою двері й мовчки застиг у кабінеті сержанта.
Потоптавшись і відкашлявшись, Ґарстоун махнув головою у бік входу до поліційного відділку.
— Ближче до справи, констеблю.
— Там відвідувач.
— До мене?
— Не до вас, сер.
Накі застережливо поглянув на нього.
— До Шерборна, сер.
— Добре? Ви ж знаєте, що робити, заради Бога. Запишіть дані та впустіть.
— Це Ханна Ронфельдт, сер.