MoreKnig.org

Містер Блетсуорсі на острові Ремполі: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Автор: Веллс Герберт



Шрифт:

Замолоду, живучи ще у Вілтшірі, я й у голові не покладав, що взаємини між чоловіками та жінками можуть бути такі брутальні, жорстокі й гидкі, як на острові Ремполі. До того ж були вони страхітливо заплутані. Мене однаково мучили і потяг, і відраза до тих тубілок, і я, навчений своїм досвідом, почав помічати, що й більшість дикунів-чоловіків отак само хитаються між жаданням і огидою. В тому чистенькому, культурному світі, що з нього я випав, кохання звичайно було чимсь приємним, гарним, чимсь таким, що давало людям щастя. Моя власна перша невдача, що сколихнула в мені ту темну безодню, була лише потворним винятком. А звичайно в тому кращому світі взаємна приязнь юнака до дівчини щасливо розвивалася в палкіші взаємні почуття й завершувалася шлюбом, спільним життям, заснованим на довірі, відданості й саможертві. Але ремпольські тубільці були злі, пожадливі й недовірливі. Вони боялись того тілесного потягу, що зводив їх докупи, й ненавиділи його.

Як я вже казав, люди на острові дуже рідко парувались за вільною обопільною згодою, бо поставити курінь було нелегко, та ще й стояла на заваді складна система табу, що її я так і не зміг до кінця збагнути. Чоловіка тягло до жінок взагалі, а нав’язували йому якусь одну чи двох; а дівчата вже й зовсім не мали вибору. Найпринадніші з них, хотіли вони того чи ні, мусили жити з мудрецями; далі мали право вибору старшини, кати, розпорядники обрядів, стерничі з пірог, плетії мереж та куренів, наглядачі за доброзвичайністю та решта верхівки племені. На острові панувало багатоженство, як і скрізь, де ще не засяяло світло християнства. Що вищого в тій ієрархії захисника знаходила собі дівчина, то вбезпеченіша вона була від «догани»; хіба що його самого розгніває. Отож її роздирало між природною приязню до якого-небудь ласкавого й вродливого, хоч і масного від трану молодика і практичними перевагами шлюбу з яким-небудь татуйованим поважним дідом. Думка про «догану» здебільшого утримувала її від амурних пригод із юнаком, але прикре невдоволення своєю долею змушувало її палко бажати всіляких напастей своєму хирому володареві.

А тому кохання на острові Ремполі ніколи не було таким вільним і приємним почуттям, як серед культурних людей. Воно було наскрізь просякнуте нещирістю, отруєне рабською залежністю та придушеними жаданнями. Чоловік здогадувався про корисливі жінчині наміри, а вона, продавшись йому, пильнувала, щоб дістати за те повну платню. Все те я добре бачив. Траплялося, на танку, при світлі смолоскипів до мене тулилась яка-небудь захекана молоденька красуня, обвішана блискучими скойками, яскраво розмальована, гнучка й слизька від трану; а зазирнувши їй у вічі, я бачив там тільки страх, відразу та покірність чиїйсь суворій волі. Я тоді кидав погляд на поміст під червоною жердиною, де висів маленький священний лінивець, і бачив там Ардама та кощавого діда, що, схиливши голови один до одного, пильно стежили, чи не попадусь я в їхню пастку. І коли на німе дівчинине запитання я, всміхаючись, хитав головою, вона мимохіть теж зводила очі на поміст, до своїх панів, ніби питаючи, що ж вона має чинити далі.

Щоб легше було зберігати свою цнотливість, я зовсім перестав їсти рибу й почав іще ретельніше додержувати чистоти. Я розумів, що, тільки-но мій ніс призвичаїться до смороду згірклого трану, мені куди важче стане відбивати амурні атаки.

8

Б’ЮТЬ БАРАБАНИ ВІЙНИ

Загроза війни вже багато років нависала над ущелиною, мов ті хмари, що то збираються над горами, то знову розходяться. Та ось нарешті вона насунула зовсім близько. Якось ураз війна стала єдиною темою розмов за круглим столом мудреців, а воєнні танці та заклинання примусили всіх забути про танечні забави при світлі смолоскипів перед вівтарем Великої богині. Перші завдали удару горішні тубільці. В обмін на нашу останню партію риби, щоправда не дуже щедру, вони поклали замість жувальних горіхів, дерева та глини певні речі й зображення вельми образливого характеру. Наше плем’я, уражене й обурене, відповіло ще брутальніше, та однаково честь першої образи належала ворогові, й те дуже допікало нам.

Тільки-но війну було оголошено, як Ардам, згідно з законами, звичаями і з необхідності, став верховним ватажком племені. Він неначе аж виріс, чи принаймні надувся. Застромив у верхню губу дві гострі скойки, пофарбував носа на червоне, зробив іще по глибокому надрізові над бровами. Під час трапези його охороняли два пишно оздоблені охоронці теж із простромленими носами, обтятими вухами, чупринами, позліплюваними глиною в довгі червоні роги, й довжелезними списами. Вони стояли обабіч нього, так що він займав добру половину круглого столу, а нам п’ятьом лишалася друга половина на всіх.

— На те війна, — спокійно заявив він.

Він удавав тяжко заглибленого в військові справи й не звертав на неї уваги за столом. Ми четверо розмовляли між собою, а коли звертались до нього, він наче й не чув. Зате часом сам владно втручався в нашу розмову.

Перед нашою трапезою старі діди в кілька змін били в великі воєнні барабани, обтягнуті шкірою загиблих героїв. Оглушливий гуркіт не втихав день і ніч. Навіть тепер на згадку про них у мене в голові гуде той жахливий грім. Старих довбишів раз у раз змагала дрімота, а прокинувшись, вони починали тарабанити з подвоєним завзяттям. Тепер Ардам мав право задля загальної безпеки розпоряджатись безборонно всіма чоловіками й жінками племені й усім їхнім майном. І він таки дався всім нам узнаки, випробовуючи на нас ті кари, що мали впасти на ворогів.

Усіх молодих чоловіків мобілізували до війська й, щоб загартувати їх для майбутніх боїв, усіляко мучили та калічили. Їм обтинали вуха, робили надрізи на тілі, щоб шкіра здималась рубцями, примушували їх якось по-ідіотському марширувати, задерши вгору підборіддя та висолопивши язика. Усі дівчата племені також мали коритися воєначальникові; їм було наказано підтримувати в воїнах відвагу й лютість. Геть усе довкола розмальовували на червоне, поки вистачало фарби. Що два-три дні вряджали дикі воєнні танці, де з великим запалом удавали сцени бою та перемоги, або ж сходилися всім селищем на «велике виття», щоб залякати ворогів. Усі ті збориська мали підгарячити в нашому народі войовничий дух. На них мудреці та ватаги нашого племені звинувачували ворогів у всіляких злочинах та вадах під гучне схвалення та обурені вигуки цілoгo племені. Слова промовців тонули в вибухах дикого виття, й не підхопити того виття щодуху означало накликати на себе тяжку підозру.

Наші промовці в своїх гнівних тирадах висували три головні звинувачення проти ворогів, закидали їм три головні гріхи. По-перше, вони людожери. Це звинувачення завжди здіймало в натовпі хвилю палкого обурення. А промовець нахилявся вперед і запитував патетично:

— Хочете ви попасти до їхніх жертовних горщиків?

Другий гріх наших ворогів була неохайність тілесна й моральна. Третій гріх полягав у тому, що вони годували в себе цілу родину великих горластих жаб і шанували як своїх предків та покровителів; а те здавалось усім нашим людям украй огидним і принизливим. Гидке кумкання старої жаби-матері та її безглузді стрибки промовець порівнював із повільними, статечними рухами та делікатною поведінкою нашого власного тотема. Далі, звернувшись до практичніших питань, промовець доводив, що єдиний спосіб уникнути воєнної загрози надалі — це довести цю війну до переможного кінця; й нарешті починав розводитись про те, скільки жувальних горіхів, глини, дерева та овочів матимемо ми, коли стопчемо під ноги своїх ворогів. А що в нас уже відчувалась нестача всеочисного горіха, ті слова будили в нас найкровожерніші жадання. Ми випльовували шматочки дерева, що ними пробували замінити жувальний горіх, і здіймали несамовите виття, пильно стежачи, чи не відстає хто від загального хору.

А воєнні дії тим часом розгорталися навдивовижу повільно. Як я вже оповідав, кордон пролягав біля великого водоспаду, а стежка і вище, й нижче від нього тяглась у густих колючих чагарях і була дуже вузька та стрімка. Над нею здіймалась до забороненого нагір’я прямовисна кам’яна стіна футів на тисячу чи й більше заввишки. Засівши над тією стежкою, жменя вояків могла б затримати ціле військо хоч згори, хоч знизу. Наші аванпости просунулись за плиту для торгівлі й поховалися серед скель та в кущах; озброєні наші вояки були пращами та довгими жердинами — спихати ворогів зі стежки під кручу. А ще далі наші дозори обснували стежку тенетами та понаставляли пасток. Вороги чатували вище водоспаду. Маючи досхочу твердого дерева, вони поробили собі довгі луки, що на них ми дуже заздрили. Їхні стріли залітали в ущелину на добру чверть милі, а стріляти вони вміли напрочуд влучно.

Ні одна з супротивних сторін не виявила бажання стятись у відкритому бою. Час від часу хтось із наших, необережно показавшись на позиції, падав, уражений стрілою, а одного разу ворожий воїн послизнувся на стежці, впав у річку й утопився. Ми пробували підкидати ворогам отруєну рибу, та навряд чи хто з них піймавсь на ту принаду. Таким чином, війна звелася на сидіння в засідці, окремі влучні постріли та випадкові вбивства й безугавний гуркіт наших барабанів та ще гучніше лящання дерев’яних тріскачок, що їх уживали наші вороги на додачу до барабанів. Отже, війна, по суті, спинилась на мертвій точці, й бойовим запалом був охоплений переважно тил.

Я не знаю, чи Ардамова страхітливо розмальована постать хоч раз показалась у тих місцях, куди залітали ворожі стріли, але в селищі він був невсипущий і невгамовний. Іще вдосвіта він піднімав на ноги всіх наших новобранців із пообтинаними вухами; охлялі, кульгаві, вони мусили довгі години марширувати вулицею, позадиравши підборіддя та повисолоплявши язики. Коли хто з них падав зомлілий, його повертали до пам’яті штурханами; а коли зомліє вдруге, на нього чекала «догана». Людей часто скликали до вівтаря Богині вислухати нове звернення, що його Ардамові нібито нашептав наш прабатько — деревний лінивець. То нам, його вірним підданцям, забороняли жувати до смерку всеочисний горіх, хоч би й пощастило його добути, а то наказували розмальовувати тіла самими тільки горизонтальними червоними смугами. На вертикальні потрібен був спеціальний дозвіл головного штабу. Почались також інквізиційні процеси проти бідолах, що їм закидали співчуття ворогові.

І ось Чіт за столом мудреців (весь час посилаючись на мене, що мене дуже непокоїло) завів мову про можливість і переваги флангової атаки на ворога через нагір’я. Виходило, отже, що він дотеперішньої млявої війни не схвалює, тож і зрозуміло, що Ардам зустрів його пропозицію дуже неприязно. Але Чіт палко обстоював свою улюблену ідею, кепкуючи з Ардамової стратегії, чим і зовсім розгнівив Ардама. Суперечка дуже швидко розгорілась у галасливу сварку. В неї було втягнено й лисих дідів, хоч як їм, видно, не хотілось відверто ставати на чий-небудь бік.

Мені серце завмерло, коли Ардам спитав Чіта, чому ні він, ні я не йдемо на війну, а тільки чинимо всілякі перешкоди військовій владі, та де ми були торік, коли ходили буцімто на нагір’я подивитись на мегатеріїв.

— Де ви були? — кричав він, гепаючи кулаком по столі. — Може, ви з ворогами знюхалися?

Кощавий дід обурено загукав на Ардама: це вже, мовляв, занадто; а слинявий прогугнявив: «Панове, панове!» — і Ардамові довелось пом’якшити свої звинувачення. Далі він уже закидав нам тільки брак патріотичного запалу. Але він таки добре нагнав на нас холоду. Нам стало ясно, що розмови про похід через нагір’я доведеться облишити і що справді треба буде виявляти більше войовничості. Чіт простромив крізь пипки своїх вух по акулячому зубові та розмалював свою корону з листка страхітливими малюнками, а я пофарбував череп лінивця на червоне, наліпив на ньому з глини двоє люто перекошених очей і став повсюди носити з собою свою священну патерицю.

Та попри всі ті зусилля, Ардам і далі нарікав на нашу бездіяльність. Він зажадав, щоб мені, як і всім чоловікам, утяли вуха та розтатуювали все тіло, а тоді послали мене на фронт, де я в своїй шкурі й черепі лякав би ворогів войовничими жестами. Адже Священний Безумець горішнього племені завше стоїть біля великого водоспаду й проклинає нас вельми успішно. Чом би й мені не робити так? Їхні лучники влучають у ціль не так-то й часто.

Ми з Чітом не піддались на ті вимоги, однак іще дужче підірвали тим свій авторитет і безпеку.

Ми не хотіли збуджувати підозри, тиняючись на самоті, але нас настільки явно усунули від усіх справ, що нам нічого іншого не лишалося. Іноді ми ходили разом, однак не дуже часто, а то нас би ще звинуватили в тому, що ми плетемо змову проти Ардамової мудрості й влади. В ті дні Чіт був дуже обережний у розмовах зі мною, однак принаймні одного разу він таки висловив відверто зрадницьку думку. Ми ходили з ним по кам’янистих обвалищах, порослих чагарями й порізаних рукавами річки та озерцями-стариками. Зійшовши на пагорок, ми побачили вдалині водоспад.

— По-моєму, їхні вояки такі самі дурні, як і наші, понуро промовив Чіт. — Вони б так самісінько не послухалися розумного слова… Всі вояки однакові, — зробив він висновок із свого небагатого досвіду. — Що ж ти вдієш… Якби ми напали на них із нагір’я, ми б закінчили всю війну днів за шість… і добряче втерли б носа Ардамові…

Навіть тепер, як згадаю про ту дикунську війну, мене охоплює почуття тривоги й безвиході і я знову немов блукаю серед бескеття безмежно самотній, із тугою за цивілізованим світом у серці; мені здається, що за мною стежать, що мені загрожує щось, і пекельний безглуздий гуркіт барабанів невгавуче гуде у мене в вухах.

«Чим я завинив? — питав я себе. — Що я накоїв, такого, що моє життя, таке коротке, має спливти так марно в оцьому дикунському краю? Адже ж не для того я народився на світ, наділений якоюсь, хай невеликою, снагою, якимись бажаннями, щоб стати забавкою в руках Ардамових та його недоумкуватих приятелів! Невже я маю отут і пропасти серед оцих войовничих йолопів, засуджений на мовчанку, не давши нікому ніякої користі? Невже я так і не побачу ніколи тих великих міст, що до них вирушив у подорож, і не додам чесною працею своєї крихти до загального поступу? Невже мені так і не судилося спізнати справжнє кохання й дружбу, невже я довіку муситиму прикидатись і дотримуватись огидних, ненависних мені законів і звичаїв, бути якоюсь пародією на людину? Навіщо ж я народився, навіщо з’явивсь у цей світ?»

Не знав я тоді, які химерні несподіванки ще готує мені доля.

9

ПЕЧЕРА Й ДІВЧИНА

Обвалище, де я самотньо блукав у ті дні, його каміння, озерця, порослі квітами болітця були гарні своєрідною дикою красою. Там було дуже багато одної рослини, подібної до нашої англійської росянки, тільки значно більшої й рухливішої. Вона стелилася килимами по вологіших місцях, і я ні разу не наважувався ступати на її чіпке, жадібно розтепірчене листя. Липке, схоже формою на людську руку, воно ловило не тільки комашок, як наша росянка, але й ящірок, тритонів і навіть невеличких пташок. Скрізь по болоті валялися висхлі шкурки та кісточки тих малих жертв. Де-не-де видніли ясно-сині конуси великих будяків; росла там і ожина, всипана дуже великими ягодами, і багато всяких запашних трав та квітів. Віддалік здіймалась гола кам’яна стіна урвища, то чітка, виразна, то повита легенькою імлою. Коли десь пополудні до ущелини на коротку часину падало сонце, той краєвид нагадував мені купу барвистого шовку при стіні гігантського готичного собору. Там, у глибоких, чистих озерцях, я часто купався.

Перейти на стр:
Шрифт:
Продолжить читать на другом устройстве:
QR code

Новые книги

Смотреть все
Брошенный. Правила Морозовой
Брошенный. Правила Морозовой
[Современные любовные романы / Проза / Современная проза / Роман]
Матвей считал свою жизнь налаженной: два года стабильных отношений, общие планы на будущее и оплаченный совместный отдых у моря к празднику любимой девушки. Однако пятиминутный разговор в кофейне
0
Другая реальность Изабэль
Другая реальность Изабэль
[Любовное фэнтези / Фантастика / Фэнтези]
❤️Любовное фэнтези с элементами политической драмы❤️ Мелкая заноза зовет меня «Облачком» — того, кто живет больше тысячи лет и чье настоящее имя звучит как дыхание. Когда-то я стоял во главе
0
Погасший очаг. Том 1
Погасший очаг. Том 1
[Кулинария / Фантастика / Фэнтези]
Я построил четыре компании, продал три и двадцать лет не мог набрать один номер. Умер в семьдесят — нелепо, по дороге к сестре, с пирогом её детства на заднем сиденье. Очнулся восемнадцатилетним
0
Код её сердца
Код её сердца
[Бизнес / Секс и семейная психология / Компьютерная литература / Программирование]
Даша не понимала, насколько опасной бывает грамматика в браке. Особенно если муж слишком любит первое лицо единственного числа. Узнав об измене, она решает вернуть не только бизнес, но и
0
Боярский сын. Ратоборец Часть первая
Боярский сын. Ратоборец Часть первая
[Героическая фантастика]
Смерть давно уже ставит мне прогулы. Однако, я к ней не тороплюсь, хотя и есть твари, которые с удовольствием упаковали бы меня в подарочную коробку... И с каждым днём эти твари становятся на шаг
0
Боярский сын. Воин. Часть третья
Боярский сын. Воин. Часть третья
[Героическая фантастика]
Кроме Опасных земель за мной начинают охотиться и представители моего вида! Ужасная ложь вводит людей в заблуждение! У меня почти не остаётся друзей, но я не сдаюсь. Друг всегда познаётся в беде, а
0
Контур. Нулевой Обрыв
Контур. Нулевой Обрыв
[Фантастика / Научная фантастика / ЛитРПГ (LitRPG) / Киберпанк]
Эдрик Брукс обслуживает серверы Контура — крупнейшей виртуальной вселенной человечества. Каждый день он поддерживает мир, в котором миллионы людей воюют, торгуют, строят империи, становятся легендами
0
Девица на службе. Чернила и воск
Девица на службе. Чернила и воск
[Классическое фэнтези / Альтернативная история / Историческое фэнтези]
Попасть в альтернативную Российскую Империю? Открыть глаза в этом мире во время покушения? Стать бесправной приживалкой без гроша за душой? Умею, практикую. Думали, я сломаюсь? Как бы не так. Я не
0
Я заблокировала дона. А потом приехала к его сестре
Я заблокировала дона. А потом приехала к его сестре
[Психология / Секс и семейная психология / Современная проза]
Я несколько месяцев встречалась с ним в сети под чужим именем и отправляла ему фотографии другой девушки. Он показывал мне своё настоящее лицо. Я своё — никогда. Потом испугалась встречи и
0
Дети из Гамельна
Дети из Гамельна
[Детская литература: прочее / Сказка / Детская проза / Детская фантастика]
Приквел № 11 к серии «Дневники Братьев Гримм».
0
Невинная игрушка зверя
Невинная игрушка зверя
[Детективы / Триллер / Боевик]
– Надо же, какая милая феечка залетела сегодня ко мне на огонёк. Что хочешь за эту ночь, феечка? Обернувшись, сталкиваюсь с чёрными, как ночь, глазами. Они пожирают меня столь открыто и бесстыдно,
0
Не стану твоей женой
Не стану твоей женой
[Психология / Секс и семейная психология / Современные любовные романы / Проза]
— Согласны ли вы, Игорь Валерьевич, взять в жены Дину Альбертовну? — Да, — быстро и радостно отвечает жених. — Вы, Дина Альбертовна, согласны ли взять в мужья Игоря Валерьевича? Вдох, выдох…
0

Самые популярные книги

Хорошая, плохая, грешная 3
Хорошая, плохая, грешная 3
[Попаданцы]
У Эвирейл Миардо нет ни единой свободной минутки на грусть и рефлексию! Да и когда? Столько дел, столько дел! Шахту выкопай, лавку открой, артефакты создай, эльфа за попу укуси... Ничего не
12
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
[Любовное фэнтези / Попаданцы]
- Двадцать четыре года, Веста. Наследника нет. Подпиши, и получишь Тиховодье. - А где это? - На краю Хляби. Тихо, сыро, никого. Утром я собирала клюкву в Мещёре и шагнула в болотное окно. Очнулась в
12
Те, кто приходит в тишине
Те, кто приходит в тишине
[Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат / Боевая фантастика]
Редкий бой бывает похож на предыдущий. Мы учимся. На своих и на чужих ошибках. Стараемся расти над собой. Противник – тоже. Он анализирует наши ошибки, учитывает остроумные решения. То есть
9
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
8
Петербургский врач 11
Петербургский врач 11
[Военное дело, спецслужбы / Медицина / Проза / Современная проза]
Вадим – хирург и микробиолог, попавший волей судьбы в Петербург 1904 года, в тело медицинского секретаря, работающего у богатого врача-мошенника. …Во дворах-колодцах тускло горят газовые фонари.
7
Второй шанс для Лекаря. Том 8
Второй шанс для Лекаря. Том 8
[Альтернативная история / Попаданцы / Исторические приключения / Самиздат]
Аннотация с первого тома: Умереть после спасения чужой жизни — не самый плохой финал для врача. Всю свою жизнь я посвятил медицине. Последняя операция стала для меня одновременно победой и
5
Имперец. Ранг 4. Воевода
Имперец. Ранг 4. Воевода
[Боевая фантастика / Боевое фэнтези]
Спасение цесаревича от пули принесло Александру титул, должность личного телохранителя и редкую магию стихий. Теперь он – правая рука наследника престола и командир его личного отряда особого
6
Измена. Я тебя (не) любил
Измена. Я тебя (не) любил
[Современные любовные романы]
— Как тебе… — слышу прерывистый голос подруги, — мой подарок в честь твоего дня рождения?По меньшей мере иду я в верном направлении. Но вот предчувствие не из лучших. Голос Светы перемешивается со
6
Развод. Я тебе ничего не должна
Развод. Я тебе ничего не должна
[Современные любовные романы]
- Скорее раздевайся, Ириша. Я до спальни не дойду. Прямо тут тебя сейчас... Охрипший от возбуждения голос мужа звучит в тёмной гостиной оглушительно громко. Не так я планировала начало
6
Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
5
Наследник $$$ уровня Х
Наследник $$$ уровня Х
[Попаданцы / Книги про волшебников / Городское фэнтези / Самиздат]
Надо судить человека, прежде чем полюбил его, ибо, полюбив, уже не судят.
4
Оружейникъ. 1866
Оружейникъ. 1866
[Попаданцы / Альтернативная история / Самиздат]
Умереть в шестьдесят шесть, заслонив собой молодого стажёра, — достойный финал для оружейника. Очнуться в теле семнадцатилетнего подручного на Тульском оружейном заводе в 1866 году — уже второй
4

Самые комментируемые

Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
5
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
[Любовная фантастика / Самиздат / Попаданцы]
Семь лет унижений, презрения и пустой постели. Герцог Дрейк Ашфорд объявил свою истинную жену бракованной и отправил в ссылку на Ольцег — умирать среди таких же «ненужных». Он думал, что сломал
22
Отбор невест, или Три орешка для темного
Отбор невест, или Три орешка для темного
[Любовная фантастика]
Каждая приличная драконица должна пройти отбор невест, иначе внукам у камина будет нечего рассказать. Так говорила моя маменька, а ей можно верить — за ее спиной аж четыре таких отбора! Так что я
14
Печать Забытой Эпохи
Печать Забытой Эпохи
[Любовная фантастика / Попаданцы]
— Скажи спасибо, что не оставил босой на улице, Верадель. Забирай свои проклятые северные руины и убирайся, — самодовольно бросил мне бывший муж, швырнув на стол бумаги о разводе. Он думал, что
25
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
[Любовное фэнтези / Попаданцы]
- Двадцать четыре года, Веста. Наследника нет. Подпиши, и получишь Тиховодье. - А где это? - На краю Хляби. Тихо, сыро, никого. Утром я собирала клюкву в Мещёре и шагнула в болотное окно. Очнулась в
12
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
[Любовное фэнтези / Попаданцы / Книги про волшебников / Самиздат]
Кто-то попадает в имбовых персов: Избранных, Тёмных властелинов и прочих крутых ребят. А я попала в тело бездарной адептки магической академии. Как она сюда поступила-то, без грамма магии? Неважно,
13
Пулеметчик Федя
Пулеметчик Федя
[Альтернативная история / Юмористическая фантастика / Попаданцы / Самиздат]
Пулеметчик — это не звание, это диагноз. Тридцать пять лет, пулемёт «Печенег», рукавица прилипла к раскалённому кожуху — и здравствуйте: июнь сорок первого, чужие двадцать два года, чужие руки,
10
Диагноз
Диагноз
[Самиздат / Детективная фантастика / Городское фэнтези / Юмористическая фантастика]
Некромантия в нашем мире давно стала такой же частью жизни, как радио, кино, телефоны и аэропланы. Но разве могла я подумать, что однажды приду наниматься на службу к лучшему некроманту столицы! Он —
18
Кодекс Магических Зверей XI
Кодекс Магических Зверей XI
[РеалРПГ (RealRPG) / Попаданцы / Городское фэнтези]
Десятки лет спасения жизней и смерть на полу собственной ветеринарной клиники. Только вместо небытия — пробуждение в теле юнца, чья лавка «целителя чудовищ» на грани полного развала. Вот только у
1
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
[Детективы / Триллер / Любовное фэнтези / Фэнтези]
Приказ ясен: отравить Дерека вель Гранна. Последствия – костёр и пепел. Белладонна уже прошла этот круг, сгорела и получила второй шанс. Теперь она знает, что приказ – лишь верхушка заговора, в
4
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
8
Железный характер Кристианы Морли
Железный характер Кристианы Морли
[Любовная фантастика / Попаданцы / Классическое фэнтези]
Удар копытом лошади рушит блестящие перспективы дебютантки. По мнению общества, хромота испортила не только плавную поступь девицы, но и характер! Это ж надо умудриться — вместо монастыря или
38

Прямо сейчас читают

Леди в серебряной маске
Леди в серебряной маске
[Исторические любовные романы]
Лорд Николас Бомонт привык жить легко: флиртовать, смеяться и никогда не принимать чувства слишком серьёзно. Пока однажды на маскараде не встречает загадочную незнакомку по имени Серебро. Один танец.
0
Сорок один двор
Сорок один двор
[Попаданцы]
1921 год. Восстание перерезало дорогу, в городе нет хлеба, а весной приходит НЭП — и вместе с ним возвращаются рынки, лавки, скупщики. Город несёт в лавки всё, что прятал с семнадцатого года. Для
0
Рунный Страж 4
Рунный Страж 4
[Книги про волшебников / Попаданцы]
Антон пытается жить в двух мирах, магический всё больше затягивает.
2
Цветы на ветру
Цветы на ветру
[Современные любовные романы]
Диана Кравцова — красивая девушка, живущая в доме своей тёти. Её отношения с хозяйкой дома и её сыном Костей никогда не были хорошими, хотя героиня ни в чём не нуждается и живёт в достатке. Никита
0
Провинциальный остеопат. Том 1
Провинциальный остеопат. Том 1
[Самиздат]
Сентябрь 2012 года. Молодой выпускник института физкультуры со специальностью "Спортивная биомеханика и реабилитация" по распределению попадает в МГТУ имени Баумана на должность физрука. Из активов:
0
Измена. Прости, но я верну тебя
Измена. Прости, но я верну тебя
[Современные любовные романы / Самиздат]
“- Что ты делаешь? - раздался голос мужа с записи видеорегистратора. - Хочу сделать тебе приятное, разве непонятно? Расстегни ремень. Этот голос я тоже узнала. Воспитательница нашего сына. - Я,
0
Черновик для Эффы 2
Черновик для Эффы 2
[Альтернативная история / Приключения: прочее / Юмористическая фантастика / Самиздат]
В некой параллельной Земле пытается жить спокойной жизнью обычный студент. Делает он это по поддельным документам - так уж вышло, что родной мир оказался мертв, а случайная настройка портала
6
Черный треугольник. Станция назначения - Харьков
Черный треугольник. Станция назначения - Харьков
[Детективы]
Январь 1918 года. Оперативная группа молодой советской милиции расследует ограбление патриаршей ризницы Московского Кремля. В ходе расследования становится известно, что в ризнице хранилась казна
0
Висконти. История и миф. Красота и смерть
Висконти. История и миф. Красота и смерть
[Кино]
Коммунист и аристократ Лукино Висконти в начале карьеры стал одним из идеологов неореализма, а позднее вышел далеко за пределы этого направления. Кинокритик и киновед Андрей Плахов рассказывает о
1
Ревизор: возвращение в СССР 60
Ревизор: возвращение в СССР 60
[Самиздат / Попаданцы / Альтернативная история]
Продолжение приключений московского аудитора, попавшего из нашего времени в 1971 год. Павел Ивлев готовится к поездке в Италию, а вокруг него бурлят страсти. Не забыл про желание отомстить ему
5
Сон разума
Сон разума
[Детективная фантастика / Городское фэнтези]
Что бы вы сделали, выписавшись из психушки? Ральф Паркер встретился со старым другом, нашел себе красивую девушку и ввязался в безнадежное расследование, способное стать опасным прежде всего для
0
Информационная война в условиях специальной военной операции. Опыт лингвистического анализа
Информационная война в условиях специальной военной операции. Опыт лингвистического анализа
[Иностранные языки / Документалистика / Психология / Обществознание]
Предлагаемая монография посвящена исследованию манипулятивного потенциала медиапространства в условиях современного информационного противоборства. Структурно работа состоит из трех глав, планомерно
1