Завойовник Європи: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Руський князь Аскольд християнство прийняв року 860-го по Різдву Христовому, — врешті, тамуючи за русинів образу, відказав упівголоса. — Рівно того ж року угри у Херсонесі вперше слухали проповіді Костянтина-Кирила. А ще, кажуть, Кирило з Мефодієм знайшли там Євангелію і Псалтир, писані ще коли руськими письменами...

4

Король Бела IV підняв урочисто келих з вином — і враз гамірне весільне застілля вгамувалося й стихло.

— Благословляю вас, Романе й Гертрудо, на щасливе життя, — неспішно й неголосно мовив король, але його почули навіть за найвіддаленішими столами. — Мій весільний дарунок, гадаю, припаде вам до серця.

Король перевів погляд на молодих, розминувся зі спокійним Романовим поглядом, кудись в далину націленим, та як зустрілися очі його з Гертрудиними, то мов іскру викресало, мов меч об меча дзвінко вдарився. «Кудкудаче курка під ліщиною, а яйця несе в кропиві», — злостилася в думці Гертруда.

«Не вірить, — ковтнув гіркоту король. — І нехай».

Бела IV таки твердо рішився позмагатися за австрійський престол. По загибелі його господаря попереднього, герцога Фрідріха II Воїнственного, на віденський трон претендували сестра Фрідріха Маргарита і племінниця Бели Гертруда, що була заміжня за маркграфом Генріхом V Баденським. Маркграф, підтриманий Папою Римським і баронами Австрії, в другій половині 1249 року швидко оволодів Віднем і найбільшими австрійськими містами, став дійсним правителем, але в жовтні наступного року раптово вмирає, полишивши вдові однорічного сина...

Зиркаючи виголоднілим оком на спорожнілий знову престол, король Бела замислив собі кількаходову комбінацію. Сперш він бере на ділі в заручники те однорічне маля, тим часом шле до Данила Галицького спішних гінців:

— Оженімо твого наступного сина Романа на Гертруді...

Ще кілька років перед тим Бела з Данилом стали сватами — дочка Констанція вийшла за сина Лева Даниловича.

І ось тепер виграють весільні музики в замку Гімберг поблизу Відня, тішаться пишним столом численні гості, виголошують тости й вітання молодому подружжю. Король Бела, звісно, знав, чому при його благословінні так зиркнула підозріло і зло Гертруда.

Напередодні весілля учинив король обітницю велику Романові:

— Віддам тобі, як утвердимося, всі німецькі землі.

Та не йняла віри словам цим Гертруда, підозрюючи у нещирості, і по тому, в свою чергу, стиха мовила:

— Перехрестіться, Ваша величносте, що правду кажете...

І король, повагавшись мить, мов згадував щось призабуте, поклав на себе хреста — широкого і розмашистого.

Бела IV навіть розпорядився придворному писареві трактат спеціальний скласти, в якому щойно сказану обіцянку скріпив власноручним підписом.

Але доки бігали вістуни до далекого Холма, доки йшли перемовини, а тоді до весілля смажилося та пеклося, не стали довго австрійські барони терпіти безвладдя. І обрали вони на віденський престол чеського короля Оттокара. Тепер вже стало двоє господарів одного трону — який же з них визнаний буде в європейських монарших дворах?

І знову, заганяючи безневинних коней, біжать до Данила Галицького посли короля Бели, мчать без спочину горами, долами та перелісками, тільки гірку куряву полишаючи за собою:

— Свате Даниле, підсоби землю австрійську від Оттокара очистити...

Таки вдалося чимале військо зібрати. Данила Галицького багацько сусідів послухалося, та й в самого стачало воїв. У наступ на Австрію з заходу рухався князь баварський, руські і польські князі завдавали удару з півночі, в нарямку на Опаву. Сам Данило Галицький також вирушив з військом, раті частину вів син Лев Данилович, йшли воїни Василька Романовича, литовські князі, князь краківський Болеслав Стидливий з князем опольським Владиславом.

Вже падає місто Нассидель, радісно кидаються обнімати прибулих воїнів раніше полонені русичі, яких тут тримали, немов худобину. На волю і милість переможцям здається фортеця Фулштейн.

Але Опаву тоді не вдалося здобути, як і більшість наміченого не судилося. Нагальні справи змушують повернутися Данила Галицького додому, у Холм. То вже згодом літописець напише, що вертався Данило з честю і славою, бо ніколи ще русичі досі землі чеської не воювали.

А вже в Кракові наздогнали Данила посли Папи Римського:

— Прийми, — через придворних просили передати князеві, — благословіння Папи, корону і сан королівський.

Тільки очі круглими стали в послів та роти мимоволі вони розкрили, як почули відповідь від Данила:

— Не личить мені бачитися з вами на землі чужій...

Такого поважним послам не траплялося зустрічати ще досі, бо не один гоноровий європейський князь добивався роками подібної честі і не завжди вона йому судилася. А тут королівська корона сама бігає за Данилом, він же не вельми її надягти охочий...

То вже згодом у Дорогичині, на землі, відвойованій в рицарів, він таки, вмовлений близькими, прийме корону.

...Весело грали музики у замку Гімберг, підпилі гості, облизуючи масні губи, один за одним виголошували здравиці на честь Романа й Гертруди, а впрілі слуги, витираючи поспіхом з лоба піт, ледве встигали підносити свіжі наїдки та питво. Співало весільних пісень роздобріле й розм’якле вибране товариство, похитуючись в такт древнім мелодіям.