Київською національного університету
імені Тараса Шевченка, доктор історичних наук.
Програми та плани курсів з історії України та Українського Війська
План викладів із курсу історії Українського Війська
Вивчення збройної боротьби Українського народу за своє самостійне існування, яке складається з:
1) Вивчення впорядкування військового обов’язку Українського народу в ріжних обставинах политичного життя та загальні риси ціх впорядків.
2) Чини упоряджених збройних сил їх суспільно-политична, соціальна та психична оцінка та значення.
3) Впливи та значення військових факторів і керівників збройної сили на історію України.
4) Впливи реальних умов життя на процес творення та чинів Українських збройних сил.
5) Головні підвалини перемог та невдач.
6) З’ясування собі постійних факторів, залежних від природніх, етнографічних і психичннх умов, що впливають на вислідки збройних змагань Українського народу. Уникнення негативного та збільшення позитивного в ціх факторах шляхом відповідного виховання народніх Українських мас.
1) Від появлення на історичному обрію Українського народу до створення Києвської та Галицької держав.
2) Часи розвою Української державности.
3) Часи занепаду в період усобиць і Татарсько-Московської руйнації.
4) Часи Литовсько-Польського поневолення.
5) Козаччина — окрема епоха Богдана Хмельницького.
6) 1-ша Польсько-Московська руйнація України.
7) Московська зверхність на Україні.
8) Московська неволя.
9) Змагання до відновлення державности.
10) Остання, друга Польсько-Московська руйнація України.
11) Остання чужинецька неволя.
План народописного відділу Українського Інституту Громадознавства
1. Організація вивчення:
А. а) історії, географії й етнографії: 1) наших сусід: Чехословаччини, Румунії, Польщі, Білорусії, Туреччини, народів Кавказу і Росії;
2) слов’янських народів: Болгарів, Сербів-Хорватів-Словинців Лужичан і т. п.
3) великих народів світу: Англії, Франції, Німеччини, Сполучених Штатів, Японії, Китаю.
4) инчих народів Світу.
б) історії поневолених націй та їх відродження: 1) Слов’ян: Чехів, Словаків, Білорусів, Поляків, Сербів, Хорватів, Болгар;
2) не Слов’ян: Швейцарців, Нідерландів, Італійців, Ірляндців, Літовців, Естонців, Шведів, Норвежців, Індійців і т. п.