Військово-історичні праці. Спомини: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

2) Московсько-Українська війна 1708–1709 рр. з 3 схемами.

3) Стратегічні операції Гегьмана Богдана Хмельницького 1648–1649 р., з 13 схемами.

4) Старшинський склад демократичної армії.

5) Теорія оборони нації: Вступ, частини І-ІІ-ІІІ та IV з 20 схемами і таблицями (там само: Ф.3793. — Оп. 1. — Спр. 121. — Арк.73 зв.).

Крім того, на вказану дату «на дому були: 1) Теорія оборони нації: частини V–VII з 10 схемами.

2) Воєнний устрій сучасної армії (воєнно-адміністраційної) з 25 схемами.

3) Наставляння про ведення розвідки та контррозвідки в військах з 3 схемами.

4) Воєнна географія України: ч. І та II з 13 схемами.

5) Воєнно-географична мапа України» (там само. — Арк.73 зв.).

У 1927 році, продовжуючи свою науково-дослідницьку працю, Всеволод Петрів виробив загальний план військово-соціологічних дослідів, запропонувавши їх на затвердження дирекції інституту.

У підвалину цього плану, писав він, покладено те, що фактично і викликало необхідність ввести спеціально військові досліди в програму діяльності інституту як установи суспільно-наукової. Зокрема, генерал Петрів вважав, що збройні конфлікти і збройна боротьба між «людськими агрегатами в сучасному суспільному устрою є явищем, уникнути якого є завданням надзвичайно тяжким, тому виникнення цеї збройної боротьби цілком можливе, майже неминуче»(там само: — Спр.296. — Арк.123).

«Сугестна збройна боротьба, що втягує у свій вир найширші верстви агрегатів, які змагаються, — продовжував він, — є явищем глибоко соціологічного порядку і тільки, вивчивши збройну боротьбу, її виникнення та розв’язку методами соціологічними, можливо, зрештою, знайти засоби для такої реконструкції як самого суспільного устрою людства, так і, зокрема, головного знаряддя війни — збройної сили, аби запобігти, наскільки не можливо, виникненню цих збройних конфліктів» (там само. — Арк. 123).

Однак, крім вивчення самого збройного конфлікту як суспільного феномена, окрім вивчення збройної сили як суспільної групи, сучасний військовий соціолог, вважав Петрів, мусить неминуче поширити свій дослід на ті впливи, які відбуваються на перебіг збройних змагань та їх виникнення: фактори економічні, політичні, психічні та впливи тих теренів, на яких живуть і змагаються людські агрегати. Перелічені фактори в деяких випадках, на думку генерала, с навіть вирішальними в питаннях війни чи миру.

Але навіть на цьому, продовжував він, не може спинити поширення своїх завдань сучасний військовий соціолог, бо йому доведеться зібрати собі необхідний матеріал в царині військової історії та еволюції військової думки. На жаль, військові історики дотепер при своїх дослідах надто мало надавали уваги соціальному аспекту — впливам здвигів і настроїв суспільних мас. Це було зрозуміло ще до доби так званого «загальновійськового обов'язку», в якій військова група була цілком відірвана від суспільства, але тепер, коли військо є лише частина суспільства, це нехтування суспільними здвигами при військово-історичних дослідах більше ніж небажане. Але і в далекій минувшині були численні приклали війн, перебіг і розв’язка яких вирішувалася не лише збройними акціями, але і суспільними виступами і устроєм (там само. — Арк. 124).

Виходячи саме з цього, Всеволод Петрів і підготував програму військових дослідів в Українському інституті громадознавства. Вона складалася з 6 розділів, кожний з яких висвітлював важливу проблему комплексного підходу до вивчення військової справи — в царині теренознавства, народописної, економічної та суспільної проблем.

Так, першим розділом передбачалося розглянути: «1) Військове значення фізичних властивостей теренів і вплив їх на військово-суспільний устрій людських агрегатів. 2) Шляхи і засоби сполучень і залежність від них перебігу збройних конфліктів. 3) Штучні спорудження та їх значення в збройних конфліктах і змаганнях. 4) Військова підготовка теренів і вплив її на життя суспільних агрегатів».

Другий напрямок військових дослідів мав розв’язувати: «1) Історико-соціологічні досліди збройних змагань. 2) Розвій думок про війну, військо та військову справу. 3) Історична еволюція військових впорядків і військово-суспільного устрою».

Вплив економічної системи можна було простежити через: «1) Залежність обороноздатності країни від її економічного стану. 2) Військове значення розвинення промисловости. 3) Залежність стратегії від економічних факторів. 4) Промислова та економічна підготовка війни та мобілізація» (там само. — Арк. 124).

Розглядаючи власне військові досліди, Всеволод Петрів насамперед акцентує увагу на психологічних аспектах ведення бойових дій. Зокрема, до розділу, присвяченому цим моментам, він включає такі питання: «1) Психологія мас в час війни та назрівання збройного конфлікта. 2) Психологічна підготовка збройного конфлікта. 3) Психологічні фактори в питаннях поразок чи перемоги. 4) Психологічні фактори в творенні збройної сили»(там само. — Арк. 125).

Безумовно, військові проблеми повноцінно можна було розглянути за обов’язкової умови вивчення політичних питань. Такими, на думку Петріва були: «1) Зв’язок військових чинів і політики. 2) Політика в межах збройної сили. 3) Залежність війська від політики. 4) Політична структура війська» (там само. — Арк. 125).

Не обійшов автор і проблеми армії як суспільного чинника, Так ми бачить її розв’язання через призму таких питань, як: «1) Військо як суспільний агрегат. 2) Місце війська в суспільстві та його значення для суспільного життя 3) Значення того чи икшого військового впоряду та конструкції для суспільного життя. 4) Окрема суспільно-військова група в ріжних часах історії. 5) Обопільні впливи між суспільством і військом» (там само. — Арк. 125).

Працюючи над втіленням у життя пісї програми, В. Петрів, крім того, підготував тоді ж кілька серйозних наукових досліджень, котрі, безумовно, необхідно віднести до піонерських у царині української військово-історичної науки.

У першу чергу — це посібник з військової географії України, в якому, крім циклу нарисів, схем, що торкалися військового боку, висвітлювалися географічні властивості теренів України в етнографічних межах.

Але особливо цінною була праця «Стратегічні операції Гетьмана Богдана Хмельницького в 1648–1649 роках». У цьому досліді операцій, які до нього ще ніким не розглядалися з військово-соціологічним підходом, пояснював В.Петрів, «з’ясовується на тлі військових подій та в зв'язку з ними повільна зміна в настроях українських мас і та повільна же дислокація суспільних сил на Україні, які зрештою унеможливлюють осягнення мирного розв’язання конфліктних питань в 1648 році і приводять до неминучої збройної боротьби в 1649 році».

До речі, спостереження щодо розвитку українського військового мистецтва, які Всеволод Петрів виклав у цій праці, і сьогодні є надзвичайно пінними. Так, Москва, на його думку, лише під час боротьби з татарами спромоглися на армію всенародного типу, а далі навіть у боротьбі за своє існування «в смутну епоху» оперувала напіввербунковими, напівкласовими військами, бо нічим іншим не можна вважати в рейтарські, стрілецькі полки та її дітей боярських, підсилених «даточними вербунковими людьми».

Згадаємо, наголошував у середині 20-х років XX століття В. Петрів, що лише в пізніші часи великим полководцям типу Фрідриха Великого та Суворова вдалися широкі стратегічні маневри і лише Бонапарт після досвіду Французької революції почав маневри на широкому фронті, великими групами.

Тим часом, підкреслював Петрів, маємо вже з середини компанії 1648 року у Б. Хмельницького маневрування, яке набирає до 1649 року широкого розмаху.

У Європейському військовому мистецтві славетна п’яти-переходова система з її етапами та регулярними поповнюваннями з’являється лише за Фрідриха Великого 1769 року, а у Б. Хмельницького ідеї етапів з’являються вже в кінці 1648 року.

Це дало підставу Всеволоду Петріву здобути висновок: українці боролися арміями всенародного типу з XVII ст., до чого Європа дійшла лише 1793 року, а завжди відстала Росія 1875 (реформи Мілютіна).

У цій же праці «вияснюється значення сугестіональних впливів попередніх класових групировок і конструкцій суспільства. Ці сугестії тяжіють і над стратегією Богдана, і над чинами військових мас його армії. Також вияснюється там і уплив ріжного впорядкування несення військового обов’язку та методів мобілізації не лише на військови чини, але і на ціле суспільне життя обидвох змагаюючихся сторін, причому велику увагу приділяється соціальним факторам.