Військово-історичні праці. Спомини: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

§ 53. Внаслідок всіх акцій, вказаних в попередньому параграфі, мусить бути здобуття матеріалів, що висвітлили би і довели би діяльність тих чи инших осіб, склад і діяльність ворожих организацій чи нарешті діловито і грунтовно спростували би з'явившеєся підозрення.

§ 54. Поруч з веденням активної акції організаційною секцією еведенційна секція збирає всі здобуванні матеріали, сопоставляє їх, опрацьовує і виявляє ті питання, які ще треба докладнійше чи знову висвітити працею організаційної секції, причому необхідно використовувати та перевіряти всі відомості, як би вони дрібні не були.

§ 55. Внаслідок цієї праці мусить бути чи складення вичерпуючих підстав а) для притягнення по законам держави до суду винуватців чи до попереднього арешту їх або вжиття адміністративних проти них заходів для нейтралізації і припинення їх діяльности або нарешті в) для грунтовного докладу про безпідставність підозрінь і припинення дальшої акції.

§ 56. Під час проводження справи еведенційної секції ця остання мусить вести регістрацію, яка полягає в тому, що кожде прізвище, яке так чи инше доторкалося до справ дефензиви, мусить бути зафіксовано в відповідних журналах дефензиви в відділах, а в певних випадках і в Г.А. дефензиві.

§ 57. Для фіксування прізвищ у всіх відділах і в Г.А.Д. ведуться такі книги:

а) Головної книги дефензиви, яка ведеться в Г.А.Д. і в яку заносяться в алфабеті всі прізвища, які так чи инакше торкалися справ дефензиви, з зазначенням відділів, по яким прізвища проходили, і журналів і реєстрів, в яких вони значаться (Додаток 4 — а).

б) Головної книги № відділа дефензиви, яка ведеться в кожному відділі Д. і в яку заносяться відомости в алфабеті так, як в Головному журналі Д. (Додаток 4 — б).

в) Книга 1-а № відділу чи Г.А.Д., в яку заносяться ті особи, що були на службі для потреб розвідки чи дефензиви і з яких-будь причин звільнили від служби, а також ті особи, що пропонували свої послуги по службі Р. чи Д., але яких пропозицію по яким-будь підставам відхилено (Дод. — 4-в).

г) Книга 2-а № від[ділу] чи Г.А.Д-ви, в яку затягаються прізвища тих осіб про яких з’явилися повідомлення в часописок про їх шпіонажну діяльність, хоча би ті відомости і не мали би відношення до У.Н.Р., причому найбільше цікаві відомости додаються в копії (Дод. ч. 4 г).

д) Книга 3-а № — від[ділу] чи Г.А.Д., в яку заносяться усі так чи инше подозрілі по шпіонажу та вказується, по якому відділу і по якої на разі справи підрозріваємий проходив.

До цієї книги може в деяких випадках додаватися дактилоскопічно-фотографічна картка чи еведенційна картка, в якій коротенько зазначається перебіг справи та дані по обвинуваченню (Додаток 4 — д).

§ 58. Одночасно з затягненням в Книгу 3 Начальник того відділу д., що започатковує Книгу 3, доносить про це Начальнику Г.А.Д шифровано, а також повідомляє шифровано тих начальників відділів, яким по справі необхідно може це знати. В цьому повідомленню зазначаються обставини, які потягли затягнення до Книги 3, а також ч. справи, яку почато.

§ 59. Начальник Г.А.Д., діставши донесення про занесення будь-якої особи до Книги 3, повідомляє про те відділи д., які знаходить необхідними, причому бажано повідомити якнайширше.

§ 60 Остаточно як висновок всей праці еведенції мусять бути висновки, як то вказано в § 55, причому рішення затверджується остаточно після докладу Н.Г.А.Д.

§ 61. По закінченню всіх акцій по збірці і обробки матеріалів таємним шляхом відповідний відділ дефензиви приступає до переведення ліквідації досліджених осіб та организацій.

§ 62. Ліквідація полягає в переведенню безпосередньо співробітниками чи агентами дефензиви в присутності органів поліції чи самою поліцією на вимогу дефензиви попередніх арештів, наочних ставок, трусів і т. п, які в кінці тягнуть за собою притягнення до суду осіб, винуватість яких буде остаточно доведена в спосіб, який вимагається законами Держави.

§ 63. Ліквідації проводяться відділами дефензиви з попереднього повідомлення про кожну ліквідацію Начальника Головної армейської дефензиви і начальника, до якого приряджено відповідний відділ.

§ 64. В особливо важних випадках ліквідації міцних організацій такі провадяться по заряджанням Начальника Головної армейської дефензиви.

§ 65. Перед більше складними ліквідаціями виробляється план, який в важливих випадках докладається на затвердження начальників, до яких відділ приряджено, або Начальникові Гол. Арм. Дефензиви і в окремих випадках 1-му Генквартові.

§ 66. План ліквідації повинен бути відповідним тим метам, з якою ліквідація проводиться, і мусить або допровадити до затримки всіх заподозрілих і їх зв’язків, не допускаючи переховування чи утечі кого б — то, або провести ліквідацію більше небезпечних груп чи осіб з тим, аби не перешкодити дальшому виявленню инших учасників і т.и.

§ 67. План ліквідації остаточно затверджується або тим начальником, до якого відділ приряджено, або Начальником Головної А.Д., з обов’язкового докладу тому начальнику, до якого відділ приряджено.

§ 68. Всі розпорядження, яки виникають з плану, підписуються начальником, затверджуючим план.

§ 69 Виконавчими…

Стратегічні операції Богдана Хмельницького під час війни 1648–1649 років

Війни, що проводилися українцями під час відбудови державності під керуванням Хмельницького, дуже мало освітлені науковими дослідами військових фаховців, а тимчасом цей період є надзвичайно цікавий, навіть з фахового погляду, як перша спроба, після середньовічного занепаду, чинів армій, що збудовано на підвалинах загального військового обов’язку.

Пригадаємо, що в ті часи аж до Великої французької революції (1793 р.) Європа мала армії наємників або вербункові та лишень швецька армія могла рахуватися наближаючоюся своїми поселенними контингентами до типів армій загального обов’язку.

Найближчі до України сусіди Польща та Москва мали армії виразно феодально-середньовічного типу, що складалися з класово-обов’язаних з великим додатком наймано-вербункових контингентів.

Характер преславного «Посполитого Рушення» Польщі настільки яскраво змальовується численними щоденниками та спогадами того часу, що нема ніякого сумніву до оцінки тієї армії, що складається на 40 відсотків найменше з хоругов «набраних» по найму певними магнатами, на 20 відсотків із «кварцяних», теж наємних хоругов, і лише на 40 % із посполитих класових шляхецьких, що ставляться з обов’язку.

Москва лише під час боротьби з татарами спромоглася на армію всенароднього типу, а далі навіть у боротьбі за своє існування, в «смутну епоху», оперувала напіввербунковими, напівкласовимн військами, бо нічим іншим не можна рахувати її рейтарські стрілецькі полки і її дітей боярських, підсилених «даточними /вербунковими/ людьми».

Ці армії мали властиві їм особливості чинів одною масою, невміння маневрувати групами, нездатність до широких стратегічних операцій тощо.