Ґольдштайн: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Ви хотіли більше дізнатися про цього члена СА, — сказав Бьом. — Потрібно подбати про це негайно.

Ґреф зручніше розташувався за письмовим столом, який справляв таке охайне враження, що він був упевнений, що сидить саме за столом сержанта Ромеча. Крістель Темме стояла поруч зі своїм блокнотом, не знаючи, де присісти. Помічник інспектора вказав на другий стіл у цьому кабінеті, який, однак, справляв набагато гірше враження. Стенографістка сіла, відсунула папку, надкушене яблуко та обгортку з бутерброду й з виразом огиди на обличчі поклала свій блокнот на звільнене робоче місце.

За хвилину Ромеч прислав першого свідка: невисокого чоловіка з гострим носом і капелюхом у руці, який, очевидно, дуже пишався тим, що його допитують першим. Щойно Ґреф вказав йому на місце перед столом Ромеча, він сів й одразу почав свою розповідь, перш ніж помічник інспектора навіть мав можливість поставити йому якесь запитання.

— Бійки з комуністами там не було, це я вам точно можу сказати. Ви абсолютно неправі.

Зухвала манера розмови свідка, який тепер нахабно сидів на стільці, розставивши ноги, дуже дратувала Ґрефа.

— Отже, — сказав він. — Звідки ви в цьому впевнені, ви бачили вбивцю?

— Ні.

— А можливо, ви самі є вбивцею?

Після таких слів чоловік помітно злякався.

— Заради Бога! Звичайно ні!

— Тоді чому б вам просто не розповісти нам, що ви бачили, перш ніж робити поспішні висновки.

— Я бачив, що тієї ночі нацисти билися не з «червоними», а з євреєм.

— З євреєм? — підвів очі Ґреф. — Ви впевнені?

— А хіба ще хтось носить чорне, бороду та пейси? Адже до карнавалу ще далеко!

— Давайте по черзі, що саме ви помітили?

— Я був на станції метро, і там...

— На якій станції метро?

— На цій. «Гезундбрунен». Де ж іще? Я чекав там свого поїзда.

Дряпаючий звук олівця Крістель Темме майже змусив Ґрефа відчути, ніби він сидить за власним столом у «замку».

— Добре, — сказав він, — продовжуйте.

— Ну, цей єврей теж там чекав. А потім прийшли нацисти. Людина з газети теж була там, тобто жертва вбивства. Одразу впізнав його на фотографії.

— Що відбувалося на платформі? — Ґреф намагався зберігати терпіння, хоча це давалося йому досить важко. Але було очевидно, що цей чоловік щось бачив. Можливо, це був перший серйозний свідок.

— Небагато. У якийсь момент єврей відправився сходами нагору, а люди з СА пішли за ним.

— Просто так?

— Вони трохи його дражнили, нічого серйозного.

— Нічого серйозного...

— Я теж не розумію, чому він втік. Поїзд щойно підійшов.

— А ви?

— Я сів у поїзд.

— Більше нічого не помітили?