Ґольдштайн: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Мабуть, Ейб приділяв занадто багато уваги ватажку та кастету Ґерда, бо не звертав уваги на третього. Помітивши краєм ока якийсь рух, він відчув міцну хватку на своїх руках. Незважаючи на те, що він очікував усього, він був заскочений зненацька, втратив рівновагу і впав на землю разом зі своїм нападником. «Ремінгтон» вистрілив, і він почув чийсь крик.

— Ні, моя нога!

Коли вони впали на землю, міцна хватка на мить послабилася, і Ґольдштайн вдарив нападника у скроню своєю правою рукою з «Ремінгтоном» на повну силу. Цього було достатньо. Чоловік був поза грою.

І не тільки це. Ґерд сидів на галявині біля непритомного Штефана, він тримав свою праву ногу лівою рукою і правою, на якій все ще був кастет. Кров сочилася між його пальцями темними блискучими лініями й капала на землю.

— Прокляття, моя нога! — закричав він. — Що ти наробив, недоумку?!

Ґольдштайн подивився на товстуна, але той усе ще стояв осторонь і не зробив жодного руху, щоб підійти ближче. Ґольдштайн звівся на ноги, готовий зустріти наступну атаку.

Але товстун зупинився.

— Отже, — сказав він, — тепер усе буде інакше. Геть зброю!

Ґольдштайну здалося, що він недочув, а потім побачив «Люгер» у руці чоловіка, готовий до стрільби.

— Я тебе попереджаю, — сказав Ґюнтер, — я хороший стрілець. Кидай пістолет.

Ґольдштайн знизав плечима.

— Знаєш, у таких ситуаціях не має значення, хто кращий стрілець.

— Це чого? Що ж тоді має значення?

— Має значення те, хто вміє зберігати холодний розум.

— Опусти пістолет! Кидай його негайно!

— Розумієш, ось це я і маю на увазі. Ти занадто нервовий, твій голос занадто гучний. Твоя рука ось-ось почне тремтіти від хвилювання. Як ти тоді збираєшся прицілитися?

— У такого великого мудака, як ти, я вже точно влучу!

— Але твоя проблема в тому, що ти навіть не хочеш у мене стріляти. Ти не можеш це зробити, ти до цього не готовий. Інакше ти б давно вже це зробив.

Тепер «Люгер» почав тремтіти.

— Стріляй, нарешті, — крикнув Ґерд, — добий його! Ця свиня поцілила мені в ногу! Це самооборона!

Ґюнтер вже відходив, але «Люгер» усе ще тримав у своїй руці.

— Мені здається, настав час для невеликого попередження, — сказав Ґольдштайн, киваючи на «Люгер». — Я раджу тобі кинути зброю, інакше я вистрілю в твою руку. Ти коли-небудь думав, яким незручним і незграбним може бути життя без правої руки?

Паніка в очах товстуна зростала. Втекти чи напасти? Що тут було правильним рішенням? Зрештою він опустив «Люгер», розвернувся й утік.

— Гарний у вас командир загону, — сказав Ґольдштайн скиг­лію Ґерду, який все ще оплакував втрату кількох пальців на ногах. — Просто покинув вас усіх тут!

Штефан застогнав і повільно потягнув руку до свого закривавленого носа. Доторкнувшись до нього, він голосно скрикнув і відразу прийшов до тями. Третій теж потихеньку отямився.

Усі троє витріщилися на нього. Ґерд, цей бандит з простреленою ногою, на його очах справді стояли сльози, і він виглядав досить засмученим.

— Я не знаю, що ви собі думали, — сказав Ґольдштайн, — можливо, чекали, що це буде якийсь пікнік чи щось подібне. Але ви помилялися. Ви всі отримали кілька синців...

— Синців?! — заголосив Ґерд. — Але моя нога!

— ...але я раджу вам одне: котіться звідси у пекло, поки я не передумав.

Штефан та інший чоловік в уніформі звелися на ноги, Штефан швидко глянув на кульгавого, а потім вони зникли, кожен в своєму напрямку. Ґольдштайн став перед Ґердом.