Ґольдштайн: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Тихіше, панове! — Геннат, який досі мовчав, підвівся і заспокійливо помахав руками. — Тихіше, будь ласка!

Голос директора міг стати напрочуд голосним.

Бурчання стихло.

— Ви добре знаєте, чому ми не можемо цього робити, — сказав Будда, — замикати людей лише тому, що ми думаємо, що вони можуть скоїти злочини. У Пруссії саджають до в’язниці тільки тих, хто був засуджений за злочин, причому засуджений остаточно, і більше нікого! Профілактичного затримання не існує, і це добре, інакше повсюди панували б знущання та свавілля. Ми живемо в умовах верховенства права, панове, а ви... — Геннат зробив паузу і, здавалося, наче він подивився у вічі одразу всім присутнім. — ...Ви є частиною виконавчої влади цієї правової держави, не більше. Але, і я наголошую на цьому, й не менше.

Будда знову взяв зал під свій контроль.

— Якщо це так, як підозрює наш колега Бьом, — продовжив він, — і ми маємо справу з першою жертвою у війні злочинного світу, тоді ми зробимо все можливе, щоб запобігти подальшим жертвам. За допомогою тих засобів, які дає нам верховенство права.

— Мені немає ніякого діла до того мерця, — прошипів офіцер біля Рата. Він не наважувався сказати це вголос, адже моральна проповідь Генната вплинула на зал. — Нехай ці свині повбивають одна одну.

У двері постукали. Помічник інспектора Грабовські просунув голову в кімнату.

— Пане директоре, — сказав він, — вибачте, що потурбував вас. Але ми знайшли тіло. У Гумбольдтгайні{57}.

Машина криміналістів була припаркована на Брунненштрасе, прямо перед церквою Вознесіння, чия гостра вежа в Гумбольдтгайні здіймалася до самого неба. Автомобіль поліції привернув увагу багатьох глядачів. І це зовсім не подобалося Вільгельму Бьому. Старший інспектор огризнувся на першого поліцейського, який йому зустрівся, і наказав йому повністю перекрити тротуар перед церквою.

— Люди повинні використовувати інший бік вулиці, тоді вони не заважатимуть нашій роботі!

— Але... тіло лежить за церквою...

Було достатньо одного красномовного погляду, і поліцейський зробив те, як йому наказали: зібрав пару колег і заблокував ними тротуар. Перехожі бурчали, коли сині мундири просили їх перейти на той бік вулиці, але послухалися. Старший інспектор із задоволенням замугикав щось собі під ніс, а потім помахав Крістель Темме, стенографістці, і провів її навколо церкви. Служба пошуку вже працювала, і це виглядало так, наче дорослі чоловіки шукали в саду на Великдень писанки. А найбільша писанка наче була захована в кущі, перед яким стояли двоє чергових та чоловік в уніформі.

Бьом підійшов до поліцейського, який різко відсалютував, коли побачив його поліцейське посвідчення.

— Сержант Ромеч, 50-й відділок, до ваших послуг, пане старший інспекторе.

Бьом кивнув і подивився на кущі, які були висаджені всього за кілька метрів від церкви, щоб позначити початок паркової зони. Мертвий лежав за густим кущем дроку{58}. Чоловік був в уніформі з пов’язкою зі свастикою, як незадоволено відзначив Бьом. Виглядав як ще одна жертва того, що останнім часом занадто багато людей плутають з політикою.

— Хто знайшов тіло? — запитав Бьом, і Крістель Темме, яка вже дістала свій блокнот, почала занотовувати. Всім було відомо, що стенографістка записувала все, навіть якщо хтось запитував час.

Поліцейський знизав важкими плечима.

— Анонімний дзвінок в наш відділок, — сказав він.

— Який це відділок?

— Доповідаю: 50-й, пане старший інспекторе.

Бьом кивнув і подивився на труп.

— І? Що ви думаєте? — запитав він сержанта, який був помітно здивований таким прямим запитанням. Зрештою, він був тут не для того, щоб думати, він це точно розумів, а для того, щоб пильнувати та звітувати.

— Ну, — сказав Ромеч, — я б сказав, що це міг бути хтось із «Червоного фронту».

Бьом кивнув.

— Хоча вони під забороною.

— Так точно, пане старший інспекторе. Хоча вони під забороною. Але ми знаємо, що «червоні» все одно продовжують діяти.

— А тепер залиш це постійне стояння по стійці струнко. Ми тут не на подвір’ї казарми.

— Так точно, пане старший інспекторе!

Проте сержант Ромеч з 50-го відділку одразу спростував свої слова і ще раз різко виструнчився. Бьом похитав головою.