Ґольдштайн: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Нарешті помічник інспектора Грабовські, який вийняв камеру з машини вбитого, вийшов із-за рогу й розгорнув штатив. Йому не знадобилося багато часу, щоб підготувати камеру.

— Непроста перспектива, — сказав він. — Хіба вбивця не міг залишити його біля церкви?

Бьом зупинився. Лише зараз він побачив калюжу крові на церковній стіні, саме там, де нава{59} з’єднувалася з трансептом{60}, у темному кутку. Хороший спостерігач, цей помічник інспектора. Начальник схвально хмикнув. Ось і все. Не варто занадто хвалити цю молодь, інакше вони швидко зазнаються. Бьом показав на праву ногу мерця. Черевик наче луснув, з кульового отвору витікла коричнево-червона неапетитна маса, кров забризкала гамаші.

— Не забудьте зробити кілька крупних планів цієї стопи!

Грабовські виглядав засмученим. Але він кивнув і взявся до роботи.

— Бьом, а ось і ви! — Кронберг з відділу криміналістики підійшов до нього, розмахуючи посвідченням особи зі свастикою на обкладинці. Це був членський білет СА з фотографією, як у паспорті, на якій було зображено обличчя мертвого.

— Цього чоловіка звати Герхард Кубіцькі, — сказав керівник групи судово-медичних експертів.

— І, очевидно, він був нацистом.

— А точніше: роттенфюрером СА, — кивнув Кронберг.

— Мене завжди бентежать ці дивні нацистські звання — він був великим цабе?

— Скоріше, середньої ланки.

— Тож нацист середнього рівня, — Бьом показав на калюжу крові в тіні церковної стіни. — Здається, його притягли сюди від церкви, чи не так?

Керівник відділу криміналістики кивнув.

— Можливо, щоб сховати тіло, — сказав він. — Але це не єдина відстань, яку подолав цей чоловік. Ходімо зі мною!

Бьом пішов за Кронбергом до відбитку взуття, який криміналіст заповнював свіжозамішаним гіпсом.

— Сліди, — без потреби пояснив Кронберг, — ми вже зіставили один з них зі слідами жертви; він тягнув свою ногу.

— Не дивно, з такою травмою.

— Схоже, він сам дійшов до церкви. Ми простежили відбитки його взуття назад до галявини, розташованої далі в парку, — Кронберг витягнув зі свого халата бляшанку й відкрив її. — А ось це... — сказав він так театрально, ніби витягував кролика з циліндра в оранжереї, — ...ми знайшли на цій галявині.

У бляшанці для речових доказів лежала заплямована кров’ю та брудом куля.

Бьом схвально кивнув.

— Перед балістичною експертизою вам слід віднести це в кабінет судмедексперта і здати цю кров на аналіз, — сказав він. — Нам потрібно переконатися, що це справді знаряддя вбивства.

Кронберг похитав головою.

— Знаряддям вбивства був не пістолет, — сказав він. Було помітно, що криміналіст був щасливий, що зміг знову поставити в напружене становище слідчого з відділу вбивств. Драматична пауза, здавалося, була довшою, ніж раніше, і Бьому вже почав уриватися терпець. Певно, він спохмурнів, адже тепер Кронберг на знак вибачення знизав плечима. — Я не хочу робити висновки за судмедексперта, — швидко сказав він, — але якщо я правильно визначив характер поранення, то знаряддя вбивства — або ніж, або кинджал. У всякому разі це якась колюча зброя.

— Ви її знайшли?

Кронберг похитав головою.

— Ми все ще шукаємо, але злочинець, ймовірно, забрав її з собою. Чи закинув десь у річку Панке, чи ще кудись. Але... — він знову вдягнув своє розумне обличчя.

Бьом закотив очі.

— Але що? Нумо вже до справи!

— Я впевнено можу стверджувати, що це була за колюча зброя, — переможно сказав Кронберг. — Цілком ймовірно, це окопний ніж часів Світової війни{61}.

— І що спонукало вас до такого висновку?