Веселка тяжіння: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Це вже не дзвіночок, це гонг. Усі перезираються.

— Отже, — Андреас говорить дуже обережно, — так звали німця, що командував батареєю, на якій використали «S-Gerät»?

— Я не знаю, чи використали. Блікеро привіз жінку на завод, де його складали чи то виробляли якусь його частину з полімеру під назвою «Imipolex G».

— І вона не сказала де.

— Тільки «на Пустищі». Спробуйте знайти її чоловіка, Міклоша Танатца. Може, він бачив запуск, якщо такий був. Того разу сталося щось надзвичайне, але мені не вдалося дізнатися, що саме.

— Дякую.

— Пусте. Тепер, може, і ви мені дещо скажете. — Видобуває знайдену мандалу. — Що це означає?

Андреас кладе її на землю, повертає, аби К дивилася на північний захід.

— Klar, — торкаючись кожної літери, — Entlüftung — це жіночі літери. Північні. У наших селах жінки жили у хатинах на північній половині кола, чоловіки — на південній. Саме село було мандалою. Klar — це запліднення і народження, Entlüftung — це дихання, душа. Zündung і Vorstufe — це чоловічі знаки, діяльність, вогонь і підготовка або будівництво. А посередині — Hauptstufe. Обора, де ми тримаємо священну худобу. Душі пращурів. Тут те саме. Народження, душа, вогонь, будівництво. Чоловіче і жіноче — все разом.

Чотири стабілізатори Ракети утворюють хрест — також мандалу. Номер один показує, куди вона полетить. Два — це тангаж, три — рискання і крен, чотири — тангаж. Кожна пара протилежних стабілізаторів працювала разом і рухалася у протилежних смислах. Єдність протилежностей. Ви розумієте, чому нам могло здаватися, наче вона з нами розмовляє, навіть якщо ми не ставили її на стабілізатори і не поклонялися їй, але вона чекала на нас, коли багато років тому ми прийшли на північ, до Німеччина… навіть спантеличені й позбавлені коріння, ми вже тоді знали, що наша доля пов’язана з її долею. Що нас обминуло військо фон Трота, аби ми могли знайти Агрегат.

Слотроп віддає йому мандалу. Сподівається, що подіє, як мантра, якої навчив його Енціан — mba-kayere (я обійдений), mba-kayere… оберіг проти Марві на сьогодні, проти Чичеріна. Мезуза. Надійна перепустка крізь лиху ніч…

Шварцкомандо виловили Ахтфадена, зате Чичерін запопав Нерріша — йому це коштувало дер Шпрінґера, трьох покусаних бійців на лікарняному ліжку та розірваної артерії — Нерріш намагався відійти у стилі Оді Мерфі[537]. Розміняли Коня на Слона — Нерріш у наркотичниму забутті марив про Священне Коло і Хрест Стабілізаторів. Але чорні не знають, що іще знав Нерріш:

(а) було встановлено радіоканал із землі до «S-Gerät», а зворотного каналу не було;

(б) були накладки між сервомеханізмом і спеціальною лінією подачі кисню від головного бака до пристрою на кормі;

(в) Вайссман не лише координував проєкт «S-Gerät» у Нордгаузені, але й командував батареєю, яка запустила Ракету 00000.

Суцільне шпигунство. Шматочок за шматочком мозаїка розширюється. Чичерін, не маючи канцелярії, носить її у голові, бере до уваги найменший уламок і скіпку. Щось, коштовніше за Равенну, підноситься до крохмального неба…

Лінія радіозв’язку + кисень = якийсь форсаж. За звичайних умов так би все й відбувалося, але Нерріш торочив щось про асиметрію, про навантаження десь у корпусі біля стабілізатора 3, що ускладнювало контроль за рисканням і креном майже до повної його неможливості.

А чи не викликає форсаж асиметричності згорання і теплових потоків, яких конструкція витримати не здатна? Прокляття, чому він не виловив якогось фахівця із силових установок, невже усіх загребли американці?

На галявині майор Марві, в зубах — мисливський ніж, на стегнах — «томпсони» напоготові, такий же ошелешений, як і вся його штурмова група, і не в настрої підтримувати розмову. Супиться і п’є горілку з бездонної фляги Джабаєва. Якби хтось із фахівців з питань силових установок, приписаних до «S-Gerät», таки засвітився у Ґарміші, Марві повідомив би. Такий розклад. Західні розвідслужби, а палець на спусковому гачку — росіян.

Так, він чує запах Енціана… може, чорний навіть тепер десь визирає з ночі. Чичерін прикурює сигарету, зеленоблакитнолавандове полум’я жовкне… він тримає вогник довше, ніж слід, думає: нехай. Не посміє. І я не посмію. Ну… хоча…

Але цієї ночі на квантовий стрибок вони все ж таки ближче. Вони обов’язково зустрінуться. Це станеться через «S-Gerät», реальний чи вигаданий, у робочому стані чи зіпсутий — вони стрінуться віч-на-віч. І тоді…

А між іншим, що це за таємничий радянський агент говорив із Марві? Якась параноя, Чичеріне. Може, у Москву донесли про твою вендету. Якщо вони збирають свідчення для трибуналу, цього разу ти опинишся навіть не у Центральній Азії, а Останнім Секретарем у посольстві в Атлантиці. Клопотатимеш за втоплених російських моряків, арештованих за наркотики, відправлятимеш власному таткові візи у далеку Лемурію, на сонячні курорти Саргасового моря, куди кістки прибилися погрітися, відбілитися і дражнити мимоплавні кораблі. А перш ніж він відпливе з полуденною течією, порозпихавши проспекти поміж ребрами і забивши в очниці дорожні чеки, розповіси йому про його чорного сина, про день, проведений з Енціаном на повзучому краю осені, холодному, як смертний холод апельсина під крижаною стружкою на терасі готелю в Барселоні, si me quieres escribir[538], ти вже знаєш, де я зупинюся… холод під кінчиком пальця, що чистить цей апельсин, холод невпинно наближається…

— Чуєш, — Марві трохи п’яний і сварливий, — коли вже ми злапаєм цю шпану?

— Недовго чекати, будьте певні.

— Ви тільки б знали, як на мене з Парижа тиснуть! Зі штаб-квартири! Якесь вар’ятство! Отим, у кабінетах, вже зараз подавай їх ліквідацію. Їм натиснути на кнопку, і по всьому — скільки житиму, більше не побачу мексиканських курвів. Ви самі добре бачите, що ці чорногузі хочуть натворити, хтось та має ж їх зупинити, доки не пізно, курва…

— Цей ваш хлопець із розвідки, — наші уряди запросто можуть вести спільну політику…

— А тобі в потилицю часом не дихає «General Electric». «Dillon», «Reed»… Standard Awl… трясця…

— Але ж цього вам і треба, хлопці, — зауважує Чорт Чикліц. — Зберіть там ділових людей, щоб все спрямовувати у потрібне русло, не давайте уряду керувати геть усім. Ваша ліва рука не знає, що робить права! Хоч це ви розумієте?

Це що, політичні дебати? Наче мало приниження через проґавлених Шварцкомандо, ні, ти ж не думав, що тобі аж так легко усе зійде з рук.

— Та-а як щодо Герберта Гувера? — репетує Чикліц. — Прийшов і всіх вас, людоньки, нагодував, коли ви голодували! Вони тут люблять Гувера…

[537] Американський лейтенант, удостоєний багатьох нагород за мужність на полі бою і готовність битися до останнього.

[538] Якщо захочеш мені написати (ісп.).