Варіанти: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Слухаю й виконую, — сказав комп'ютер.

ВИКОРИСТАННЯ «ЧИСЛЕННИХ ЗАСНОВКІВ» НАЗВАНО ПЛУТАНИНОЮ

Учора в ексклюзивному інтерв'ю засобам масової інформації професор Девід Г'юм із Гарвардського університету заявив, що послідовність не зумовлює каузального зв'язку. Коли його попросили висловитись докладніше, він зазначив, що послідовність лише нагромаджує, але не породжує.

Ми запитали доктора Іммануїла Канта, що він думає про це твердження. Професор Кант у своєму кабінеті в Каліфорнійському технологічному інституті здавався прикро враженим. «Воно,— мовив він,— пробудило мене від моєї догматичної дрімоти».

2. Шалені синестезійні удари

Мішкін відхилився назад у кріслі й заплющив очі. Але з'явилися прикрі ознаки: порушення співвідношень різних чуттів, референтні ідеї, гарячі спалахи. Розплющив очі. Теж нічого хорошого. Потягся рукою до перекидної пляшки. Етикетка повідомляла: «ЯКЩО ЩОСЬ ПІДЕ НЕ ТАК ПІД ЧАС ПОЛЬОТУ, ВИПИЙ». Мішкін випив, потім помітив етикетку з іншого боку пляшки: «ЯКЩО ЩОСЬ ПІДЕ НЕ ТАК ПІД ЧАС ПОЛЬОТУ, НЕ ПИЙ».

Один радіоприймач тихо нарікав сам собі: «О Господи, мене вб'ють. Я знаю, що мене вб'ють. Чому я взагалі зголосився їхати в цю безумну подорож? Мені недостатньо було просто сидіти коло вікна в Галлікрафтерсі й вивчати краєвид. Ні, мені кортіло бути активним. І де я в біса тепер?»

Мішкін не мав часу на радіо. Він мав свої проблеми. Принаймні він визнавав, що вони — його. Важко бути впевненим.

Він з'ясував, що лише уявляв, ніби розплющив очі. Тому розплющив очі. Але чи насправді? Мішкін збирався знову розплющити очі — у разі, якщо він знову це собі лише уявив, — однак стримав себе, уникнувши отак справді прикрої форми безкінечної регресії.

Радіо бурмотіло знову: «Господи, я не знаю, куди я лечу. Якби я знало, куди лечу, я б не полетіло. Але не знаючи, куди я лечу, я не знаю, як не летіти туди, бо не знаю, куди прямую. Хай йому біс, не так воно мало бути. Мене запевняли, що буде весело».

Мішкін швидко ковтнув із перекидної пляшки. «Гірше бути не могло», — вирішив він, і це свідчило, як багато він знає.

Здається, була потрібна рішучість. Мішкін випростався в кріслі. Сказав:

А тепер слухай. Ми й далі діятимемо, спираючись на засновок, що ми ті, ким здаємося цієї миті, і будемо такими невизначено довго. Це наказ. Зрозумів?

— Усе йде під три чорти, а він ще накази віддає, — відповів програвач. — Джеку, що з тобою, невже ти думаєш, ніби це чортова субмарина абощо?

— Ми мусимо тягти в один гуж, — проказав Мішкін, — інакше нас усіх розтягне в різні боки.

— Трюїзми, — проказало крісло. — Ми всі можемо загинути, якщо він скотився до трюїзмів.

Мішкін здригнувся і знову приклався до перекидної пляшки, потім мерщій поставив її, перш ніж пляшці випала нагода випити його. Відомо, що пляшки чинять так, і ніколи [...] не знаєш, коли поміняються ролі.

— Тепер я маю посадити цей корабель, — мовив Мішкін.

— Страхітливий задум, — прокоментувала контрольна панель. — Але вперед, грайся в ігри, якщо тобі так кортить.

— Заткнися! — розсердився Мішкін. — Ти контрольна панель.

— А що ти відповіси, якщо я скажу тобі, що я психіатр середніх літ із Нью-Йорка і що те, як ти називаєш мене контрольною панеллю — під цими словами ти маєш на увазі контрольовану панель чи шрапнель? — свідчить, що коїться у твоїй голові: ти готуєшся до сутички?

Мішкін вирішив ще трохи випити з перекидної пляшки. Він мав уже досить усякого клопоту. Щодуху висякав носа. Спалахнули вогники.

Із багажного відділу вийшов чоловік у синій формі й попросив: «Квитки, будь ласка». Мішкін подав квиток, чоловік закомпостував його.

Мішкін натиснув кнопку, що сприйняла те зусилля, мов людина. Почулися стогони і зойки. Він уже пішов на посадку?

3. Новий «генератор імовірності» наказав лікувати шизофренію

Склад на планеті Гармонія був великою яскраво освітленою спорудою, уся — неіржавна сталь і скло, остаточний вигляд, як у супермаркету в Маямі-Біч. Мішкін посадив корабель, вимкнув двигун і поклав ключ до кишені. Ходив сяйливими коридорами повз полиці, заставлені тацями з транзисторами, силіконовими контейнерами, паровідновлювачами, смажениною, замороженими пакетами з гліколевим розчином, дитячими спектрометрами, свічками запалювання, коаксіальними гучномовцями, тюнерними модулями, вітаміном В6 у капсулах із фольги і практично всім, що може знадобитися мандрівникові на далекі відстані у внутрішньому мікрокосмі та космічному просторі.

Мішкін підійшов до центральної комунікаційної панелі й запитав про запчастину L-1223A.

Чекав. Минали хвилини.

— Агов! — гукнув Мішкін. — Що сталося? У чому річ?

— Мені дуже шкода, — відповіла контрольна панель. — Витаю у хмарах. У мене якраз трапився доволі тяжкенький період.