Відома по задругах всюди
Одара честь і безкористь:
У ратстві — оборонець люду,
А в мирні дні — ратай і гість.
І рід великий в нього! Досі
І статки, й челядь — все росте,
Та в горі він: вже третю осінь
У жон його нема дітей!
І то ж коли? Як в ратстві Гвідів[48]
Утратив чисницю він чад[49],
Як у соратників-сусідів
По кілька хоти[50] родять вряд!
Хай старші — ну, а юні чаги,
Як ті яриці[51] в несень час?
Не родять теж… З ковша, корчаги
Він лив Мокоші мед і квас,
Клав Ладі щедрінь[52] три вже рази,
Вогні вкіл верви в ніч обніс —
Та марно… Чи богам образи
Якісь підбив завдати Біс?..
Не гостював вже в окружаїв[53],
З якими приязнь завше грів…
Ані стада, ані врожаї
Йому не радували днів;
Не тішило Гість-Коло[54] в літі —
В рік двічі скарб мінявсь на нім…
Всі весі тут — Одара ж кліті
Стоять порожні в купні[55] дні!..
Але якось — забув і ждати,
На цівку[56] сім восьмиць поклав! —
[48] Гвіди Вигадане вороже плем'я.
[49] Чада Діти, члени роду.
[50] Хоти-Хотини, Бажани Жіночі імена.
[51] Яриці Ягниці восени, як правило, ситі й рослі.
[52] Дарниці-Щедріні Дари в догоду богам і духам.
[53] Окружаї Сусіди.
[54] Гість-Коло Освячене торжище, базарище, на якому велися обмін і торгівля.
[55] Купні Торгові дні.
[56] Цівка Священна палиця, на якій нарізалися різами роки кожному членові родини в день родження. Вісьмиця Вісім років.