Анти: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Сварог навчив людей варить у горні крицю,

А Велес — з волосу видобувати звук…

Минули ночі й дні… Стекло часів багато,

Аж поки у роди сплелися верви всі,

І всюди влади верх у Матері взяв Тато

І з верв[27] задруги склав у клятві на росі[28].

Енети-анти, що “посівом неба” впали,

В роздоллі піль, гаїв розсіялись без мір,

Розгонивсь край вподовж — в Загір'я[29] від Каяли,

І ширився в боки — з морів до Болдигір…

Основою життя став спай сім'ї й посім'я,

Порядком — старшинство, що берегло від бід,

Нещастям стала смерть і радістю — весілля,

І мертвим, і живим за бога всім став Рід.

Та люди не завжди його сповняли звичай,

Чурила й Живи тим спричинюючи гнів,

Тому до них не раз йшов покар таємничий

І вів з собою в край вервечки чорних днів…

Зтоді легенда ця дійшла й до нас віками —

Її нам крізь часи ніс Овлур[30] — віщий сич,

Оздоблену завжди барвистими вінками,

Доніс таки крізь тлум жорстоких тих сторіч!

* * *

Як море, в Анта ліс і поле в них, як море —

Хвилює барвами, аж хлюпа догори…

Край-берегом йому з одного боку гори,

А з другого — старі, як світ, ліси й бори.

Куявки й Слава[31] він праправнук на землі цій,

А предками Артан ще й Ант були йому,

 І Дажба, й Хорс, і Сварж — його сяй-бог трилиций,

[27] Верви Подніпрянські села. Весі Північніші оселки. Задруги Їхні домовні чи родинні спілки.

[28] Клятва на росі Священний обряд предків між собою й богами.

[29] Загір'я Місцевість, з якої текло святе Русло-Дніпро, вона ж – Болдигори, може – Балтигори.

[30] Овлур Птах, вісник частіше нещасливих подій, віщий Сич-Пугач.

[31] Куява і Слава Легендарні пращури подніпрян.