Читать книгу «Теорія права і держави: Підручник.» онлайн.

Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (лист № l.4/18-Г-110.1 від 10.07.2009р.)

Рекомендовано до друку Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 5 від 29.05.2009 р.)

Рецензенти:

О. В. Петришин - д.ю.н., проф. Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, зав. кафедри теорії держави і права, віце-президент АПрН України, академік АПрН України;

Ю. М. Оборотов - д.ю.н., проф. Одеської національної юридичної академії, зав. кафедри теорії держави і права, проректор з наукової роботи;

А. М. Колодій - д.ю.н., проф. Київського національного університету внутрішніх справ, начальник кафедри конституційного і міжнародного права.

ЧАСТИНА ПЕРША ВСТУП ДО ТЕОРІЇ ПРАВА І ДЕРЖАВИ

Розділ 1. ТЕОРІЯ ПРАВА І ДЕРЖАВИ ЯК ЮРИДИЧНА НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

§ 1. Теорія права і держави, її об’єкт, предмет, ознаки

Теорія права і держави - фундаментальна юридична наука, що є синтетичною системою наукових знань про визначальні загальні закономірності становлення, оформлення, функціонування права, а також держави (як юридичного явища) та про відправні типові юридичні поняття і категорії, через які розкриваються об’єктивні властивості праводержавних явищ і процесів.

Об’єкт теорії права і держави - правова реальність, право, його явища і процеси, держава у зв’язку з правом і зумовленості ним як абстрактні творіння суспільного життя, що не пов’язані з конкретною історичною епохою і пізнаються через узагальнені про них уявлення.

Предмет теорії права і держави - основні закономірності становлення, оформлення, функціонування права і держави (як юридичного явища), виражені в узагальненому вигляді в поняттях, категоріях, принципах, теоретичних конструкціях, через які розкриваються об’єктивні властивості праводержавних явищ і процесів.

Основні ознаки теорії права і держави як юридичної науки:

1) забезпечує зв’язок юриспруденції з іншими суспільними науками - входить до складу суспільних наук (усі науки поділяються на технічні, природничі, суспільні), оскільки вивчає суспільні явища, якими є право і держава; користується досягненнями різних суспільних наук, в тому числі міждисциплінарних (філософія права, соціологія права, психологія права тощо);

2) вивчає в єдності та органічному зв’язку право і державу (як юридичного явища), в якості самостійних складних систем, що є підсистемами системи вищого рівня - суспільства. Це означає, що право формується в суспільстві у вигляді типізованих стандартів поведінки чи моделей вирішення конфліктів. Ці стандарти закріплюються державою у визначених офіційних формах (нормативно-правовий акт, правовий прецедент тощо). Держава встановлює, охороняє і захищає правопорядок через використання правових заходів (засобів та способів) і правових форм діяльності (нормотворча, правозастосовна, правотлумачна, установча, правоохоронна). У демократичному суспільстві держава не допускає свавілля своєї влади, а керується принципом верховенства права, згідно з яким природні, невідчужувані і невід’ємні права і свободи людини є основою права держави, його правовим першоджерелом;

3) вивчає право і державу (як юридичного явища) в узагальненому (синтетичному) вигляді - теорію права називають загальною, загальним курсом не тільки тому, щоб відокремити її від теорій (теоретичних частин) інших юридичних наук. Її загальний характер виявляється в такому: а) розкриває значення норми права через її загальний аналіз (види, структура, співвідношення з приписом статті нормативного акта та ін.); б) досліджує право як систему в цілому, а не як конкретну правову систему; в) ґрунтується на узагальненні даних і висновків інших юридичних наук та юридичної практики; г) розробляє теоретичні моделі нормотворчої, право- застосовної, інтерпретаційної, правоохоронної та інших практик; ґ) дає теоретичні узагальнення як внутрішньодержавних, так і міжнародних правових явищ і процесів;

4) вивчає загальні визначальні закономірності становлення, оформлення, функціонування права і держави (як юридичного явища), тобто такі, без яких буття права і держави є неможливим (закономірності формування права; закономірності виникнення держави; закономірності дії механізму правового регулювання тощо). Проте не обмежується вивченням винятково загальних закономірностей (глобальних і локальних перетворень). Враховує також випадковості поряд з абстрагуванням від конкретного стану й розвитку права і держави окремих країн, якого вимагає вироблення загальних закономірностей. Адже без знання випадків (відносно незначних змін) складно правильно зрозуміти загальні закономірності. Нерідко за будь-якою випадковістю ховається закономірність іншого типу або кілька конкуруючих закономірностей. Тому під час розгляду закономірностей (необхідностей) беруть до уваги і випадковості;

5) виробляє вихідні типові юридичні поняття і категорії, через які розкриваються об’єктивні властивості праводержавних явищ і процесів (сутність держави, форма держави, тип держави, функції держави, юридична рівність, сутність права, форма права, система права, правовідносини, механізм правового регулювання та ін.). Суміжні загальні й абстрактні поняття, що відображають закономірності, становлять єдиний для всієї юриспруденції понятійно-категоріальний апарат. У такий спосіб теорія держави і права виконує методологічну, базову функцію щодо інших юридичних наук;

6) дає прогнози і рекомендації щодо вдосконалення та розвитку права і держави на основі глибоких узагальнень здобутків юридичної теорії і практики (вітчизняної і світової).

Теорія права і держави як навчальна дисципліна, що є фундаментальною, методологічною дисципліною в системі вищої юридичної освіти, має за мету підготувати юристів високої кваліфікації, сформувати у них гуманістичне правове мислення, здатність професійно забезпечувати реалізацію, охорону й захист прав і свобод людини, виявляти активність в утвердженні в Україні принципу верховенства права, у побудові демократичної соціальної держави.

Завдання вивчення теорії права і держави як юридичної дисципліни полягають в оволодінні її предметом, який становлять:

• загальні закономірності становлення, оформлення і функціонування праводержавних явищ і процесів;

• юридичний понятійно-категоріальний апарат;

• об’єктивні властивості праводержавних явищ і процесів в Україні і їх порівняльні аспекти в інших країнах світу.

Завданнями теорії права і держави як юридичної дисципліни є такі:

• розвинути абстрактне юридичне мислення майбутнього юриста завдяки засвоєнню загальновизначальних закономірностей становлення, формування і функціонування права і держави, які є предметом цієї науки;

• здобути узагальнені систематизовані знання про структурування і розвиток правових і державних явищ та процесів, методів їх пізнання;

• оволодіти понятійно-категоріальним апаратом і вміти вільно оперувати загальною юридичною термінологією, спиратися на неї у подальшому навчанні і практиці;

• сприймати право як універсальний регулятор суспільних відносин, за допомогою якого можна розв’язувати конфлікти, досягати компромісів, реалізовувати права і свободи людини, притягувати до відповідальності у разі їх порушення;

• орієнтуватися в національному законодавстві, знати основні кодекси, закони і підзаконні акти, їх структури, суб’єктів їх видання;