Теорія права і держави: Підручник.: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

3) системність (структурність) - визначається системою (структурністю) самого права, результатом дії якого є правовий порядок. Правопорядок - не проста випадкова сукупність відносин окремих суб’єктів права, що не пов’язані між собою, а саме система відносин (економічних, політичних, соціальних, ідеологічних), як тих, що об’єктивно складаються і предметно зумовлюються, так і таких, що організуються, закріплюються, охороняються державою за допомогою права. Правопорядок - це не лише система суспільних відносин, а й правореалізація та правозастосування, правомірна поведінка, правова діяльність, будь-яка правова активність. Наявність системно-структурної організації правопорядку, з безліччю елементів і внутрішніх зв’язків дає змогу діяти злагоджено не тільки елементам правового порядку, а й елементам громадянського суспільства та національної правової системи;

4) субординаційність - наявність системи елементів правопорядку, яка ґрунтується на субординації, суворій співпідпорядкованості: а) органів держави, посадових осіб за їх ієрархією; б) нормативних актів за юридичною силою: верховенство конституції, відповідність законів конституції, а підзаконних актів - законам; в) актів застосування норм права, що відповідають нормативно-правовим актам та нормативним положенням (принципам) конституції і міжнародним актам; вертикальна і горизонтальна супідрядність інших зв’язків у суспільстві;

5) цілісність, як і єдність правової законності,- забезпечується його поширеністю на території всієї країни. Неприпустимим є існування різних правопорядків в окремих регіонах (областях, районах, містах) держави, тим більше унітарної держави, якою є Україна. Однак на практиці у певних сферах правового регулювання (стягування податків, надання пільг, організація ринкової торгівлі та ін.) такий різнобій існує. Зазвичай він виникає від суперечностей у чинному законодавстві і зумовлених цим різних його трактувань на місцях. Умовою єдності правопорядку є єдність правової законності;

6) стабільність (усталеність) - надійне закріплення його функціонування правовими нормами та створення умов щодо їх реалізації. Оскільки небезпека дестабілізації загрожує правопорядку постійно, особливо в періоди соціально-економічної перебудови, реформування суспільства, не завжди продуманого і обґрунтованого, а також в умовах наявності прогалин і колізій в законодавстві, держава застосовує запобіжні заходи у сфері як нормотворчості, так і правозастосування (охорона правопорядку правоохоронними органами та ін.);

7) підконтрольність - виявляється у здійсненні повсюдного, загального й універсального контролю суб’єктами та інститутами громадянського суспільства, уповноваженими органами держави (перевірка якості законів, відповідності їм підзаконних актів, ступеня реалізації прав та свобод громадян тощо). Підконтрольність додає стійкості правопорядку, оскільки спрямовує його розвиток на високих моральних підвалинах, повазі до прав людини, її гідності і честі;

8) відповідальність держави перед суспільством і громадянином за його забезпечення - означає, що реалізація основоположних прав і свобод людини, здійснення суб’єктивних прав і обов’язків учасників правовідносин, діяльність державних органів і посадових осіб у межах їх офіційно визначеної компетенції, додержання усіма суб’єктами правозаконності, охорона і захист фізичних і юридичних осіб від порушень гарантуються державою. У разі неналежного забезпечення правопорядку держава (в особі її органів і посадових осіб) має нести відповідальність перед суспільством і громадянином.

§ 4. Право, правова законність, демократія і правовий порядок

Право, правова законність, правовий порядок, демократія - взаємоозумовлені явища, що не можуть повноцінно існувати одне без одного. Якщо право, правова законність, правовий порядок - це певні рівні, зрізи правової матерії, які можна розглядати як її початок, динамічну частину (розвиток) і результат, то демократія є умовою для їх якісного функціонування.

Право і правовий порядок - співвідносяться як юридична основа (право) і результат дії права (правопорядок):

Право є системою норм, що регулюють суспільні відносини задля встановлення правопорядку; слугує засобом формування та закріплення норм; зумовлює нормативність правопорядку; виступає первинним засобом правового впливу на суспільні відносини, що стали предметом правового регулювання; визначає можливість правового регулювання суспільних відносин; слугує гарантом правопорядку у разі своєчасного оновлення правових норм відповідно до вимог суспільного розвитку.

Правовий порядок є громадянським порядком, що ґрунтується на нормах права, поза якими і без яких він немислимий; є реалізованим правом; зумовлює нормативність права; є кінцевим результатом дії права, визначає рівень упорядкованості суспільних відносин правом, але може передувати праву - у разі, коли типові моделі правової поведінки, що формуються у громадянському суспільстві, набувають пізнішого закріплення в офіційних джерелах права; характеризує дієвість правового регулювання суспільних відносин; завдяки нормативності виступає засобом подолання прогалин та колізій в законодавстві, оскільки правові норми, втілюючись у суспільне життя, виявляють недоліки у сфері правового регулювання.

Правова законність і правовий порядок співвідносяться як засіб установлення правового порядку (правова законність) і впорядкована дійсність, наслідок дії правової законності (правовий порядок).

Правова законність - галузь сущого і належного, тобто є правом, що реалізується; це принцип, метод діяльності, режим правових дій і відносин; засіб встановлення правопорядку; визначає рівень правопорядку.

Правовий порядок - галузь сущого, тобто втілене в життя право; правова законність у дії, реалізована правова законність, результат принципу, методу діяльності, режиму правових дій і відносин; фактична упорядкованість суспільних відносин, що виступає як найважливіша основа (засіб) для підтримання законності; залежить від зміцнення правозаконності.

Правовий порядок і демократія співвідносяться як підґрунтя для розвитку демократії (правопорядок) і сприятлива атмосфера для утвердження права, забезпечення законності і правопорядку (демократія).

Правовий порядок - основа демократії, найважливіша умова реалізації інститутів демократії; впливає на рівень розвитку демократії; слугує мірилом свободи особи, гарантованості її прав і законних інтересів, виконання обов’язків і здійснення відповідальності; забезпечує легітимність демократії.

Демократія - режим сприяння правопорядку, гуманістична атмосфера для його розвитку (дотримання міжнародних стандартів прав людини); визначає рівень розвитку правопорядку завдяки демократичним механізмам, інститутам, нормам; створює умови для забезпечення принципу рівності громадян перед законом, рівності їх прав, свобод і обов’язків, рівності правової охорони і захисту; є легітимною основою ефективності правопорядку.

Отже, правовий порядок - вінець дії права, результат механізму правового регулювання і необхідна умова функціонування як правової системи, так і всієї соціальної системи.

§ 5. Правовий порядок, громадський порядок і дисципліна

Правопорядок є частиною громадського порядку, що складаєтеся із суспільних відносин як правового, так і неправового характеру, котрий являє собою стан урегульованості суспільних відносин.

Громадський порядок - зумовлений об’єктивними і суб’єктивними чинниками стан урегульованості та організованості порядку у громадських місцях, що складається на основі реалізації всіх соціальних норм і принципів (правових, моральних, релігійних, корпоративних тощо).

За допомогою громадського порядку, його встановлення і підтримання забезпечуються: а) суспільна безпека і злагода; б) безпека громадян, їх захист від зазіхань на їх права та інтереси; в) сприятливі умови для нормального функціонування організацій і громадських об’єднань, для праці і відпочинку громадян, поваги їхньої честі, людської гідності і суспільної моральності. Основу громадського порядку складають відносини, поведінка та всі види діяльності, що складаються в місцях спілкування людей при задоволенні їхніх матеріальних, духовних потреб, під час відпочинку (тобто в громадських місцях).

Поняття громадського (суспільного) порядку ширше за поняття правового порядку, оскільки у зміцненні і підтримці першого важлива роль належить усім соціальним нормам. Правопорядок складається тільки на основі правових норм і тому охороняється спеціальними державно-правовими засобами. Громадський порядок гарантується переважно силою суспільного впливу, однак держава не може бути байдужою до його стану. Держава вводить заборони на певні дії, встановлює відповідальність за правопорушення, визначає завдання, функції, повноваження, форми і методи діяльності державних органів, їх посадових осіб, громадських формувань з охорони порядку.

Державна дисципліна - порядок відносин, поведінки, діяльності, що встановлюється державою для державних органів, установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян, відповідно до якого вони повинні виконувати покладені на них завдання, функції і обов’язки. Наприклад, посадові особи зобов’язані не перевищувати свої повноваження, не зазіхати на права, не зачіпати інтересів інших суб’єктів, виявляти ініціативу і відповідальність у дорученій справі тощо.

Державна дисципліна і правопорядок тісно пов’язані між собою, оскільки державна дисципліна неможлива без додержання і виконання законів і свідомого позитивного ставлення державних службовців до встановленого правопорядку. Без дисципліни не може існувати стійкий правопорядок, оскільки дисципліна пов’язана з правомірною діяльністю (поведінкою) особи. У ній відображаються: 1) вимоги суспільства до фізичних осіб і колективів; 2) соціальна оцінка поведінки людини з огляду на її відповідність інтересам суспільства, законності, правовій культурі.

Види державної дисципліни: технологічна - додержання технологічних нормативів у процесі виробничої діяльності та ін.; договірна - додержання суб’єктами права договірних зобов’язань; планова - своєчасне і якісне виконання планових завдань; фінансова - додержання суб’єктами права бюджетних, податкових та інших фінансових приписів нормативних актів: військова - додержання військовослужбовцями правил, установлених законами, військовими статутами, наказами тощо.

Принципове значення має трудова дисципліна - обов’язкове додержання учасниками трудового процесу встановленого внутрішнього розпорядку: вчасно приходити на роботу, дотримуватися встановленої тривалості робочого дня, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, вчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації та ін.; в трудовому законодавстві визначається додаткове коло обов’язків працівників, пов’язаних з дотриманням технологічної дисципліни. Для підвищення ефективності трудової дисципліни важливо: 1) застосовувати способи заохочення з метою розвитку спонукальних чинників (оголошення подяки, видача премії, нагородження цінним подарунком, почесною грамотою, подання до нагородження орденами і медалями, званнями, матеріальна винагорода); 2) накладати засоби юридичної відповідальності (звільнення, депреміювання, пониження на посаді та ін.).

На трудову дисципліну, як мінімум, впливають два фактори:

1) бажання, з яким виконуються накази і розпорядження адміністрації. Виконавська дисципліна зумовлюється: а) підбором кадрів - залученням найбільш придатних працівників і турботою про підвищення їх кваліфікації; б) демократичним стилем керівництва, який поєднує колегіальність в обговоренні рішення (право мати власну думку, доки не прийняте рішення) та єдиноначальність при ухваленні рішення і відповідальність за його результат. Слід визнати, що дисципліна залежить не стільки від сили примусу або виховного впливу переконанням, скільки від раціональної системи господарювання і управління, стилю керівництва, орієнтованого на особу, яка реалізує себе в процесі праці;

2) сприйняття правил і стандартів у роботі. Правила повинні бути розумними й доречними, тоді і дисципліна додержуватиметься. Головним має бути принцип: прагнути до поєднання інтересів працівників і адміністрації. Якість дисципліни залежить від ефективності правового виховання, рівня правової культури, усіх членів трудового колективу, атмосфери професійного порозуміння і співпраці.