Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Це залежить від вашого друга, я на це не впливаю. Ви маєте це узгодити з ним.

Рат подивився на Оппенберґа, який зважував варіанти, вагаючись щодо непростого рішення. У будь-якому разі, Рат дав продюсерові вагомі причини, з яких Манфредові Оппенберґу варто було допомогти йому знайти Фелікса Кремпіна раніше, ніж його знайдуть інші.

Оппенберґ загасив цигарку і потягнувся по свій куверт.

— Я пропоную угоду, — сказав він. — Я намагаюся допомогти вам відшукати Фелікса Кремпіна, а ви й далі шукаєте Вівіан.

— Якщо ви не просто спробуєте, ви зможете знайти Кремпіна, — ствердив Рат.

— Якщо ви не на позір шукатимете, ви знайдете мою Вівіан.

— Я не маю змоги вдатися до магії, але можу пообіцяти вам зробити все можливе.

— Тоді ми домовилися, — всміхнувся Оппенберг. — Світлини чимсь прислужилися? Таксист упізнав кого-небудь із них?

— Тільки Кремпіна — як розшукуваного поліцією, за фото з газет.

Рат витягнув із кишені портрет чорнявого актора, який він відклав.

— І ще він придивлявся до цього. Сказав, що він схожий на типа, який зустрічав Вівіан.

— Ґреґор? Вівіан його практично ігнорувала.

— Водій таксі говорив тільки про подібність. Ви знаєте ще кого-небудь, хто мав би схожу зовнішність? Це може бути також продюсер.

Оппенберг на мить замислився, а тоді неохоче похитав головою.

— Ні, ні, — сказав він. — Я думаю, це марнування часу, шукати серед моїх людей. Покажіть тому таксистові кілька світлин людей Белмана! Можливо, її захопив хтось із них, і Вівіан вже кілька тижнів утримують у підвалі.

— Ви маєте на увазі, Белман її викрав? Тільки для того, щоб затримати зйомки вашого фільму?

— Принаймні, від нього можна такого сподіватися. Тим паче, він міг просто замовити її викрадення. Щоб самому не бруднити руки. У цьому місті достатньо злочинців, здатних упорати таку справу.

Рат подумав про Йогана Марлова. На таку дешеву, брудну роботу він навряд чи спокусився б. Однак доктор М. імовірно знає, кому могли запропонувати таке завдання. У Рата десь мав іще бути номер телефону Марлова. Номер, якого не знайдеш у жодній телефонній книзі.

Він встиг випити два пива і перехилити дві чарки, доки Ґреф нарешті увійшов у «Мокрий трикутник». У залі було накурено — хоч сокиру вішай, і подмух свіжого повітря, що увійшов із детективом, цього не змінив. Рат кивнув Шоршу, корчмар ледь помітно ворухнув правою бровою і підставив два пивні кухлі під кран. Ґреф сів поруч з Ратом на вільний табурет за шинквасом.

— Ти знову куриш?

— Як ти здогадався? — пробурмотів Рат, запалюючи «Оферштольц», який щойно вклав собі до рота.

Господар поставив на шинквас дві пива і два шнапси. Вони показали один одному «Будьмо!» і перехилили по чарці. Тоді «заполірували» пивом.

— Це стільки часу тебе Бьом не відпускав? — запитав Рат.

Ґреф похитав головою:

— Мене затримало щось інше, — Детектив витягнув із кишені великий коричневий конверт. — Мій звіт про похорон Весселя. Ти зможеш подати його завтра? Але я тобі скажу одну річ: більше я таких послуг тобі не робитиму. То був не похорон, справжні вуличні бої.

Рат узяв конверт, розгорнув його і витягнув пачку складеного вдвоє машинопису. Ґереон дивився на нього і не йняв віри очам.

— Тут щонайменше десять сторінок.

— Дванадцять. Не з примусу, а з приязні.

— Не знаю, що й казати, — мовив Рат, ховаючи конверт.

— Я б знав, що сказати і що зробити.