Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Рат поклав слухавку. Він більше не міг витримати цього виродка.

Йому більше пощастило, коли він набрав наступний номер. Вайнерт був уже в пальті, але ще не вийшов із дому. Цього разу він сам відповів на дзвінок.

— Тільки дуже коротко, — застеріг журналіст, — на мене з нетерпінням чекають у «Таґеблатт». Треба чимшвидше проаналізувати кризу великої коаліції.

— Подумай, чи ти не хочеш продати сьогодні редактору іншу історію?

— Просто скажи, що хочеш дати мені зелене світло на історію Вінтер.

— Так. Тільки одне обмеження: було б добре, якби моє ім’я не згадувалося занадто часто. В ідеалі, взагалі б мене не згадувати, бо я, формально, вже не відповідальний за цю справу.

— Я маю назвати якісь прізвища. Двох чи трьох осіб з апарату поліції. Бодай когось одного.

— Слідство веде старший комісар Бьом.

— Той нічого не каже.

— Тоді я можу дати тобі домашній номер іншого колеги. Він зараз хворий. Але зазвичай належить до групи Бьома.

— Він щось знає, коли він хворий?

— Ти маєш усі факти. Розпитай його відповідно до того, що сам знаєш, тоді він відповість. Не мені тебе вчити, як працювати.

— Тоді дай мені номер, я спробую. До речі, я домовився про зустріч для тебе. З Гайєром.

— З ким?

— Віллі Гайєр. Сценарист. Завтра ближче до першої у «Романському кафе».

— Серед вискочнів, що корчать із себе казна-що?

— Я теж буду там.

— Гаразд, я не хотів нікого образити.

— Ти маєш слушність. У «Романському» на сьогодні найвищий по країні відсоток невдалих письменників. Утім, два чи три успішних теж є.

У двері постукали, і Еріка Фосс просунула в двері свою біляву гривку.

— Що там іще? — сердито запитав Рат, прикривши долонею мікрофон. — Вже повернулися з криміналістичного? Я не хочу, щоб мене турбували!

— Комісаре, це терміново. — Еріці Фосс було явно ніяково, що змушена його потурбувати. — Старший комісар Бьом! Він може з вами зараз говорити. Але каже, що в нього обмаль часу. Вам слід поквапитися.

Коли Рат увійшов у кабінет Бьома, там були також Ґреф і Ланґе. Головний інспектор сидів за столом і навіть не підняв на нього очей від досьє, що вивчав.

— Ви хотіли мене бачити? — спитав він.

— Так, пане старший комісаре. — підступив до його столу Рат. — Власне, я сподівався, що ми зможемо поговорити наодинці...

— Я не маю секретів від моїх співробітників. Крім того, у мене не так багато часу. Про що йдеться?

— Я хотів вибачитися, пане старший комісаре.

Слова насилу виходили з його вуст. Рат відчув, що все його тіло чинить опір цій нарузі. Але він мусив пройти через це, Вайс і Ґеннат звеліли вибачитись перед Бьомом. То був наказ. Один із тих, які не випадає ігнорувати.

Бьом залишався непорушеним. Він досі навіть не глянув на комісара.

Ґреф підійшов до дверей і коротко глянув на свого шефа і напарника, присутність на Каносському приниженні якого була детективові вкрай незручною. Рат скористався з нагоди і на мигах показав Ґрефу, що їм треба буде зв’язатися по телефону.