— Я вражений, як ви дізналися?
— Елементарне розслідування, — реготнув Ґреф.
— Моя сестра працює у відділі кадрів, — пояснила Еріка Фосс.
— Дата правильна, — визнав Рат. — Ваша сестра точно вас поінформувала.
— Ми думали, ти приховуєш свій день народження, бо не хочеш ні на кого зайве витрачатися, — пожартував Ґреф. — Але з нами такий номер ти не зіграєш!
— Мені слід було здогадатися, — всміхнувся Рат.
— А зараз, пане комісаре, ми щось маємо для вас! — Еріка Фосс витягла з глибин свого столу яскраво-червоний пакет і подала Рату. — Від нас усіх!
Рат зірвав червоний папір і знайшов у пакеті скромну запальничку і портсигар, що пасував до неї. Зазвичай він діставав цигарки просто з коробки, але мати щось елегантніше не завадить — наприклад, для таких ситуацій, як минулого вечора.
— Дякую, — сказав він. — Як, одначе, швидко розійшлася новина, що я знову курю.
— Так, ми хочемо зробити все можливе, щоб тебе в цьому підтримати, — посміхнувся Ґреф. — Коли куриш, ти менше дратуєшся.
— Ну, на ближчий час ви однаково мене здихалися — всі, крім фройляйн Фосс. До речі, яким робом ви всі тут? Хіба вам не треба увихатися на Бьома?
— Все нормально, ми однаково всі мали тут бути, — запевнив його Геннінг. — Ми, звісно, покладаємось на тебе в розумінні, що ти не обмовишся Бьому, де ми були після наради.
— То сьогодні знов була нарада?
Ґреф знизав плечима:
— Бьом тепер щодня збирає наради. Він хоче чимшвидше закрити справу Вінтер.
— Я чув, за Кремпіна навіть нагороду призначили.
Червінскі кивнув:
— Якщо ми його упіймаємо, справу, вважай, розв’язано. Якщо ми його не знайдемо, перспектива кепська.
— Це означає, що ніхто вже справу не розслідує, а всі, натомість, шукають бідолашного Кремпіна?
— Чого ж «бідолашний»? — скривився Червінскі. — Якби він нікого не вбив, ніхто б його не переслідував.
— Що ж, то щасти вам! — побажав Рат. — Я маю на увазі, у пошуках Кремпіна. А тоді, може, і вбивцю якось злапаєте.
— Ґереоне, ти майже самотній у своїй теорії, — похитав головою Ґреф. — Більшість колег вважають, що вбивця він.
— Тому він ховається. Оскільки знає, що проти вашої упереджености він не має жодного шансу.
— Ми дістанемо його, — пообіцяв Червінскі. — Тоді побачимо, де правда.
— Вам треба йти, — поквапив їх Рат. — Я не хочу почуватися винним через те, що ви прошпетитеся перед Бьомом.
Невдовзі він знову сидів над своїм рапортом. Якогось реального прогресу він не домігся. Але в нього виникла ідея.
— Ваша сестра, фройляйн Фосс, — звернувся від до своєї секретарки, — не має вона доступу до лікарняних, посвідчень і такого іншого?
— Цього я не знаю. Треба було б у неї запитати.
— То зробіть це, будь ласка. Але обережно. Мені треба знати, які травми отримав мій колега Бреннер.
— Навіщо це вам? Я не знаю, чи зможу.