Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Ми побачимося сьогодні вдень.

Рат повісив слухавку.

До Замку він увійшов тільки близько дев’ятої. Його кабінет стояв пусткою — невже Бьом забрав у нього навіть Фосс? Рат одразу взявся до роботи: витяг із конверту звіт Ґрефа і додав його дванадцять сторінок до інших рапортів про похорон Весселя, отриманих, зокрема, також від політичної поліції. Бьом прагнув розглянути всю справу суто як убивство і приховати всі політичні аспекти, але такий підхід навряд залишався можливим, з огляду на повідомлення про людські жертви під час поховання. Нацисти перетворили подію на своєрідну урочисту церемонію мало не державного значення, а комуністи від самого початку перешкоджали похоронній процесії провокаційними гаслами і висміюванням жертви вбивства, виставляючи його сутенером. Навіть якщо вони в такий спосіб домагалися правди, подумав Рат, то це робили аж ніяк не у виточеній англійській манері.

Справжнього сутенера, як на те, на церемонії поховання не називали. Із Ґрефового звіту він навіть певною мірою зрозумів підстави для гніву, який викликали в нацистів образи з боку червоних. Нацисти канонізували свого небіжчика як мученика, червоні таврували його як покидька — брехня з обох боків.

Ратові знадобилося менше години, щоб підшити всі документи, але він не мав охоти особисто подавати готові матеріали Бьому. Він радше зачекає, доки нарешті прийде Фосс, і попросить секретарку віднести документи Бульдогу. Тим часом Рат узявся до рапорту, який звелів надати Вайс. Йому не так просто було підшукати такі слова і звороти для пояснення свого поводження стосовно Бреннера, які максимально виправдали б його самого. Перш за все, йому було складно було сформулювати причину, з якої виникала абсолютна необхідність бити Бреннера кулаком в обличчя. Він не міг отак просто написати: «Комісар Бреннер грубо образив мою колишню коханку, стенографістку Інспекції з розслідування вбивств Шарлотту Ріттер, внаслідок чого я змушений був захищати гідність дами, попередньо застерігши детектива Бреннера, що не толеруватиму дальших образ. Проте Бреннер, не зваживши на мої вимоги і не припинивши свої висловлювання, не дав мені іншого вибору, як зупинити їх більш рішучими діями».

Він однаково записав це речення. Принаймні, він зможе потім перефразувати його таким чином, щоб не згадувати Шарлі, й покласти цю фразу в основу чистового варіанту.

З коридору постукали в двері приймальної.

Рат подумки вилаяв свою секретарку. Де вона валандається? Про все тепер мусиш сам подбати! Він підвівся з-за письмового столу, підійшов до своєї двері і гукнув через приймальню:

— Заходьте!

Увійшла Еріка Фосс, винувато спустивши очі долі, коротко привіталася і повісила пальто на вішак.

— Що це має означати? Чому ви стукаєте? І чому ви тільки зараз прийшли на роботу?

— Вибачте, пане комісаре, але — я...

— Ваше щастя, що ви зазвичай пунктуальні, — буркнув Рат.

Вона знову сором’язливо спустила очі — вираз, який геть не пасував до її обличчя берлінської паливоди — і сіла на своє місце.

— Тоді подбайте, будь ласка, щоб мене ніхто не турбував упродовж наступної години, — наказав Рат, зачиняючи двері.

Він почув, як вона тихенько розмовляла по телефону — ймовірно, знову з сестрою, але розмова тривала недовго.

Не минуло п’яти хвилин, як у двері постукали.

Рата наче струмом ударило.

— Що там таке? — буркнув розлючено.

Двері залишалися зачиненими; з того боку знов постукали. Ратові увірвався терпець; він підскочив, підбіг до дверей і різко розчахнув їх.

— Хіба я не сказав чітко, щоб мене турбува...

З дверей стрельнуло. Корок із пляшки шампанського лупнув у стіну, металевим гонгом відгукнувся абажур, а корок приземлився десь між кошиком для сміття і столом. Шампанське фонтаном вдарило з пляшки, і Рейнгольд Ґреф намагався упіймати його в кілька келихів. Поруч із ним стояла, сяючи щастям, Еріка Фосс, з-позаду якої, трохи збентежено виглядали Пліш і Плюм. А тоді вони всі заспівати. Імпровізований квартет привітав його величальною на день народження. Не дуже до ладу, але з серцем.

Рат насправді терпіти не міг такі серенади, особливо на день народження, але в цьому випадку був по-справжньому зворушений. Як колеги дізналися про його день народження? І як знайшли час привітати його, коли Бьом розпорошив їх навсібіч.

Пісня скінчилася, і Рейнгольд Ґреф вийшов наперед, з двома келихами шампанського в руці.

— З днем народження, — привітав, простягнувши один йому.

Рат взяв келих і жестом показав «Будьмо!» чотирьом, які вже всі тримали в руках свої келихи.

Еріка Фосс нетямилася з нетерпіння:

— Вітаю з усього серця, пане комісаре!

— Від нас теж щирі вітання, Ґереоне, — одночасно з Геннінгом підніс келих Червінскі.

Всі випили. Напій був липким і солодким, але Рат не показав, що йому не смакує: у такій ситуації, головне — щирість добрих намірів.