Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

З кожною неквапливою затяжкою, цигарка поволі заспокоювала його. Щойно докуривши, він зняв слухавку.

— Еріко, — наказав він, — будь ласка, підіть до криміналістів і дізнайтеся, що Кронберґ і його колеги зібрали для особової ідентифікації людини на ім’я Гелер Альберт.

Так вона матиме чим зайнятися якийсь час. І уникне спокуси підслуховувати телефонні розмови.

Почувши, як грюкнули двері, він перевірив, чи справді Фосс пішла. Аж тоді знову зняв слухавку. Перш за все, він зв’язався з редакцією «Бе-Зет опівдні».

— Колега Фінк сьогодні тішиться великим попитом у поліції, — зауважила редакційна секретарка, перш ніж з’єднати його з коротуном.

Отже Вайс таки перевіряв — дзвонив у редакцію.

— Комісаре Рате! — голос репортер звучав зухвало. — Ви вирішили розповісти мені продовження?

Рат атакував його без преамбули.

— Що ви собі дозволяєте?! — гаркнув він у слухавку. — Що ви понаписували в своїй газеті?

— Тільки те, що ви сказали, — незворушно відказав Фінк.

Він зберігав спокій. Такі дзвінки, ймовірно, не були для нього чимсь незвичним.

— Ви, комісаре, як багато ваших колег, мабуть, вважаєте, що ваше мовчання може перешкодити публікації, однак це хибне уявлення. Якщо я хочу написати історію, я її пишу. Якщо ви намагаєтеся обмежити мене інформаційно, я збираю всю інформацію, яку ви дали мені свідомо чи несвідомо, і логічно поєдную з рештою всього, що назбирав. З іншого боку, якщо ви надаєте мені вичерпні відомості, ви маєте більше контролю над публікацією, а понад те — нового друга.

— Чому ви думаєте, що я шукаю друга?

— Як я вже казав: вам жодної шкоди від того, що ви мені розповісте.

— Ви натякаєте, що мені буде шкода, якщо я з вами не спілкуюся?

— Якщо йдеться про мою статтю, то перепало в ній не вам, а вашому старшому комісарові...

— Ви цитували мене проти моєї волі!

— Ви знали, що розмовляєте з репортером!

— Але не знав, що ти наміряєтеся написати все, що я кажу!

— Така моя робота.

— Це абсолютно не в моєму стилі — зневажливо висловлюватися про колег на публіці.

— Якщо це не ваш стиль, то в майбутньому вам не варто цього робити.

У цього виплодка на все була готова відповідь. Висувати чергові аргументувати проти нього було так само безнадійно, як стинати голову гідрі. Щойно відрубав одну, виросло десять нових.

— Ви мали сказати мені, що сказане вами є конфіденційною інформацією, — не вгавав журналіст. — Я дотримуюся домовленостей.

— Ми ні про що не домовлялися!

— Тоді ви самі бачите, що б краще було б одразу про все домовитися.

— Я не мав і не маю нічого, щоб вам повідомляти. А попри те, мене зараз вважають вашим джерелом на Алексі. Як ви це поясните?

— Якщо так, то станьте ним.

— Перепрошую?

— Станьте моїм джерелом. Я маю на увазі, якщо вас однаково так сприймають на службі... сівпрацюйте зі мною, і я обіцяю, що ви ніколи не потрапите в таку ситуацію, як...