Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Завдяки вашому коментарю, пане комісаре! — знову підвищив голос Вайс. — Завдяки вашому коментарю! Як ви могли дозволити собі оті мудрування щодо своїх повноважень і повноважень вашого керівника? Та ще й для преси!

— Але я цього не робив!

Тон щирого обурення вдався йому досконало. Можливо тому, що він справді так почувався.

— Ви кажете, що ніколи цього не говорили?

— Я вимовив подібну фразу, але в геть іншому контексті! І пан Фінк у жоден спосіб не давав мені зрозуміти, що хоче процитувати мене в своїй газеті.

Вайт пронизав його своїм гострим, майже нищівним по­глядом.

— Вам пощастило, що я знаю цього Фінка, — сказав він нарешті. — Ви маєте слушність, він є недобросовісним представником своєї професії. Інакше, мені було б складно повірити вам, — Вайс нахилився вперед. — Вам, пане комісаре, ще є чого повчитися в розумінні спілкування зі столичною пресою. Недбалі заяви можуть мати фатальні наслідки, як бачите! Нам, поліції, потрібна співпраця з пресою, жодних сумнівів щодо цього немає; але не тіште себе ілюзією, буцімто можна з пресою бавитися! Бо тоді вона бавитиметься з вами!

— Що мені робити, пане заступнику начальника поліції? Вимагати спростування?

— Не треба! — відмахнувся Вайс. — Тільки зробите гірше. Залиште так, як воно вже є. Я просто хочу, щоб ви був обачнішим, зважали з ким говорите про справу. Щоб із вами не повторилося щось подібне.

Вайс підвівся зі свого шкіряного крісла.

— І звісна річ, — додав він, перше ніж відпустити Рата, — ви маєте вибачитися перед старшим комісаром Бьомом.

До Інспекції А Рат повернувся разом із Ґеннатом. Будда ще ані слова не сказав.

— Коли знов до Дюссельдорфа, пане раднику? — запитав Рат, нездатний більше витримати цієї мовчанки.

— Коли порозгрібаю тут усе лайно, — буркнув Ґеннат. — Не намагайтеся вдавати, що нічого не сталося! Я розлючений на вас. І не тільки тому, що через вас не встигаю на свій потяг! Але я не маю наміру обговорювати це з вами в коридорі.

Це були єдині слова, які Ґеннат вимовив, доки вони йшли до Інспекції з розслідування вбивств — шлях, що видався Ґереону нескінченним. Аж нарешті вони дісталися кабінету Ґенната. Будда сказав Трудхен Штайнер, своїй багаторічній секретарці, що він не бажає, щоб його турбували, і запросив Рата увійти.

— На кілька хвилин.

Секретарці Будда свого кепського гумору не показував, але ввічливо відмовився, коли Штайнер, приязно глянувши на Рата, запропонувала принести їм чаю з пирогом. У Ґенната навіть тяжких провинників частували пирогом.

Будда зачинив двері і сів за свій стіл. Рата ж він всадовив навіть не в потертому шкіряному гарнітурі — диван і два крісла, — в якому зазвичай приймав гостей, а на стільці перед своїм столом, тобто на місці, зарезервованому для бідних грішників, з яких він тут витягував зізнання.

Якийсь час Ґеннат мовчки дивився на Рата. Його погляд був не стільки докірливий, скільки питальний. Украй неприємний погляд учителя, який хоче зрозуміти, чому його улюблений учень відмовився складати іспит на атестат зрілости.

— Я вас не розумію, — сказав зрештою Ґеннат. — Навіщо ви влаштовуєте такі історії?

— Мені прикро щодо мого колеги Бреннера. Але та сутичка справді не передбачала аж таких наслідків. Його непрацездатність повинна мати...

— Облиште з тим Бреннером! Це та морока, у якій доктор Вайс має дати з вами раду.

— Тоді я не знаю, що ви маєте на увазі, пане раднику.

— Не вдавайте дурника. Ми говорили про це кілька днів тому. Наша давня тема. Про те, що ви не самотній вояк, а член колективу Інспекції А. Що ви ділитеся своїми ідеями й інформацією з рештою нас.

— Але ж... з усією повагою, пане раднику, я саме так робив! Позавчора, про схованку Кремпіна я відразу повідомив через колег Геннінґа і Червінскі. І про той дріт у студії «Терри» я вчора негайно повідомив по телефону помічникові детектива Ґрефу, і попросив, щоб він поінформував наших колег, і щоб...

— ...і подбали, щоб вас там не було, коли Бьом приїхав зі своїми людьми.

— Як я маю це розуміти? Я забезпечив старшому комісарові Бьому значний прогрес у розслідуванні справи, а він не має нічого кращого, як скаржитися на мене в інстанції вищого рівня?

— Ніхто не скаржився. На щастя для вас, старший комісар Бьом лояльний працівник. Лояльний до свого відділу, включно з найостаннішим зі своїх співробітників, хоч би яким недисциплінованим той був.

— Я думаю, ви маєте на увазі мене, пане раднику.

— Не будьте таким пронозливим!