Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

То он звідки вітер дме! Бреннер виніс їхню невеличку приватну суперечку на офіційний розгляд найвищого суду.

— Не так щоб дружні, — тягнув Рат, — а скоріше... скажімо... колегіальні.

— Он як, — кивнув Вайс. — У мене є внутрішня скарга. Комісар Бреннер стверджує, що ви, без жодної причини, кілька разів його вдарили в танцювальній залі «Резиденц Казино» в неділю вночі.

Навіть зробивши паузу, Вайс дивився Ратові в очі.

— Що ви маєте на це сказати?

— Я вдарив колегу Бреннера, пане заступнику начальника поліції, — визнав Рат, — але не без причини.

— Яка причина може виправдовувати публічне побиття колеги? — запитав Вайс. — Ви знаєте, що ми завжди і всюди маємо оберігати високу репутацію нашого відомства.

— Ми не були там у ролі працівників поліції, — виправдовувався Рат. — То був бал-маскарад, ми обоє були в машкарі.

— Це не відповідь на моє запитання.

— Насправді, причина була, пане заступнику начальника поліції, але приватна, — не здавався Рат. — Комісар Бреннер зачепив гідність певної дами.

— «Певної дами»?

— Знайомої.

— Комісаре, слава Богу, часи, коли офіцери билися на дуелі за дамську честь, відійшли в минуле. Вам не здається, що ваша реакція могла бути перебільшеною?

— Я застерігав колегу Бреннера, я попросив його перестати говорити.

— Говорити про що?

— Говорити непристойні, огидні речі, пане заступнику начальника поліції. Я не хочу тут цього повторювати.

— Про яку даму йдеться?

— Вибачте, але я не можу вам цього сказати.

— Чому ні?

— Я маю на увазі, це не має обходити пана заступника начальника поліції! Моя суперечка з колегою Бреннером була суто приватною справою.

— Якщо ви, співробітник поліції, побили когось, хоч то колегу, хоч цивільного — це все що завгодно, але не ваша приватна справа!

Вайс підвищив голос. Рат зрозумів, що не може легковажити.

— Вибачте, пане заступнику начальника поліції, я не це мав на увазі. Але я однаково не хочу втягувати даму.

— Я не хотів ображати ваші почуття, пане комісаре, — мовив Вайс більш поблажливим, примирливим тоном. — Ідеться тільки про будь-яких свідків, які могли б свідчити на вашу користь. Комісар Бреннер, зі свого боку, назвав детектива Червінскі, що, як видається, був свідком інциденту.

— А що говорить Червінскі?

— Ми ще не розпитували його про інцидент.

— Невеличка спірка між колегами — я не знаю, чи варто називати це інцидентом.

— Не намагайтеся знову викручуватися! Комісар Бреннер намірявся порушити проти вас кримінальну справу, щоб розпочати дисциплінарне провадження, але, на щастя, я зміг переконати його, що має сенс вирішити праву всередині колективу. Ви собі уявляєте, що відбудеться, якщо в пресі з’явиться така історія?

— Чому тут немає Бреннера? Тоді ми могли б потиснути один одному руки, і все забути. Я б саме в такий спосіб здихався цієї проблеми.

— Комісар Бреннер наразі не може працювати через свої травми, — мовив Вайс діловим тоном.