Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Вже пішов, — відказала секретарка. — З Ланґе до Ґрюневальду. Наскільки я знаю, обходитимуть лаубеколонії[37]. Бьом вважає, що Кремпін може десь там переховуватись.

Бьом однозначно — і в письмовій формі — зазначив, що Рат має також подати детальний звіт про похорон Весселя; звіт, який може написати тільки Ґреф, який був на кладовищі в суботу.

— Якщо Ґреф подасть про себе яку звістку, будь ласка, негайно скеруйте його до мене. А тим часом спробуйте, чи не зможете ви сконтактувати з ним, доки він у дорозі.

— Якщо це виявиться так складно, як було сконтактувати з вами в останні кілька днів, пане комісаре, я не можу вам нічого обіцяти, — сказала Еріка Фосс, зачиняючи двері.

Рат почав сортувати документи і незабаром наскладав кілька окремих стосів. Протоколи допитів, звіти, рапорти, описи місця злочину, світлини з місця злочину, медичні рапорти, технічні звіти, списки речових доказів, підсумування, можливі висновки. Що ж, він, принаймні, міг скористатися з робочого столу Ґрефа.

Задзеленчав телефон. Рат сподівався почути Ґрефа, тож був розчарований — то тільки Еріка Фосс, яка полінувалась встати зі свого місця.

— Пане комісаре? Тут пан Зільке, який хоче з вами поговорити.

Правильно! А він геть забув про це.

— Нехай заходить, — наказав комісар, і незабаром у двері постукали.

Фрідгельм Зільке скинув капелюха і бгав його в руках.

— Це я, пане комісаре, — роззирнувся таксист у кабінеті. — Ділова обстановка у вас тут.

Рат хотів запросити його сідати, але помітив, що кріслі для відвідувача теж стос матеріалів зі справи Весселя.

— Ходимо надвір, — запропонував Рат, — бо тут не дуже зручно розмовляти.

— Весняне прибирання? — реготнув Зільке.

— Не хочете пива в «Ашинґері»?

— Я ще не скінчив зміни. Але від порції ковбасок я б не відмовився.

Надворі стояв гуркіт. Парові молоти на Алексі досі щось забивали в землю, хоча станцію метро, як запевняла міська влада, було майже добудовано. Будівельні огорожі перекривали усі шляхи. Ратові здавалося, що Замок майже щодня змінює своє розташування, бо треба було щоразу знаходити нову стежку через новий лабіринт, щоб просто перетнути площу.

— Давно я тут не бував, — зізнався Зільке. — Будь-який таксист, який має краплину розуму, намагається уникати Алекса.

Та хоч би скільки будівель позносили на Александерплац, «Ашинґер» нікуди не дівався. Старий будинок передбачалося зруйнувати, але ресторан мав знайти собі місце в одній із запланованих новобудов, про що відданим клієнтам повідомляли невеликі плакати. Алекс без «Ашинґера» Рат навряд чи міг собі уявити. Половина Управління обідала тут або пила пиво після роботи.

Як завжди опівдні, тут не було де яблукові впасти. Рат замовив порцію ковбасок із картопляним салатом і безалкогольне пиво для Зільке, а для себе — яловичу печеню з картопляними галушками і склянку зельтерської. На щастя, таксист не виявив гострого бажання ласувати смаженою печінкою.

— Приємно, що ви мене запросили, — взявся Зільке до ковбасок. — Я ж іще маю переглянути фотки.

Рат кивнув, беручись до своєї печені.

— Я хочу, щоб ви оглянули кожну світлину дуже уважно. Можливо, ви побачите на них чоловіка, який тоді зустрічав Вівіан Франк. Але думаю, ми спершу поїмо.

— Чому ви взагалі шукаєте Франк? — запитав Зільке між двома виделками картопляного салату. — Ви мені досі не сказали.

— Бо вона зникла, — лаконічно пояснив Рат.

Після того, як кельнер забрав брудний посуд, Рат вийняв із кишені конверт Оппенберґа. В ньому було близько два десятки чоловічих портретів — і не лише акторів — з якими, як підозрював Оппенберг, могла таємно зустрічатися Вівіан. Там було також фото Фелікса Кремпіна, якісніше за знімок із різдвяної вечірки Белмана. Таксист по черзі брав кожну світлину, уважно оглядав її, але щоразу заперечно хитав головою. Він завагався лише двічі, перш ніж відкласти фотографію з упевненим «Ні!». Спершу — з Кремпіном, щодо якого він, зрештою, сказав:

— Я його знаю з газети. Це його розшукують, правда?

Вдруге його збентежив портрет чорнявого актора. Та, нарешті, він його теж відклав.

— Ні, таки ні. Просто той був подібного типу.

Рат відзначив для себе «подібного типу» актора, і подякував Зільке.