Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Якщо ви хоч би де впізнаєте того чоловіка, якщо ви побачите його на афіші чи в кіно, якщо він сяде у ваше таксі, навіть якщо ви просто побачите його на вулиці, будь ласка, негайно зателефонуйте мені, — попрохав він. — У будь-який час дня чи ночі!

Перш ніж повернутися до Замку, Рат знайшов телефонну будку і зателефонував Оппенберґу. Від його секретарки він домігся запрошення на вечерю.

Еріка Фосс іще не повернулася з перерви, коли Рат знову всівся за свій стіл і продовжив розгрібати паперові гори. Раз у раз він перечитував окремі документи, намагаючись ліпше щось збагнути. Випадок, з якого нацисти роздмухали історію мученицької смерті, був доволі химерним: власниця кімнати звертається до своїх друзів-комуністів, щоб дали прочуханку її орендареві за несплату. Прочуханкодавцем є Алі Гелер, він же — колишній сутенер повії, з якою став жити Вессель. Прочуханка переростає в серйозну сутичку і штурмфюрер СА з порога отримує постріл в обличчя.

Постріл, який робить його нацистським мучеником. Доволі дивний святий той Вессель. Юний син пастора за короткий час організував бурхливу діяльність штурмових загонів у Фрідріхсгайні. Потім закохався в повію, і відтоді став нехтувати своїми штурмовиками. Геббельсові до цього було байдуже, бо головний нацист Берліна вже призначив загиблого штурмфюрера на роль великого мученика. Зрештою, вдало склалося, що Вессель дістав кулю, інакше усе могло скінчитися так, що нацистський командир покинув лави НСДАП. У будь-якому разі, впродовж останніх місяців він ніби втратив інтерес до політики. За деякими чутками, Вессель взагалі буцім-то зробився новим сутенером для своєї коханки, але це, мабуть, слід було зарахувати до недолугих наклепів із боку комуністичних кіл.

Хрипкий дзвінок відірвав Рата від міркувань щодо справи Весселя. Дзвонив телефон на столі Еріки Фосс. То міг бути, наприклад, Ґреф. Рат прийняв виклик на своєму телефоні.

— Так?

На іншому кінці йому відповіла роздратована тиша. Тоді:

— Я розмовляю з офісом комісара Рата? Інспекція А? — запитав жіночий голос.

— Це Рат особисто. А з ким маю приємність розмовляти?

— Ґройліх, кабінет доктора Вайса. Заступник начальника поліції хоче бачити вас за пів години, пане комісаре.

— З якого питання?

— Доктор Вайс сам вам скаже.

Рат здивувався. І начполіції Цьорґібеля, і його заступника в Замку він досі бачив тільки здалеку і не обмінювався з ними жодним словом, крім формальних привітань. Чого доктор Вайс, безперечно, один із найкращих криміналістів Берлінської поліції, хоче від звичайного комісара Ґереона Рата? Може, Бьом уже встиг поскаржитися начальству? У будь-якому разі, пахло смаленим. Рат охочіше мав би справу з Цьорґібелем, одним із численних друзів батька, але начполіції на дні карнавалу виїхав до Майнца. Півгодини Рат сушив собі голову цими думками, потім залишив нотатку для Фосс, яка досі не повернулася з перерви, і вирушив «нагору».

Пані Ґройліх, всупереч тому, що підказувало її прізвище[38], була одягнена досить колоритно.

— Панове вже чекають, — повідомила йому секретарка, і Рат замислився, що означає множина.

Вона зняла слухавку і набрала номер.

— Пан Рат уже на місці, — мовила вона в слухавку, а тоді до Рата. — Проходьте, будь ласка.

Рат пройшов у кабінет.

Доктор Бернард Вайс сидів за великим столом, на якому громадилися численні досьє. Пильні очі за товстими скельцями окулярів. Цей чоловік випромінював природний авторитет, змушуючи Рата непокоїтися. Він міг би дати собі раду з Цьорґібелем, але його заступник, здавалося, був начальником іншого калібру, якому мізки не задуриш. Однак Рата трохи заспокоїла присутність у цьому кабінеті другого чоловіка.

Ернст Ґеннат.

Якщо тут Будда, Ратові справи, можливо, не такі погані. Рат знав, що Ґеннат йому симпатизує.

— Добрий день, панове, — сказав детектив, заходячи, і потиснув руки своїм зверхникам.

— Будь ласка, сідайте, — звелів Вайс.

Якось надміру холодно. Не по-дружньому «сідайте»! Чи поблажливе «присаджуйтеся, будь ласка! «Будь ласка, сідайте» — це як школяреві в кабінеті директора.

Рат сів у крісло поруч із Ґеннатом. На мить запала тиша. Цокотіння машинки, що ледь долинало крізь підбиті повстю двері, діяло якось заспокійливо.

— Приємно, що ви змогли прийти не гаючись, пане комісаре, — почав розмову Вайс. — Бо справа доволі делікатна.

Рат відчув себе в знайомій ситуації. Майже рік тому, коли хтось звинуватив його у вбивстві, Ґеннат з’явився разом із ним. Він послуговувався схожою лексикою.

— Комісаре, — вів далі Вайс, — перейдемо одразу до справи.

Заступник начполіції дивився йому просто в очі.

— Як би ви самі визначили свої стосунки з комісаром Франком Бреннером?