— Колега Кронберґ уже багато розповів вам про конструкцію, яку я виявив учора на студії «Терра Фільм», — почав він знову і витяг із коричневого портфеля сценарій і графік зйомок. — І ось у мене є графік, яким керувався... диверсант, як я би назвав його на разі: скрипт і графік зйомок «Бурі кохання», останнього фільму Бетті Вінтер.
Він зробив паузу і роззирнувся. Цікаві обличчя, напружена тиша. А може, колегам було просто цікаво, як Бьом упорає непокірливого комісара.
Рат виклав свою теорію: Кремпін вигадав конструкцію з дротом і важелем, щоб знищити звукову камеру, зваливши на неї важкий прожектор, але його задум було виявлено. Тому в останню мить він цю конструкцію знешкодив і притьма залишив студію. Хтось інший мав скористатися з його плану, знову перевстановивши пристрій.
Бьом дозволив йому спокійно закінчити виклад.
— Як ви дійшли до цієї абсурдної ідеї? — запитав він.
Перше, ніж відповісти, Рат глибоко вдихнув.
— Я сказав би, що дійшов до цього досить чітко: кадр сорок дев’ять знімали незадовго до одинадцятої ранку: важіль спецефекту працював нормально, запустивши грім. А опівдні того ж дня, під час зйомки кадру п’ятдесят три, той самий важіль висмикнув останній болт, який ще тримав прожектор: механізм, який щойно описував Кронберґ. Отже, цього не міг зробити Фелікс Кремпін, якого не був у павільйоні від одинадцятої.
— Звідки ви це взяли?
— Зі свідчень Люденбаха і Кріґа, — відповів Рат. — Що підтвердили кілька інших свідків, які востаннє бачили Фелікса Кремпіна в павільйоні близько десятої ранку.
— Ви, мабуть, не дуже в курсі, комісаре, — сказав Бьом. — Геть усі свідчення з цього питання суперечать одне одному, це з’ясувалося вчора, коли ми ставили одне і те саме питання всім, хто був на студії в день смерті Вінтер. Якби ви прийшли на нашу нараду вчасно, ви теж дізнались би про це. Спеціально для вас, я ще раз повторюю: зараз три свідки визнають, що Фелікс Кремпін міг бути на території студії близько полудня. Тобто в той час, коли все вже було налаштовано на полудневу зйомку. Що тепер із вашою дотепною теорією?
Рат не знав, що на це відповісти. Він стояв перед колегами, як школяр-всезнайко, який щойно провалив важливий іспит, і був принижений розчарованим учителем на втіху решти класу. Але Бьом більше не звертав на нього уваги, він звернувся до підлеглих у залі:
— Панове, ви знаєте, кому до чого братися. Всі до роботи!
У залі заскреготали стільці, поширився гомін приглушених розмов. Зала повільно порожніла. Рат склав докупи свої матеріали й хотів теж іти, але Бьом його зупинив:
— Куди це ви лаштуєтеся?
— До роботи.
— До якої роботи? Я ще вам не дав жодного завдання.
Рат нічого на це не сказав. Мовчки дивився Бульдогу просто в очі. Він не підгортатиме перед Бьомом хвоста — не зробить йому такого свята.
— Ви можете віддати мені свій звіт, — мовив Бьом, — і відтак ви звільнені від роботи над справою Вінтер.
Ратові просились слова протесту, але він прикусив свого язика. Суперечка нічого б не змінила. Він передав зшиток Бьому.
— А що мені робити натомість, пане оберкомісаре?
— Просто йдіть на своє робоче місце. Там знайдете все, що належить.
Що означає Бьомове «все, що належить» Рат побачив, щойно увійшов у свій кабінет. Його стіл був завалений купами досьє.
— Що я маю з цим робити? — запитав він свою секретарку
Еріка Фосс знизала плечима.
— Це все щойно принесла фройляйн Штайнер. З побажанням успіху від старшого комісара Бьома. Більше вона нічого не сказала.
Рат подивився на стоси паперу. Справа Весселя. Безладна і хаотична. А він має розсортувати це все і підготувати справу для прокурора, згідно зі вказівками Бьома. Бульдог відтепер давав їх йому винятково в письмовій формі. Поза безглуздим наказом відвідати похорон, Бьом уперше довіряв йому цю паскудну справу. А саме таку роботу Рат ненавидів — суто канцелярську, монотонну, жорстко одноманітну працю.
Робота як покарання.
Постукали в двері, і показалося цікаве личко Еріки Фосс.
— Кави? — запитала вона.
— Дякую, ні, — відмовився Рат. — Де Ґреф? Він щойно був на нараді.