Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Вона заперечно похитала головою.

— Ґреф їх уже забрав.

— Що ж, тоді звіту має бути достатньо. Давайте його сюди, будь ласка.

Рат узяв готовий зшиток, що видавався тепер доволі тоненьким, і поклав назад у коричневий портфель.

— Тоді рушаємо в лігво лева.

Вона співчутливо дивилася на нього.

— Хай шастить, пане комісаре.

Він ніколи не мав такої підтримки від Еріки Фосс за всі місяці, що їм випало працювали разом. А нині... він був майже зворушений.

Зі шкіряним портфелем під пахвою він почувався бодай якось озброєним, відчиняючи двері до невеликої конференц-зали. Нарада мала вже тривати щонайменше двадцять хвилин, і повітря було відповідно просякнуте нікотином. Подолавши спокусу негайно й собі сягнути в кишеню по цигарку, Рат кивнув у відповідь на питальні погляди. Кілька колег перешіптувалися, впізнавши його. Скинувши оком на залу, Рат побачив вільне місце біля Ґрефа, і сів.

— Доброго ранку, — привітався він із напарником.

— Ґереоне, ти даєш!... — прошипів детектив і нічого більше не сказав, тільки помахав рукою, ніби натякаючи: «Бачиш, хмари збираються — буде гроза!».

Кронберґ із криміналістичного відділу, стоячи за кафедрою, викладав результати вчорашньої експертизи. Бьом слухав неподалік, зі схрещеними на грудях руками. Він дивився просто на Рата, але ніби крізь нього.

— ...знімається вручну, щоб прожектор утримувався на кріпленні тільки одним болтом, зафіксованим самим лише шплінтом без гайки, — монотоно доповідав Кронберґ.

Криміналіст читав текст із написаного, не намагаючись хоч трохи інтонаційно різноманітити його. То там, то тут колеги, нездатні стриматися, широко позіхали.

— ...таким чином, якщо звільнити болт від цього шплінта, — вів далі Кронберґ, — за допомогою вже описаного важеля з прикріпленим до нього дротом, ослаблений болт випадає з кріплення і прожектор, нічим більше не утримуваний, падає вниз. Саме це, вважається, сталося двадцять восьмого лютого цього року, ймовірно, з наміром спричинити смерть чи, принаймні, завдати серйозних травм актрисі Беттіні Вінтер внаслідок падіння на неї прожектора.

Рата вчергове вразили канцелярські формулювання, на які завжди спромагалася прусська поліція, і не тільки вона, весь апарат державної служби Вільної держави Пруссія здатний був описати люту смерть людини в такий спосіб, щоб це виглядало технічним процесом чи фізичним експериментом у школі.

Перше, ніж виголосити висновок, Кронберґ глянув на присутніх поверх окулярів —напевно, щоб переконатися, що його уважно слухали.

— Виходячи з особливостей знайденої конструкції та її розташування, доцільно припустити, що...

— Вам не треба нічого припускати, мій любий Кронберже, залиште цю роботу нам!

Очевидно Кронберґ таки не зміг заколисати Бульдога монотонним читанням, якщо той вчасно згавкнув. Так грубо перерваний, криміналіст видавався ображеним, але протестувати не наважився. Він мовчки звільнив місце за кафедрою для оберкомісара.

— Дякую, колего Кронберже, — пробурмотів Бульдог.

Подяка ця, у вустах Бьома, пролунала скоріше, як образа.

— Комісар Рат? — продовжував він, — Еге, осьде ви. Чи не будете ви ласкаві вийти сюди і розповісти нам стисло, що ви зробили в справі Вінтер за останні кілька днів?

Рат коротко кивнув Ґрефу, після чого підвівся і рушив до кафедри. Дорогою він витягнув з шкіряного портфеля свій звіт.

— Доброго ранку, шановні колеги, — сказав він, дійшовши до кафедри, — доброго ранку, пане оберкомісаре.

Рат підняв руку з новеньким зшитком.

— Я дозволив собі сміливість, — почав він, — підсумувати свої попередні результати в звіті, що я...

— Без прелюдій, будь ласка! Переходьте до справи!

Рат озирнувся на Бьома, що перебив його: очі Бульдога нагадували дві холодні мармурові кульки.

«Ну, — подумав Рат, — тоді повний вперед, не став свого світильника під посудину[36]!»