Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— А як ви називаєте обвалення прожектора вагою в центнер на дорогу звукову кінокамеру?

Оппенберґ видавався щиро здивованим.

— Він таке намірявся зробити?

— Не треба зі мною лицемірити! Ви були ініціатором: Кремпін діяв у Белмана за вашим дорученням!

— Але, запевняю вас, я нічого не знав про такі плани. Фелікс був цілковито вільний у своїх діях. Він мав затримати зйомки, це правда. Але як саме — це залежало від нього, — похитав головою Оппенберґ. — Фелікс випробував усі способи, навіть до Вінтер підсипався, однак...

— А коли нічого не спрацювало, він вигадав камеру! А вас не поінформував?

— Я не знаю. Насправді було й без того вже запізно. Белман ніби носом лихо учув — мерщій весь баласт за борт, повністю зупинив зйомки нового пригодницького фільму з Віктором Майснером — і все для того, щоб мерщій нафільмувати звукову сентиментальщину з Вінтер.

— А цього ви допустити не могли...

— Просто наш фільм мав вийти в прокат раніше, ось у чім річ. «Вражений блискавкою» — цілковито навий жанр кіно, божественна любовна комедія. «Божественна» треба розуміти бук­вально. Я купив книжку рік тому. Потім, впродовж осені, переробляв рукопис на сценарій звукового фільму. Тим часом Белман, мабуть, якось рознюхав, і вирішив усе мені перепаскудити своїм черговим «творінням»... І ось тепер проблема зі зникненням Вівіан... Я близький до відчаю!

— Ви настільки наблизилися до відчаю, що поставили під загрозу життя актриси! Я вас застерігав: якщо ви причетні до вбивства, я більше не зможу зважати на наше... нашу дружбу. Навіть якщо ви оприлюдните деталі цієї дружби.

— У вас надміру буйна уява. Я не знаю, що планував Фелікс, але я впевнений, що не вбивство.

— Тоді ми назвемо це вбивством із необережности.

— У цьому швидше звинуватять Віктора Майснера, якщо я правильно розумію, про що пишуть газети.

— Не треби плутати грішне з праведним! Нещастя не сталось би без падіння прожектора. А це стало наслідком маніпуляції зі системою освітлення.

— Виключено, — похитав головою Оппенберґ. — Він би такого зроду не допустив.

— Тобто?

— Фелікс ніколи не поставив би під загрозу життя людини. Хоч би що він підстроїв із тим прожектором, повірте, він облаштував усе ідеально.

— І через те, що все було ідеально, Бетті Вінтер опинилася в морзі?

— Я не знаю, чому вона там опинилася, — знизав плечима Оппенберґ. — Ви маєте з’ясувати це, ви розслідувач у цій справі!

Кельнер приніс червоне вино і наповнив келихи. Оппенберґ підняв свій:

— Повірте, я докладу всіх зусиль, щоб вас підтримати.

— Чому я маю вам вірити, якщо ви брехали мені раніше? — спитав Рат, коли кельнер пішов.

— Я вам не брехав. Можливо, не сказав усієї правди, але то інша річ.

— Чому ви не сказали мені, що володієте будинками на Герікештрасе?

— Мені не спало на думку, що це так важливо.

— А порожня квартира? Хіба не очевидно було, що Кремпін там ховається?

— Просто під носом у поліції, що стежить за його квартирою? Не думаю, що це очевидно. Скоріше — неймовірно.

— Гаразд, — більш примирливо сказав Рат, визнаючи, що, можливо, Оппенберґ має слушність. — У будь-якому разі, у майбутньому ви маєте мені казати навіть те, що самі вважаєте неважливим, інакше наша співпраця не буде дієвою. Не думайте, буцімто ви можете маніпулювати мною, як вам заманеться!

Оппенберг заспокійливо підніс руки.

— Любий мій Рате, мені шкода, якщо у вас склалося хибне враження щодо мого ставлення. Я зроблю все можливе, щоб ви могли розв’язати свою справу. Якщо, звісно, ви виконуєте свою частину домовленості. Ви нічого не дізналися про місце перебування Вівіан?